Рішення № 90536044, 23.06.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

УКРАЇНА

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 521/5455/17

Номер провадження № 2/521/788/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року м.Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі

судді - Маркарової С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Іськової В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

позивач : ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2

відповідачі: Одеська міська рада

Краснянська Валентина Петрівна

треті особи: ОСОБА_3 огли

приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Колмакова Н.В.

предмет позову : визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності в порядку спадкування, витребування майна із чужого незаконного володіння-

ВСТАНОВИВ:

07.04.2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила :

- визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 24.03.2017 року, реєстровий номер 137 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 частково недійсним

- визнати за нею та її неповнолітньою донькою право власності на Ѕ частину спірної квартири в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

- витребувати спірне майно із чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_5 .

В обґрунтування своїх вимог позивач послалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік та батько її неповнолітньої доньки ОСОБА_6 .

Після смерті чоловіка відкрилась спадщина у вигляді Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .

Позивач, звернувшись до П`ятої одеської державної нотаріальної контори з метою отримання спадщини після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року отримала відмову.

В подальшому їй стало відомо, що спірне спадкове майно 24.03.2017 року відчужено ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу № 137 ОСОБА_5

ОСОБА_1 стверджувала, що ОСОБА_3 не мав право на відчуження спірної квартири, оскільки не був її власником на час відчуження.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала.

Відповідач - Одеська міська рада в судове засідання не з`явилась, повідомлена про розгляд справи належним чином, про причини неявки не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не надавала, процесуальним правом надання відзиву або заперечень не скористалась.

Відповідач ОСОБА_5 позов не визнала, стверджуючи, що в момент укладення договору купівлі-продажу нотаріусом був перевірений статус спірного майна, належність майна продавцю ОСОБА_3 , жодні заборони на відчуження квартири також були відсутні.

Відповідач стверджувала, що є добросовісним набувачем спірного майна, дотрималась всіх вимог при укладенні договору купівлі-продажу, витратила на його придбання всі накопичені кошти, про будь-які судові спори з приводу спірної квартири обізнана не була.

Представник відповідача вважав, що обрані позивачем способи захисту права за своїм змістом є взаємовиключними.

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про розгляд справи в порядку ст.ст.128, 130 ЦПК України, про причини неявки не повідомив.

Третя особа - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Колмакова Н.В. в судове засідання не з`явилась, повідомлена про розгляд справи належним чином, про причини неявки не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не надавала.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право власності є непорушним.

В судовому засіданні встановлено, що 21.10.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладений шлюб, який зареєстрований Другим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис за № 562.

Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 в них народилась ОСОБА_2 (свідоцтво про народження, видане Другим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції від 28.04.2006 року, актовий запис № 24).

ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради від 27.06.2008 року № 3-2737 на праві спільної часткової власності належала Ѕ частині квартири АДРЕСА_1 .

Зазначене підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №168115128, від 27.05.2019 року.

16.07.2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладений договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 5-1572, за яким ОСОБА_6 передав ОСОБА_3 належну йому 1/2 частину спірної квартири у власність.

Зазначене підтверджується договором купівлі- продажу від 24.03.2017 року № 137, рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 1.10.2013 року, рішенням апеляційного суду Одеської області від 12.03.2014 року.

Право власності останнього у встановленому законом порядку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 12.03.2014 року договір довічного утримання №5 -1572 від 16.07.2008 року розірваний, Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 повернута у власність ОСОБА_6 , скасована реєстрація права власності на неї за ОСОБА_3 в КП «ОМБТІ та РОН».

Рішення суду набрало законної сили.

19.05.2016 року ОСОБА_6 помер (свідоцтва про смерть, видане Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 5375).

ОСОБА_6 з моменту набрання рішенням апеляційного суду Одеської області від 12.03.2014 року законної сили право власності на спірне майно не зареєстрував, жодних дій направлених на таку реєстрацію за життя не вчинив.

Вказані обставини визнані сторонами та підтверджуються матеріалами спадкової справи № 216/2016.

03.08.2016 року ОСОБА_1 звернулась до П`ятої одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка.

05.04.2017 року позивач отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дії.

За договором від 24.03.2017 року ОСОБА_3 як власник спірного майна відчужив його ОСОБА_5 .

Договір у встановленому законом порядку посвідчений нотаріально, реєстровий номер 137.

Як вбачається зі змісту договору належність майна продавцю перевірена нотаріусом, як і відсутність заборони відчуження та арешту, обтяження іпотекою, податковою заставою (пункти1 та 6 договору).

Продаж вчинено за 231 700 грн.

Право власності відповідача ОСОБА_5 24.03.2017 року зареєстровано (витяг з державного реєстру № 83351994).

Відповідно до ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У статті 203 ЦК України законодавцем встановлений вичерпний перелік умов, при дотриманні яких договір буде дійсним:

1.Зміст договору не повинен суперечити нормам ЦК, інших актів цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК).

2.Особа, яка укладає договір, повинен мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК).

3.Волевиявлення учасника договору повинне бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Договір повинен укладатися у формі, установленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК).

5.Договір повинен бути направлений на реальне настання обумовлених ним наслідків (ч. 5 ст. 203 ЦК).

6. Договір, що укладається батьками (усиновителями), не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх або непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК).

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи на час укладання спірного договору купівлі- продажу 24.03.2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 спірна квартира була зареєстрована за останнім у встановленому законом порядку.

Посилання позивача, як на підставу задоволення позову, на розірвання договору довічного утримання від 16.07.2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на підставі рішення суду від 12.03.2014 року не є достатньою підставою для задоволення позовних вимог оскільки ОСОБА_6 за життя не довів реалізацію свого права до кінця, не виявив свою волю на це, не подав рішення суду до виконання та не поновив своє право власності.

Об`єктивних підстави, що ускладнювали такі дії ОСОБА_6 судом не встановлено.

Враховуючи норми чинного законодавства і зокрема положення ст. ст.182, 334 ЦК України основною умовою для визначення статусу нерухомого майна є державна реєстрація прав на нього.

Так, в процесі розгляду справи судом не встановлено підстав, визначених статтею 215 ЦК України щодо визнання договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 частково недійсним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При вирішенні спору суд враховує, позицію Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі № 645/4220/16, за якою під час укладення договору купівлі-продажу відповідно до внутрішньо державного законодавства, існував як мінімум один рівень гарантій перед тим, як квартира перейшла до відповідача, а саме існував обов`язок нотаріуса переконатися, що перехід права власності на квартиру стався відповідно до закону.

Відповідно до статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Оскільки суд дійшов висновку про правомірність укладеного договору купівлі- продажу, формальне право продавця на відчуження спірного майна, підстави для застосування статті 388 ЦК України з урахуванням вище встановлених судом обставин - відсутні, а відповідач ОСОБА_5 не може розглядатись судом як добросовісний набувач.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини не припинилися внаслідок його смерті.

З матеріалів спадкової справи № 216/2016, та відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №168115128 від 27.05.2019 р., відсутності правових підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним вбачається, що за життя ОСОБА_6 не належало право власності на спірне майно, Ѕ квартири АДРЕСА_1 не входила до спадкової маси.

При вирішенні спору суд враховує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У своїй діяльності ЄСПЛ також керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар.

Так, за даними спадкової справи № 216/2016 ОСОБА_6 за життя неодноразово розпоряджався своїм майном на користь третіх осіб не з коло законних спадкоємців, укладавши договор довічного утримання, складав заповіт, що свідчить про те що він за не мав волі залишати спадщину своїм законним спадкоємцям - дружині та донці.

Враховуючи викладене, вимоги позивача є безпідставними.

Керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України, ст.ст.352, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені ст.ст.354, 355 ЦПК України: Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду Малиновський районний суд м.Одеси.

Суддя: С.В. Маркарова

Повний текст рішення виготовлений 07.07.2020 року.

23.06.20