Вирок № 90545655, 23.07.2020, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/751/20

№ пров.1-кп/544/121/2020

Номер рядка звіту 98

В И Р О К

іменем України

23 липня 2020 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання - Пірогова В.Г.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду на вул. Ярмарковій, 17 обвинувальний акт із угодою про примирення у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 12020170290000215 від 12.06.2020, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Пирятин Полтавської області, мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, освіта професійно - технічна, розлученої, утриманців не має, не працюючої, такої, що відповідно ст. 89 КК України раніше не судимої,

за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

із участю сторін кримінального провадження із боку обвинувачення: прокурора Пирятинського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області Погребського С.В., потерпілого ОСОБА_2 , із боку захисту обвинуваченої ОСОБА_1 ,

у с т а н о в и в :

07 червня 2020 року близько 15 години, ОСОБА_1 перебуваючи у квартирі знайомого ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , під час спільного вживання алкогольних напоїв, з метою власної наживи, вирішила заволодіти мобільним телефоном ОСОБА_2 . Так, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел на заволодіння чужим майном, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом зловживаючи довірою, ОСОБА_1 попрохавши дозволу ОСОБА_2 на тимчасове використання його мобільного телефону марки «Nokia 5530 IMELl: НОМЕР_1 », без наміру його повернути. Заволодівши мобільним телефоном та зарядним пристроєм до нього ОСОБА_1 розпорядилася ним на власний розсуд продавши його знайомому, а отримані кошти витративши на власні потреби. Таким чином, ОСОБА_1 шляхом зловживання довірою заволоділа належним ОСОБА_2 мобільним телефоном «Nokia 5530 IMEL1: НОМЕР_1 », вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №1463 від 22.06.2020, складає 266 гривень 67 копійок та зарядним пристроєм до нього марки «Nokia», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №1463 від 22.06.2020, складає 30 гривень.

Між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_1 була укладена угода про примирення.

Відповідно до угоди про примирення ОСОБА_1 під час досудового розслідування повністю визнала свою винуватість у зазначеному діянні та зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри за ч. 1 ст. 190 КК України у судовому провадженні, просила затвердити угоду.

Виходячи з викладеного, у відповідності до ст. 65 КК України сторони узгодили, що покарання обвинуваченій повинно бути призначене у межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України, у вигляді обмеження волі на строк один рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробовуванням з призначенням іспитового строку та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Потерпілий ОСОБА_2 також просив угоду затвердити та призначити узгоджене покарання, пояснивши, що претензій до обвинуваченої не має, завдану шкоду обвинуваченою відшкодовано у повному обсязі.

Прокурор не заперечував проти затвердження угоди та призначення узгодженого сторонами покарання з огляду на відповідність угоди вимогам Закону.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що зміст даної угоди про примирення відповідає вимогам ст. 471 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить із того, що відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Як передбачено ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена в провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), правильна.

Кримінальне правопорушення, учинений обвинуваченою ОСОБА_1 , відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

Судом установлено, що обвинувачена ОСОБА_1 цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, передбачені ч. 1 ст. 476 КПК України.

Суд також упевнився, що потерпілий ОСОБА_2 цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 474 КПК України суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Розглянувши угоду, вислухавши доводи сторін, суд уважає, що угода підлягає затвердженню, оскільки відповідає вимогам ст. 471 КПК України, дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 190 КК України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін, угода укладена добровільно, обвинувачена ОСОБА_1 може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості останнього наявні, узгоджене покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України.

Судом установлено, що підстави для відмови в затвердженні даної угоди, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.

Питання визначення тривалості іспитового строку та обов`язків передбачених ст.ст. 75, 76 КК України є виключною компетенцією суду та вирішується ним самостійно, а тому враховуючи обставини справи, з огляду на тяжкість вчиненого злочину та його суспільну небезпеку, суд вважає за необхідне встановити ОСОБА_1 іспитовий строк, з покладенням обов`язків, передбачених пп. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України для здійснення контролю за її поведінкою в період строку звільнення від покарання, оскільки вважає, що саме такі обов`язки забезпечать належну її поведінку.

Згідно приписів пункту першого частини третьої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_1 .

Цивільний позов заявлено не було.

Суд вважає за необхідне згідно ст.ст. 124, 126 КПК України стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведену експертизу.

Доля речових доказів вирішується згідно ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись статтями 174, 314, 373, 374, 475 КПК України, суд

у х в а л и в :

Угоду про примирення від 13 липня 2020 року в кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020170290000215 від 12.06.2020, укладену між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_1 - затвердити.

Визнати ОСОБА_1 винуватою у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України, та призначити узгоджене сторонами покарання у вигляді обмеження волі строком 1 (один) рік.

У відповідності зі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Зобов`язати ОСОБА_1 відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України в період іспитового строку:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання роботи.

Речові докази по справі: мобільний телефон Nokia 5530 IMEL1: НОМЕР_1 та зарядним пристроєм до нього марки «Nokia», що переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_2 - залишити останньому як власнику.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави (код класифікації доходів бюджету 24060300): рахунок UA128999980313020115000016379, отримувач - Пирятинське УК/Пирятин.р-н/24060300, код отримувача - 37958534, МФО банку - 899998, банк - Казначейство України (ЕАП) витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №1463 від 22.06.2020 у розмірі 980 (дев`ятсот вісімдесят) гривень 70 копійок, у кримінальному провадженні №12020170290000215.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених пунктами 1, 2 та 3 частини 3 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом 30 днів із дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю.О. Ощинська