Рішення № 90531632, 17.06.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/186/19

провадження № 2/753/3226/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2020 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді: Сирбул О.Ф.,

за участю секретаря судового засідання: Лаптєвої Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: ПАТ «Страхова компанія «Дельта», про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач у січні 2019 року звернулась до Дарницького районного суду м.Києва з позовом до ПАТ «Дельта Банк», третя особа: ПАТ «СК «Дельта», про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказувала на те, що 06.12.2013 року нею здійснено пропозицію (офірту у формі Заяви) №009-99999-061213 ПАТ «Дельта Банк» на умовах, визначених в цій пропозиції та відповідно до Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», затверджених рішенням Ради Деректорів Банку від 20.03.2013 року протокол №14 і тарифів Банку, зазначених в п. 2.6 Частини 2 цієї пропозиції, що є невід`ємною частиною цієї пропозиції, укласти з позивачем договір на невизначений строк дії, в рамках якого: п. 1.1 частини 3 заяви - відкрити поточний рахунок з використанням платіжної картки, відповідно до п. 2.1 частини 2 цієї пропозиції; п. 1.2 частини 3 заяви - оформити електронний платіжний засіб платіжної системи, визначеної у п. 2.5 частини 2 цієї пропозиції; п. 1.3 частини 3 заяви - встановити ліміт кредитної лінії на рахунку у сумі та на строк, відповідно до вимог, визначених у пунктах 2.3 та 2.4 частини 2 цієї пропозиції; п. 1.4 частини 3 заяви - прийняття в заставу майної права на заробітну плату (як на нараховану, отриману та/або ще не отриману, так і на таку, що буде нарахована і отримана в майбутньому) та на інші види доходів; п. 1.5 частини 3 заяви - позивач доручає Банку здійснювати з відкритого рахунку (п. 2.1 частини 2 цієї пропозиції) договірне списання грошових коштів, які складають сплату страхових платежів на користь ПАТ "СК "Дельта", з якою позивач уклала договір добровільного страхування №009-99999-061213 від 06.12.2013 року; п. 1.6 частини 3 заяви - всі інші умови взаємовідносин позивача та відповідача з приводу відкриття та обслуговування рахунку, зазначеного в п. 2.1 частини 2 цієї пропозиції та картки, зазначеної в п. 2.5 частини 2 цієї пропозиції, а також кредитної лінії визначені в Правилах та Тарифах Банку, які є складовою та невід`ємною частиною пропозиції (п. 7.1 заяви).

Таким чином, відповідно до п. 1 частини 3 в рамках Договору, позивачу відкрито поточний рахунок, оформлено електронний платіжний засіб платіжної системи та встановлено ліміт кредитної лінії на рахунку у сумі та на строк відповідно до умов, зазначених в частині 2 заяви.

Згідно частини 2 заяви позивачу відкрито картковий рахунок у гривнях № НОМЕР_1 , з лімітом кредитної лінії у сумі 15 000,00 грн. на 364 календарних дні; електронний платіжний засіб: Visa International та/або Mastercard Worldwide та/або ВОПС Дельта; тарифний пакет: Нова Готівочка Інтернет.

Відповідно до п. 2.1 частини 3 заяви, момент прийняття (акцепту) Банком пропозиції щодо укладання Договору, а отже, моментом укладання Договору вважатиметься дата відкриття Банком Рахунку, згідно п. 2.1 частини 2 заяви, пропозиція щодо укладання Договору є чинною для її прийняття Банком протягом 30 календарних днів з дати її підписання. Під реквізитами заяви стоїть підпис представника Банку Богуш О.А. , завірений печаткою відділення.

Вказана заява набрала законної сили та вважається прийнятою, а отже є укладеною.

Разом з тим, позивач вважає, що при укладанні вказаного кредитного договору були порушенні її права як споживача, згідно з нормами Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про третейські суди", Закону України "Про інформацію", Закону України про захист персональних данних" у зв`язку з чим, позивачем у досудовому порядку неодноразово направлялись листи про припинення порушень з боку відповідача, проте, такі вимоги відповідачем були залишені без задоволення, тому позивач змушена була звернутись до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 31.01.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану цивільну справу розподілено судді Сирбул О.Ф. у зв`язку із перебуванням судді Цимбал І.К. у відпустці пов`язаної із вагітністю та пологами та у встановленому ЦПК України порядку передано у провадження судді Сирбул О.Ф.

Ухвалою суду від 29.07.2019 року справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 11.03.2020 року підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалами суду від 11.03.2020 року та 13.05.2020 року визнано явку позивача у судове засідання обов`язковою.

В судове засідання позивача не з`явилась, однак подала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутність, а також просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Відзиву на позовну заяву від відповідача та пояснення від третьої особи до суду не надходило.

За таких обставин, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 06.12.2013 року між позивачем ОСОБА_1 та АТ "Дельта Банк" укладено договір, шляхом підписання заяви №009-99999-061213, в рамках якого їй відкрито картковий рахунок у гривнях № НОМЕР_1 ; з лімітом кредитної лінії - 15 000,00 грн. на 364 (календарних) дні; картка: Visa International та/або Маstercard Worldwide та/або ВОПС Дельта..

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1-3, 6 ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

За змістом ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 року визначає, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

В свою чергу відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

В розумінні положень чинного законодавства України, зокрема, ст. 1056 ЦК України, послуга, яку надає банк споживачу, - надання грошових коштів.

Згідно постанови Верховного суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-1746цс16 положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину (його частини) кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (його частини).

Положеннями ст. 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин (частина правочину), визнана судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ по визнання правочинів недійсними» в п. 9 роз`яснив, що згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з`ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 3 ст. 77 ЦПК України сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що позивач не довела суду обставини, на які посилається, як підставу щодо визнання Договору №009-99999-061213 від 06.12.2013 року недійсним, а також не повідомила суд про підстави звільнення від доказування.

За таких підстав, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.

Керуючись статтями 207, 626, 628, 633, 634, 638, 1054, 1055 ЦК України, статтями 2, 10, 12, 13, 49, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: ПАТ «Страхова компанія «Дельта», про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Дарницький районний суд міста Києва.

Суддя: