Рішення № 90545535, 17.07.2020, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/722/20

Номер провадження 2/541/616/2020

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 липня 2020 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Городівського О.А.

за участю секретаря судових засідань - Ніколаєнко М.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Преміум актив» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

установив:

17 квітня 2020 року представник ТОВ «ФК «Перміум актив» звернувся до Миргородського міськрайонного суду з вищевказаною позовною заявою.

Представник позивача на підтвердження позовних вимог вказав, що 16.03.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія є гроші» ,та ОСОБА_1 було укладено договір про надання позики, в тому числі і на у мовах фінансового кредиту №3041913803-159737. Вказаний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на Інтернет сайті https://e-groshi.com і виконання нею певних дій, які свідчать про укладення договору, а саме надіслання СМС-повідомлення з кодом, який зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторін» на електронну адресу ТОВ «Фінансова компанія є гроші». На підставі вказаного договору на картковий рахунок відповідача було перераховано суму позики у розмірі 8500 грн. зі строком повернення коштів до 14.04.2019 року включно та сплатою процентів за користування позикою в розмірі 1,99% за кожен день, починаючи з дати видачі позики. Відповідач умови зазначеного кредитного договору належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 13.11.2019 року заборгованість склала 109 513,45 грн., котра складається із заборгованості за кредитом - 8500 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 5243,65 грн; заборгованості по процентам за прострочку - 87 269,80 грн; заборгованість зі сплати штрафу - 8500 грн. Представником позивача вказано, що розмір процентів обраховано у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦПК України. 01 серпня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія є гроші» і ТОВ «ФК «Преміум Актив» було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 0108/1, за яким позикодавцем було відступлено позивачу право вимоги за вказаним договором. Прохав стягнути на користь позивача заборгованість за договором та судові витрати.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 квітня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено проведення першого судового засідання (а.с.52).

У встановлений судом строк, відповідачем було подано відзив в якому вона визнала факт укладення договору, однак зауважила, що розмір заборгованості повинен бути менший. З посиланням на положення ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» вказала на перевищенні розміру штрафу розміру половини суми одержаної за договором. Умови позики вважає несправедливими. На підставі вищевикладеного прохала суд відмовити у стягненні з неї заборгованості за процентами за користування кредитом - 5243,65 грн; заборгованості по процентам за прострочку - 87 269,80 грн; заборгованість зі сплати штрафу - 8500 грн.

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався

В судове засідання представник позивача не з`явився, до суду подав заяву в якій виклав прохання провести розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та прохав задовольнити.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 позов заперечила, з підстав вказаних у відзиві.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено що 16.03.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія є гроші» та ОСОБА_1 було укладено договір №3041913803-159737 про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Договір було укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на Інтернет сайті https//e-groshi.com і виконання нею певних дій, які свідчать про укладення кредитного договору.

Підписом, згідно якого відповідач погодилася на укладення Договору є ідентифікатор у вигляді СМС повідомлення з кодом 675673, який зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторін» (а.с.14).

Згідно умов договору позикодавець надав відповідачці кредит в сумі 8 500 грн. строком на 31 день. Дата повернення позики 15.04.2019 (п. 1.3 Договору).

Відповідно до умов договору сума процентів за користування позикою становить 5 243,65 грн. за 31 день, що підтверджується графіком розрахунків до договору (а.с.14).

Факт перерахування грошових коштів за договором в розмірі 8500 грн. відповідачці ОСОБА_1 підтверджується платіжним дорученням № 51880 від 16.03.2019 року на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 (а.с. 18) та довідкою АТ «АКБ «Конкорд» № 249 від 03.03.2020 року про успішне виконання транзакції поповнення картки НОМЕР_2 на суму 8500 грн (а.с.19).

Згідно розрахунку позивача станом на 13.11.2019 року заборгованість відповідачки по договору складає 109 513,45 грн., котра складається із заборгованості за кредитом - 8500 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 5243,65 грн; заборгованості по процентам за прострочку - 87 269,80 грн; заборгованість зі сплати штрафу - 8500 грн. (а.с. 15-17).

01 серпня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія є гроші» і ТОВ «ФК «Преміум Актив» було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 0108/1, за яким позикодавцем було відступлено позивачу право вимоги в тому числі за договором №3041913803-159737 від 16.03.2019 року, що підтверджується копією договору та витягом з акту прийому-передачі Прав Вимоги згідно договору факторингу (а.с.7-8,9).

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

У випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми (частина перша статті 1047 ЦК України).

Згідно частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно частини першої статті 13 Закону «Про споживче кредитування» у редакції, що діяла на час укладення спірного договору, договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача (частини перша, друга статті 14 Закону № 1734-VIII).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» (у редакції, що була чинною на день виникнення спірних правовідносин) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону).

Стаття 12 Закону «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним підчас реєстрації у його системі, та додається(приєднується)до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт12частини першої статті 3 Закону №675-VIII).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачкою була прийнята пропозиція (оферта) укласти електронний договір позики, розміщена на веб-сайті ТОВ «Фінансова компанія є гроші», шляхом реєстрації та заповнення заявки з накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим кредитором у смс-повідомленні засобом зв`язку.

Такі дії сторін відповідають приписам статей 6, 627, 1046, 1047 ЦК України, статей 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію» та свідчать про укладення договору позики з дотриманням встановленої Законом форми правочину.

У відповідності до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами договору сторони визначили, що розмір позики в сумі 8500 грн та проценти за користування позикою в розмірі 5 243,65 грн мають бути повернуті 15.04.2019 року, що підтверджується графіком розрахунків Додаток 1 (а.с.14).

З огляду на настання обумовленого сторонами строку, відповідач мав повернути дані кошти, але взятих на себе зобов`язань не виконав. У зв`язку з невиконання позичальником своїх зобов`язань по договору, позовні вимоги у даній частині ґрунтуються на законі та підлягають до задоволення.

Також позивачем до складу заборгованості по договору було включено розмір процентів, який складає 87 269,80 грн. Вказано, що вимога про стягнення даної суми заявлена на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України. Зокрема, зазначено, що позивач виявив бажання стягнути таку заборгованість, виходячи з розміру процентів встановлених договором позики. З посиланням на практику Верховного Суду, викладену у справі № 5017/1987/2012 вказав, що такі проценти можуть бути стягнуті й після визначеного кредитним договором строку кредитування.

У відповідності ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку заборгованості, поданого позивачем вбачається, що розмір прострочених процентів почав нараховуватися вже після закінчення строку кредитування, тобто з 16.04.2019 (а.с.15).

У постанові від 28.03.2018 року по справі 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала на тому, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частина 2 статті 625 ЦК України вказує на можливості стягнення процентів, за порушення зобов`язання, розмір яких встановлено на рівні закону (3% річних) або на рівні договору.

Оскільки, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом (в тому числі, за прострочення заборгованості) припиняється, тому відповідальність за порушення грошового зобов`язання настає у розмірі встановленому законом, а саме ч.2 ст. 625 ЦК України, тобто на рівні 3 % річних.

Таким чином вимога про стягнення заборгованості по процентам за прострочку, яка нарахована поза строком кредитування, виходячи з розміру встановленого договором не ґрунтується на законі, а тому у її задоволенні необхідно відмовити.

В той же час, позивач не заявляв вимоги про стягнення заборгованості, виходячи з розміру визначеного законом, тому, з огляду на принцип дистозитивності суд не може вийти за межі позовних вимог.

Вирішуючи питання про стягнення суми штрафу, суд враховує, що відповідачем зобов`язання по договору вчасно не виконані. Пунктом 4.3 Договору передбачено стягнення штрафу в разі прострочення зобов`язання. Сума штрафу нараховується у розмірі наданого кредиту, визначеного п.1.1. Договору.

Оцінюючи доводи відповідача, щодо невідповідності нарахованої суми штрафу вимогам ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування», суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 3 ЗУ «Про споживче кредитування», даний закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування.

В п.1.6 Договору вказано, що позика надана на споживчі цілі.

Статтею 21 ЗУ «Про споживче кредитування» визначено особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит. Зокрема абз 2 ч.2 ст. 21 вказує, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Разом з тим, з Договору вбачається, що визначений сторонами строк кредитування не перевищує 3 місяців ( п.1.3), а надання позики здійснено на картковий рахунок відповідача (п.1.4).

У відповідності до ч.3 ст. 3 ЗУ «Про споживче кредитування», до кредитів у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту, що становить від одного до трьох місяців або на вимогу, застосовуються лише вимоги частини першої, пунктів 1 і 2 частини другої статті 7, статей 8-10, частин першої - четвертої статті 12, статті 13, частини шостої статті 15, статті 18 цього Закону.

Таким чином, вбачається, що положення ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» не поширюються на виниклі між сторонами правовідносини.

Отже, за встановлених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в даній частині, а тому дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на підставі ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору, в розмірі 426,92 грн, пропорційному задоволеній частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13; 81; 62; 141; 258; 264; 265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Преміум актив» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Преміум актив» (ЄДРПОУ 41797188) що знаходиться за адресою : 49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 66, заборгованість за договором №3041913803-159737 від 16.03.2019 про надання позики у розмірі 22 243,65 грн. (двадцять дві тисячі двісті сорок три гривні 65 копійок), яка складається з наступного: 8 500,00 грн заборгованість за кредитом; 5 243,65 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 8 500,00 грн заборгованість зі сплати штрафу.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Преміум актив» (ЄДРПОУ 41797188) що знаходиться за адресою : 49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 66, судові витрати у розмірі 426,92 грн (чотириста двадцять шість гривень дев`яносто дві копійки).

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 22 липня 2020 року.

Суддя О. А. Городівський