Ухвала суду № 905320, 17.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17.04.2007№К-8622/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого), БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О.,  ФедороваМ.О.

при секретарі: Міненко О.М.

за участі представника позивачаЯнклевичаЯ.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції у Львівській області на рішення Господарського суду Львівської області від10.02.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від12.05.2005 по справі№5/3385-19/417

за позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна»

до                               Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції у Львівській області

про                 визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від04.10.2004 №0000912320/0/2534, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 254374грн., в тому числі основний платіж – 175548грн., штрафні санкції – 78826грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від10.02.2005, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від12.05.2005 по справі№5/3385-19/417 - позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Відповідач (далі-МДПІ) подав касаційну скаргу, обґрунтовуючи її п.5.1. п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону від22.05.1997 №283/97 (із внесеними змінами та доповненнями) та ст.ст. 85, 93 Господарського кодексу України.

Тобто враховуючи те, що споживачем контролінгових звітів є нерезиденти, а не ТОВ «Дунапак-Україна» то витрати цього платника по складанню контролінгових звітів не пов’язані з веденням господарської діяльності, оскільки не призводять до отримання доходу цим платником, і тому віднесення таких витрат до складу валових є безпідставним.

Скаржник зазначив, що вищевказані порушення норм матеріального права призвели до неправомірного висновку, і враховуючи все зазначене в скарзі МДПІ просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від10.02.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від12.05.2005 по справі№5/3385-19/417 і припинити провадження по справі.

Позивач (далі–ТОВ) надав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що твердження скаржника не базується на вимогах чинного законодавства. І просить касаційну скаргу Миколаївської МДПІ залишити без задоволення, судові рішення без змін.

Досліджуючи позовні вимоги, судами першої та апеляційної інстанції встановлені фактичні обставини справи про те, що МДПІ проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.01.2003 по 31.03.2004, за результатами якої складено Акт від01.10.2004 №242-23-247/30028622 і на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від04.10.2004 №0000922320/0/2534, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 254374грн., в тому числі 175548грн. - основний платіж та 78826грн. - штрафні санкції за порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і неправомірне віднесення до складу валових витрат вартості послуг по місячному контролінгу нерезидентів, який забезпечує інформацію для власників (нерезидентів), комп'ютерну обробку бухгалтерії, необхідну для консолідованої звітності.

На думку МДПІ такі послуги не використовуються у подальшій господарській діяльності позивача.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що МДПІ незаконно донарахувала податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 175548грн., так як висновок МДПІ про необґрунтоване віднесення позивачем до складу валових витрат у 2003році суми 516800грн. спростовується як безпідставний, оскільки витрати на проведення місячних контролінгів, які забезпечують інформацією власників-нерезидентів про стан ведення господарської діяльності підприємства, а також забезпечують комп'ютерну обробку рахунків бухгалтерського обліку, яка необхідна для складання консолідованої бухгалтерської звітності є спрямовані на організацію і ведення діяльності ТОВ«Дунапак-Україна».

Зазначивши, при цьому, що ТОВ «Дунапак-Україна» засновано Акціонерним товариством«Дунапак» та ТОВДупарец», які є юридичними особами за законодавством Угорської Республіки, що стверджується установчими документами позивача.

А відповідно до законодавства України та установчих документів ТОВ «Дунапак-Україна» - вищим органом товариства є Збори учасників Товариства, до компетенції яких належить прийняття рішень щодо господарської діяльності товариства.

Згідно з Регламентом компетенції органів ТОВ«Дунапак–Україна», затвердженого Протоколом №5 Зборів учасників від21.12.1998 - власники уповноважують одного представника (надалі - представника власників) на користування правами надання наказів директорам та контролю їх діяльності у випадках, що не входять до виключної компетенції зборів учасників; для перевірки виконання річних планів представник власників повинен кожного місяця отримувати контролінгові звіти.

При прийнятті постанови, суд апеляційної інстанції повністю підтримав позицію суду першої інстанції.

При винесенні рішення, суди посилались на ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» як підставу правомірності віднесення до валових витрат витрати на проведення місячних контролінгів.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від03.04.1997 №168 «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат належать суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Позивачем віднесено до складу валових витрат у 2003році витрати на проведення місячних контролінгів, які забезпечують інформацією власників-нерезидентів про стан ведення господарської діяльності підприємства, а також забезпечують комп'ютерну обробку рахунків бухгалтерського обліку, яка необхідна для складання консолідованої бухгалтерської звітності в сумі 516800грн.

Відповідно, оскільки - вищим органом ТОВ «Дунапак-Україна» є Збори учасників Товариства (АК«Дунапак» та ТОВДупарец», які є юридичними особами за законодавством Угорської Республіки) і до компетенції яких належить прийняття рішень щодо господарської діяльності товариства, тому при винесенні рішення, суди правомірно посилались на ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» як підставу правомірності віднесення до валових витрат витрати на проведення місячних контролінгів.

Згідно з п.3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації.

Керуючись положеннями вказаного Закону, суди вірно визначились, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, складання звітності на його основі є необхідною умовою існування підприємства в правовому полі.

Зазначеним ґрунтовним дослідженням обставин справи спростовується висновок МДПІ про неправомірне віднесення до валових витрат витрати на проведення місячних контролінгів, оскільки останні є спрямовані на організацію і ведення діяльності ТОВ«Дунапак-Україна».

За таких обставин, суди прийшли до вірного висновку, що ОДПІ неправомірно визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 254374грн. І таким чином судами законно визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від04.10.2004 №0000912320/0/2534. А ґрунтовне дослідження судами фактичних обставин справи повністю спростовує доводи Скаржника стосовно неправильного застосування норм матеріального права. Відповідно аналізуючи наведені норми Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», встановлено, що суд першої та апеляційної інстанцій правильно дослідили обставини справи та винесли судові рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, які не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від10.02.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від12.05.2005 по справі№5/3385-19/417 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                            О.В.Карась

Судді                                                                         А.І.Брайко

                                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров