Рішення № 90541848, 21.07.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/2510/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області /далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області/ про:

- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №6525-СГ від 05 березня 2020 року про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області;

- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області винести наказ про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області /а.с. 1-2/.

Позов обґрунтований тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №6525-СГ від 05 березня 2020 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Позивач вважає оскаржуваний наказ таким, що прийнятий з порушенням вимог Земельного кодексу України, а посилання в ньому на невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельно кодексу України - безпідставним та необґрунтованим.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 15-21/ зазначив, що земельна ділянка, з приводу якої позивачем подано заяву, є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5322681100:00:007:0915, на яку згідно відомостей з державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку від 03 червня 2020 року зареєстровано право оренди земельної ділянки за ОСОБА_2 з 22 червня 2017 року. Додане до позовної заяви викопіювання із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, відповідно до якого запитувана позивачем земельна ділянка знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 5322681100:00:007:0886, не є тим викопіюванням, яке було додане позивачем до заяви від 04 лютого 2020 року (вх. Б-3074/0/25-20 від 04 лютого 2020 року).

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 04 лютого 2020 року (вхідний номер Б-3074/0/25-20 від 04 лютого 2020 року) /а.с. 23/ про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га із земель запасу державної власності для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району за межами населеного пункту.

До вказаної заяви додала: копії паспорта та ідентифікаційного номеру, доручення, погодження сільської ради та викопіювання з кадастрової карти.

Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, керуючись статтями 15-1, 118, 122 Земельного кодексу України, Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308 (у редакції наказу Держгеокадастру №53 від 20 лютого 2020 року), видано наказ №6525-СГ від 05 березня 2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" /а.с. 22/, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, орієнтовного розміру земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства з підстави невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Не погодившись з наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №6525-СГ від 05 березня 2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року /далі - ЗК України/.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У постанові від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а Верховний Суд зазначив, що враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов`язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), то недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Судовим розглядом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №6525-СГ від 05 березня 2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" відмовлено у наданні дозволу через невідповідність поданого на розгляд клопотання (заяви) вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до позовної заяви додано заяву про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою від 04 лютого 2020 року (вх. №3074/0/25-20) /а.с.5/ та викопіювання із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, відповідно до якого запитувана позивачем земельна ділянка знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 5322681100:00:007:0886 /а.с.6/.

Водночас відповідач у відзиві на позовну заяву наполягає на тому, що позивачем до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області було додано заяву про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою від 04 лютого 2020 року (вх. №Б-3074/0/25-20) /а.с.23/ та викопіювання із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, відповідно до якого запитувана позивачем земельна ділянка знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 5322681100:00:007:0915. Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку від 03 червня 2020 року /а.с.25/ земельна ділянка з кадастровим номером 5322681100:00:007:0915 площею 93,6254 га, що знаходиться на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, перебуває з 22 червня 2017 року у користуванні на праві оренди у ОСОБА_2 .

З наведеного слідує, що спору між сторонами щодо подання позивачем заяви про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою від 04 лютого 2020 року (вх. №Б-3074/0/25-20) та зазначених у ній відомостей немає. Проте наявні розбіжності щодо доданого позивачем до заяви викопіювання із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки та, як наслідок, щодо кадастрового номеру (5322681100:00:007:0886 чи 5322681100:00:007:0915) земельної ділянки, за рахунок якої позивач бажає отримати земельну ділянку у власність .

Суд зауважує, що позивач не скористалася своїм правом на подання до суду відповіді на відзиві відповідно до статті 163 КАС України та не спростувала твердження відповідача про подання нею до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області заяви від 04 лютого 2020 року (вх. №Б-3074/0/25-20) із викопіюванням, на якому зазначено місце розташування запитуваної земельної ділянки (у межах земельної ділянки з кадастровим номером 5322681100:00:007:0915).

Беручи до уваги цю обставину, а також те, що позивач ані в заяві від 04 лютого 2020 року (вх. №Б-3074/0/25-20), ані у позовній заяві не зазначила кадастровий номер земельної ділянки, за рахунок якої вона бажає отримати у власність земельну ділянку площею 2,0 га, у суду відсутні підстави ставити під сумнів твердження відповідача про те, що до заяви від 04 лютого 2020 року (вх. №Б-3074/0/25-20) позивачем додавалося інше викопіювання, ніж те, яке додано до позовної заяви.

Надаючи оцінку підставі відмови у наданні дозволу, наведеній в оскаржуваному наказі, суд доходить висновку, що така підстава є правомірною з огляду на вищевикладений висновок Верховного Суду, оскільки позивачем не додано до заяви від 04 лютого 2020 року (вх. №Б-3074/0/25-20) належним чином оформленого погодження землекористувача ( ОСОБА_2 ), в оренді якого знаходиться запитувана позивачем земельна ділянка.

Таким чином, наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" №6525-СГ від 05 березня 2020 року є правомірним та підстави для його скасування відсутні.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи, вищенаведені норми права, якими урегульовано спірні відносини, та правовий висновок Верховного Суду, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні цього позову.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У спірних правовідносинах суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки у цій справі суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні також підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (с. Бодаква, Лохвицький район, Полтавська область, 37260, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк