Ухвала суду № 90535854, 20.07.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/20060/20

Провадження № 1-кс/947/10685/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2020 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Чаплицький В.В., за участю секретаря судового засідання Гаврасієнко М.В., прокурора Лисиці Є.В., підозрюваної ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Таїровського ВП Київського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області Єремейчук А.М., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури 1 Лисицею Є.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020161480000728 від 15.05.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Роздільна Роздільнянського району Одеської області, громадянки України, українки, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: Одеська область, с.Першотравневе, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:

04.05.2020 Київським районним судом міста Одеси за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненої від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік,

підозрюваної у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила та повторно вчинила умисний та корисливий злочин за наступних обставинах, а саме:

Так, 14.05 2020 о 13 годині 23 хвилин, ОСОБА_1 діючи повторно та маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, прибула до магазину ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 15, де визначила об`єктом свого злочинного посягання товар, що знаходився в торгівельному залі вказаного магазину.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, з корисливих мотивів, діючи повторно, впевнившись в тому, що за її діями ніхто не спостерігає, знаходячись за вищевказаною адресою, впевнившись, що її дії залишаються непомітними, як для власника майна так і для оточуючих, підійшла до стелажу торгівельної зали вказаного супермаркету, з якого таємно викрала 2 плитки шоколаду марки «Мілка молочний з кремовою начинкою» вагою по 100 грамів, вартістю 32 грн. 40 коп. за одиницю, загальною вартістю 64 грн. 80 коп., 4 плитки шоколаду марки «Мілка молочний з альпійським молоком» вагою по 90 грамів, вартістю 23 грн. 06 коп. за одиницю, загальною вартістю 92 грн. 24 коп., 7 плиток шоколаду марки «Мілка молочний з цілим мигдалем» вагою по 90 грамів, вартістю 29 грн. 81 коп. за одиницю, загальною вартістю 208 грн. 67 коп., що належить ТОВ «АТБ-МАРКЕТ». Тим самим, заподіяв майнову шкоду на загальну суму 365 гривень 71 копійку, однак довести свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_1 до кінця не змогла з причин, що не залежали від її волі, оскільки при виході з магазину була затримана співробітниками служби охорони супермаркету.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками – закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Крім того, 23.06 2020 о 14 годині 22 хвилин, ОСОБА_1 діючи повторно та маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, прибула до магазину ПП «Таврія Плюс», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 59-к, де визначила об`єктом свого злочинного посягання товар, що знаходився в торгівельному залі вказаного магазину.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, з корисливих мотивів, діючи повторно, впевнившись в тому, що за її діями ніхто не спостерігає, знаходячись за вищевказаною адресою, впевнившись, що її дії залишаються непомітними, як для власника майна так і для оточуючих, підійшла до холодильника у торгівельній залі вказаного супермаркету, з якого таємно викрала 8пачок вершкового масла марки «Селянське», 72,5 %, вагою по 200 грамів кожна, вартістю 34 грн. 67 коп. за одиницю, загальною вартістю 277 грн. 36 коп., що належить ПП «Таврія Плюс». Тим самим, заподіяв майнову шкоду на загальну суму277 гривень 36 копійок, однак довести свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_1 до кінця не змогла з причин, що не залежали від її волі, оскільки при виході з магазину була затримана співробітниками служби охорони супермаркету.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками – закінчений замах на таємневикрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Слідчий звернулась до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватись від органів досудового розслідування, суду,оскільки підозрюваний підозрюється у скоєнні середньої тяжкості кримінального правопорушення, намагалася покинути місце події. Крім того в ході проведення досудового розслідування встановлено, що по вказаному місцю мешкання ОСОБА_1 не перебуває та за місцем реєстрації не перебуває, у зв`язку з чим може переховуватись від органів досудового розслідування, суду;

- незаконно впливати на свідків, яким відомі обставини злочину у скоєнні якого він підозрюється та, які на теперішній час допитані на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, однак під впливом підозрюваного можуть змінити покази в залі судового засідання, оскільки підозрюваний може незаконно на них впливати у зв`язку з тим, що зареєстрований та мешкає біля місця вчинення правопорушення, та йому відомо де працюють свідки у кримінальному проваджені;

- іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню з метою уникненню справедливого покарання;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання у повному обсязі, зазначивши, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов`язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України.

Підозрювана не заперечувала проти клопотання.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, а саме рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», п.61-817, згідно якого існування обґрунтованої підозри щодо вчинення тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, а також рішення ЄСПЛ у справі «Бєлєвіцький проти Росії», п.101-815, згідно якого серйозність обвинувачення є належним аспектом при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження зайняття злочинною діяльністю.

Як встановлено в судовому засіданні, 25.06.2020 року слідчим складено та погоджено з прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1 повідомлення про підозру ОСОБА_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020161480000728 від 15.05.2020.

Крім того, 14.07.2020 року слідчим складено та погоджено з прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1 повідомлення про підозру ОСОБА_1 , у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020161480000728 від 15.05.2020.

15.07.2020 року прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1 вищевказані матеріли щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень об`єднані в одне під № 12020161480000728 від 15.05.2020 року.

Приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 т кримінального правопорушення середньої тяжкості, та наявність таких ризиків, як переховуватися від органу досудового розслідування та суду, вчинити інший злочин та іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню.

Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованому підозрюваній кримінального правопорушення, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваної в судовому засіданні встановлено не було.

Згідно п.1 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні злочину середньої тяжкості визначається від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною її процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Таїровського ВП Київського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області Єремейчук А.М., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури 1 Лисицею Є.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020161480000728 від 15.05.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеській установі виконання покарань Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області № 21.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов`язків, передбачених КПК в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 42 040 (сорок дві тисячі сорок) гривень.

Роз`яснити підозрюваній, що вона або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрювану ОСОБА_1 , обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;

- утримуватися від спілкування з учасниками та сторонами кримінального провадження;

- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що відповідно до ч.ч.8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали обчислюється з моменту проголошення ухвали 20.07.2020 року та діє до 25.08.2020 року, включно.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.