Рішення № 90541793, 23.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року м.Одеса Справа 420/1058/20

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за затримку виплати індексації грошового забезпечення, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2016 року по 09.01.2018 року при звільненні зі служби цивільного захисту;

- стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 95631 грн. 90 коп. (з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів) за період з 31 жовтня 2018 року по 04 жовтня 2019 року за затримку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2016 року по 09.01.2018 року при звільненні зі служби цивільного захисту, на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 року у справі №420/5185/19.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у період з 2009 по 2018 рік вона проходила службу на посадах начальницького складу у Головному управлінні ДСНС України в Одеській області. Наказом від 02.01.2018 року позивачку звільнено з посади, а 09.01.2018 року - виключено з кадрів ДСНС України. Разом з тим, не вирішеним залишилось питання щодо виплати позивачці суми індексації доходів грошового забезпечення за 2016-2018 роки, у зв`язку із чим позивачка звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з приводу визнання такої бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання нарахувати та виплатити не донараховану індексацію.

При цьому як вказує позивач 04.10.2019 року по справі №420/5185/19 Одеський окружним судом прийнято рішення, яке набрало законної сили та яким визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу індексації за період з 01.08.2016 по 09.01.2018 року та зобов`язано нарахувати та виплатити вказану індексацію за зазначений період.

Таким чином позивач вказує на те, що з урахуванням встановленого факту у рішенні по справі №420/5185/19 вона має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виплати грошового забезпечення у періоді з 01.08.2016 по 09.01.2018 року, а тому у відповідача виник обов`язок щодо сплати позивачу компенсації за затримку виплати грошового забезпечення у вигляді його індексації за період затримки з 31.10.2018 по 04.10.2019 включно.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, який обґрунтований тим, що ним при звільненні ОСОБА_1 зроблено всі передбачені Інструкцією виплати, які були передбачені у кошторисі на утримання.

Також представником відповідача зазначено, що виплата індексації здійснювалась на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 року по справі №420/5185/19 вже після звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (у сумі 95631,90 грн.) згідно ст.117 КЗпП України є безпідставними та не обґрунтованими.

Також позивачем вказано, що у разі задоволення позову ОСОБА_1 з Головного управління стягненню підлягає 76983,68 грн. оскільки інша частина є податки та збори, які відповідач повинен нарахувати, як податковий агент у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10.02.2020 року адміністративна справа №420/1058/20 надійшла до провадження судді Соколенко О.М.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Соколенко О.М. від 17.02.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №420/1058/20, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Соколенко О.М. від 09.04.2020 року вирішено подальший розгляд справи №420/1058/20 проводити в порядку загального позовного провадження.

Надалі 02.06.2020 року відповідно до розпорядження Одеського окружного адміністративного суду на виконання рішення Зборів суддів Одеського окружного адміністративно суду від 02.06.2020 року №4 з метою дотримання передбаченого КАС України строку вирішення судом адміністративної справи, прийнято рішення про призначення повторного автоматичного розподілу справи №420/1058/20.

02.06.2020 року справа №420/1058/20 згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями надійшла до провадження судді Іванова Е.А.

Ухвалою суду від 09.06.2020 року адміністративну справу №420/1058/20 прийнято до провадження, розпочато розгляд справи спочатку та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 07.07.2020 року задоволено заяву представника відповідача та закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність з несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2016 року по 09.01.2018 року при звільненні зі служби.

Ухвалою суду від 13.07.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач та представник відповідача до судового засідання не з`явились.

Позивач через канцелярію суду надавала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із відсутності потреби заслухати свідка чи експерта та з урахуванням клопотання наданого сторонами, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши адміністративний позов, відзив Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Так, ОСОБА_1 з 17.03.2009 року по 09.01.2018 року проходила службу у Головному управлінні ДСНС України в Одеській області.

На підставі Наказу ГУ ДСНС України в Одеській області №25 о/с від 09.01.2018 року позивачка виключена з особового складу ДСНС України та знята з усіх видів грошового забезпечення.

10.07.2019 року за вх.№779-31-94 позивачка звернулась до Головного управління ДСНС України в Одеській області із запитом на інформацію про індексацію її грошового забезпечення з вересня 2016 року по січень 2018 року з відповідними обчисленнями і доказами про виплати.

15.07.2019 року за №18-ЗПІ/05-26/13 Головне управління повідомило ОСОБА_1 про те, що індексація грошового забезпечення виплачена за червень 2016 року та липень 2016 року в межах кошторисних призначень.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, вище окреслені обставини встановлені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 року по адміністративній справі №420/5185/19, яке набрало законної сили.

Надалі вважаючи бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період серпень 2016 року по січень 2018 року протиправною, ОСОБА_1 02.09.2019 року звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 року по справі №420/5185/19 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2016 по 09.01.2018 року та зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та вплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2016 по 09.01.2018 року (а.с.8-14).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням від 04.10.2019 року по справі №420/5185/19, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області подало апеляційну скаргу.

