Ухвала суду № 90535839, 17.07.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/19930/20

Провадження № 1-кс/947/10608/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2020 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Чаплицький В.В., за участю секретаря судового засідання Гаврасієнко М.В., прокурора Більської А.М., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Бугаєнко Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Київського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області Пономаренко К.К., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури 1 Шамотой М.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160480001946 від 14.07.2020 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів раніше судимого,

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання, слідчим відділом Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020160480001946 від 14.07.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.07.2020 року приблизно о 12 годині 25 хвилин (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений), ОСОБА_1 , перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_2 Новгородського у місті Одесі, маючи намір на вчинення крадіжки чужого майна, переслідуючи ціль незаконного збагачення, визначив об`єктом свого злочинного посягання майно, яке знаходилось в приватному будинку АДРЕСА_2 , заздалегідь підготувавши знаряддя вчинення злочину – предмет із металу сірого кольору у вигляді викрутки, довжиною 20 см., з рожевою ручкою, виконаною із пластмаси.

Надалі, з метою реалізації свого умислу, розуміючи протиправність своїх дій, будучи впевненим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, а поряд відсутні сторонні особи, без дозволу власника, за допомогою заздалегідь підготовленого предмету із металу, віджав металеву решітку, та шляхом розбиття віконного скла, незаконно проник до приміщення вищевказаного приватного будинку.

Перебуваючи у вказаному приміщенні, діючи умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме: запчастини від 30 мобільних телефонів, вартістю 100 гривень за кожну, планшет марки «Asus», модель - TF101, в корпусі коричневого кольору, вартістю 2500 гривень, наручний годинник марки «Q&Q», чорно-синього кольору, вартістю 400 гривень, ігрова приставка PSP, марки «Sony», в корпусі чорного кольору, вартістю 500 гривень, ігрова приставка «Gameboy Advance SP», в корпусі синього кольору, вартістю 300 гривень, зарядний пристрій від ноутбука марки «Asus», вартістю 200 гривень, три пари безпровідних навушників марки «TWS I11», вартістю 250 гривень кожна, ноутбук марки «Dell Latitud» E7240, в корпусі срібного кольору, вартістю 7000 гривень, тестер, вартістю 800 гривень, паяльна станція, вартістю 600 гривень, запчастини від планшету марки «LG», модель - VE970, вартістю 500 гривень, запчастини від планшету марки «Bravis», в корпусі чорного кольору, вартістю 400 гривень, запчастини від планшету марки «Samsung Galaxy Tab», в корпусі рожевого кольору, вартістю 200 гривень, зв`язки ключів, які цінності для ОСОБА_2 не мають, колонка марки «Awey Y220», в корпусі чорного кольору, вартістю 800 гривень, зарядний пристрій, вартістю 500 гривень, рогатка, вартістю 200 гривень, поклавши вказане майно до пакету жовтого кольору.

В подальшому ОСОБА_1 вийшов із вищевказаного будинку і з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 18650 гривень.

Таким чином, встановлено достатньо доказів для підозри ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло.

Слідчий звернулась до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, посилаючись на наступне.

Так, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у спробах переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 , не працевлаштований, без постійного джерела доходів, без міцних соціальних зв`язків.

Крім того, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин проти власності, що вказує на презирливе відношення останнього до охоронюваних законом суспільних цінностей, вбачається наявність реального ризика, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі з корисливим умислом.

Крім того, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у тому, що підозрюваний ОСОБА_1 має реальну можливість незаконно впливати на свідків, потерпілого, експертів, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, задля викривлення показань останніх, які мають значення для встановлення обставин вчинення даного кримінального правопорушення.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання у повному обсязі, зазначивши, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов`язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що ризики не доведені, клопотання необґрунтоване та запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання покладених ні підозрюваного обов`язків.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, а саме рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», п.61-817, згідно якого існування обґрунтованої підозри щодо вчинення тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, а також рішення ЄСПЛ у справі «Бєлєвіцький проти Росії», п.101-815, згідно якого серйозність обвинувачення є належним аспектом при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження зайняття злочинною діяльністю.

17 липня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення, та наявність таких ризиків, як можливе переховування від органу досудового розслідування та суду, а також вчинення іншого злочину.

Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Київського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області Пономаренко К.К., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури 1 Шамотой М.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160480001946 від 14.07.2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеській установі виконання покарань Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області № 21.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;

- утримуватися від спілкування з учасниками та сторонами кримінального провадження;

- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.ч.8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали обчислюється з моменту проголошення ухвали 17.07.2020 року та діє до 14.09.2020 року, включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.