Втім постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 року по справі №420/5185/19 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення без змін (а.с.15-17).

Отже рішення від 04.10.2019 року по справі №420/5185/19 набрало законної сили 04.12.2019 року.

Таким чином, вищевказаним рішенням встановлено наявність заборгованості відповідача по виплаті позивачу грошового забезпечення, а саме індексації грошового забезпечення після звільнення зі служби та її розмір, який мав бути обчислений за період з 01.08.2016 по 09.01.2018 року.

Як встановлено судом на виконання вищенаведеного рішення відповідачем нараховано ОСОБА_1 належну їй суму індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2016 по 09.01.2018 року в сумі 661,86 грн. та виплатило вказану суму 20.01.2020 року, що підтверджується випискою від 03.02.2020 року по картці/рахунку АТКБ «Приватбанк» (а.с.33).

Між іншим, як встановлено судом, 26.12.2018 року Мартіян зверталась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якому просила суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 98199,60 грн. (без відрахування встановлених законодавством податків та платежів) по справі 420/6735/18.

Вищенаведений адміністративний позов ОСОБА_1 рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 року по справі 420/6735/18 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту та стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 82937,40 грн. за весь час затримки з 10.01.2018 року по день фактичної виплати одноразової допомоги 30.10.2018 року (з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів) (а.с.18-28).

Вказане рішення набрало законної сили 17.07.2019 року, оскільки залишено постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/6735/18 - без змін (а.с.29-32).

Таким чином судом встановлено, що середній заробіток за час затримки, а саме у період з 10.01.2018 по 30.10.2018 року стягнуто на користь позивача рішенням у справі №420/6735/18.

З огляду на означене та враховуючи прийняте рішення від 18.03.2019 року по справі №420/6735/18, позивач вказує на те, що відповідачем допущено порушення строку розрахунку при звільненні, а отже є підстави для визнання протиправною такої бездіяльності відповідача та виплати їй середній заробіток за весь час затримки (виплати індексації з 01.08.2016 по 09.01.2018 року) по день присудження судом цієї заборгованості, тобто за період з 31.10.2018 (наступний день після стягнення середнього заробітку рішенням №420/6735/18) по 04.10.2019 року (день винесення рішення про визнання протиправною бездіяльність щодо виплати індексації позивачу рішенням у справі №420/5185/19).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Суд зазначає, що питання виплати середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичної виплати грошового забезпечення працівникам служби цивільного захисту спеціальним законодавством не врегульовані, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що до даних спірних правовідносин підлягає застосуванню трудове законодавство.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України зазначається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п.20 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,- наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року по справі №910/4518/16 зробила висновок, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Верховний Суд України у постанові від 28.01.2020 року у справі №822/2663/15 дійшов до висновку, що з прийняттям судових рішень, якими присуджено на користь позивача певні суми коштів, статті 116 та 117 КЗ пП України не застосовуються, а зобов`язання роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію змінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Тобто, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення КЗпП України передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

У постанові Верховного Суду України від 13.03.2017 року №6-259цч17 наведені правові висновки, за якими, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Згідно ч.1 ст.78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Так, як встановлено судом рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 року по справі №420/5185/19 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2016 по 09.01.2018 року та зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та вплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2016 по 09.01.2018 року

При цьому, як встановлено судом за період з 10.01.2018 по 30.10.2018 року середній заробіток вже стягувався рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 року по справі №420/6735/18.

Таким чином враховуючи наведене судом встановлено, що періодом з якого повинно починатись стягнення середнього заробітку є 31.10.2018 року, а кінцевою датою затримки розрахунку є день ухвалення рішення по справі №420/5185/19, тобто 04.10.2019 року.

Середньоденний заробіток ОСОБА_1 , як погоджено сторонами, становить 282,10 грн.

Час затримки розрахунку з 31.10.2018 року по 04.10.2019 року включно становить 339 календарних днів.

Середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні становить: 282,10 гривень (середньоденний заробіток) помножити на 339 днів (час затримки розрахунку) дорівнює 95 631,90 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 95631 грн. 90 коп. (з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів) за період з 31 жовтня 2018 року по 04 жовтня 2019 року за затримку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2016 року по 09.01.2018 року при звільненні зі служби цивільного захисту, на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 року у справі №420/5185/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позову додано квитанцію №25263860 від 10.02.2020 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 956,31 грн. (а.с.5).

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на її користь суму сплаченого нею судового збору у загальному розмірі 956,31 грн. сплаченого за квитанцією №25263860 від 10.02.2020 року з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області - задовольнити.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Прохорівська, 6, код ЄДРПОУ 38643633) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) середній заробіток в розмірі 95631 грн. 90 коп. (з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів) за період з 31 жовтня 2018 року по 04 жовтня 2019 року за затримку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2016 року по 09.01.2018 року при звільненні зі служби цивільного захисту, на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 року у справі №420/5185/19.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 956,31 грн. сплачені за квитанцією №25263860 від 10.02.2020 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.