Рішення № 90530828, 22.07.2020, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа №644/10040/19

Провадження №2/636/870/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Дьоміної О.П., за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача за довіреністю Завгородньої Н.В., секретаря судового засідання Шилової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

11.12.2019 року представник КП «Харківські теплові мережі» Вініцький М.В. звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.01.2013 року по 31.03.2019 року у розмірі 47305,89 грн., інфляційні витрати у розмірі 3605,53 грн., 3% річних у розмірі 105,77 грн. та судовий збір.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.01.2020 року вищевказаний позов у порядку ст. 31 ЦПК України направлено за підсудністю до Чугуївського міського суду Харківської області. Чугуївським міським судом Харківської області справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач проживав в квартирі АДРЕСА_1 , з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП «Харківські теплові мережі». Відповідно до рішення Харківського міськвиконкому від 23.12.1998 року №1407 «Про призначення виконавців послуг у житловому фонді» (зі змінами, внесеними рішенням від 30.09.2001 року №946). КП «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг по централізованому теплопостачанню і підігріву гарячої води в житловому фонді м. Харкова. Як виконавець послуг КП «Харківські теплові мережі» відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» має право на стягнення вартості наданих споживачам послуг. За період з 01.01.2003 року по 31.12.2018 року відповідач не в повному обсязі сплачував вартість наданих послуг з підігріву гарячої води для потреб гарячого водопостачання та опалення, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка складає 47 305,89 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом. Інфляційні витрати складають 3 605,53 грн., 3% річних складають 105,77 грн. За кожен розрахунковий період (календарний місяць) відповідачу відповідно направлялися платіжні вимоги-доручення про сплату за спожиту теплову енергію, що до цього часу не сплачені.

02.06.2020 року від ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Позивач просив суд стягнути з боржника суму заборгованості за період з січня 2013 року по березень 2019 року включно у розмірі 47 305,89 грн., тобто за період понад 3 роки. Відповідач вважає, що така вимога є необґрунтованою, оскільки вимога заявлена зі спливом строку позовної давності. До матеріалів справи позивач надав ухвалу про скасування судового наказу від 23.03.2015 року. Цей наказ був виданий 27.02.2015 року за заявою КП «ХТМ» про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 . Судом було визнано безпідставність заявлених стягувачем вимог і наказ було скасовано. Жодних сплат на користь КП «ХТМ» відповідач не здійснював, тобто не переривав строк позовної давності. Доказів на підтвердження зарахування позивачем будь-яких сум та погашення заборгованості в матеріалах справи немає. Тобто, згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Також, відповідач вважає суму стягнення невідповідною. У позовній заяві КП «ХТМ» позивач вказує, що за період з 01.01.2003 року по 31.12.2018 року відповідач не в повному обсязі сплачував вартість наданих послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 47 305,89 грн. У той самий час, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.01.2013 року по 31.03.2019 року у сумі 47 305,89 грн. На підтвердження розрахунку заборгованості позивач надає «Ведомость начислений и оплат за тепловую энергию с учётом периода платежа». Але суми заборгованості за цією відомістю не відповідають заявленим до стягнення. Тобто, розрахунок не може бути відповідним доказом заборгованості, сума основного боргу є недоведеною, а відтак 3% річних та інфляційні витрати не можуть бути нараховані на недоведену суму боргу. За приписами статті 509, 607 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Незважаючи на вимоги чинного законодавства, зокрема п.п. 3 п. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», КП «ХТМ» не укладало жодних договорів з відповідачем про надання послуг. Відповідач зазначає у відзиві, що у зв`язку з відсутністю у позивача передбаченого законодавством договору, позивач лише посилається на статті законів, які, на його думку, або зовсім не можна застосувати у даному випадку (ст. 68 ЖКУ), так як вони регулюють інші правовідносини, або такі, що вимагають наявність угоди, якої стягувач не надав (ст. 162 ЖКУ). Позивач, наводячи цифри вимог, не додав жодного документу, який би підтверджував виконання позивачем зазначених у позовній заяві робіт (надання послуг) у визначеному обсязі. Зазначені документи були необхідні для підтвердження достовірності надання стягувачем послуг боржнику. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач був фактичним споживачем житлово-комунальних послуг у період часу, за який нараховується заборгованість, оскільки згідно отриманої судом інформації від Відділу реєстрації місця проживання особи Чугуївської міської ради Харківської області відповідач зареєстрований у АДРЕСА_2 . Також, відповідач вказує, що до матеріалів справи не надано доказів щодо заходів досудового врегулювання спору між сторонами; не надано доказів направлення позивачем платіжних вимог на оплату боргу, на які він посилається у позовній заяві. Таким чином, відповідач вважає, що позивач необґрунтовано вимагає стягнути з відповідача грошові кошти.

25.06.2020 року від КП «ХТМ» надійшла заява, в якій представник позивача уточнив прохальну частину позову, в якій при зверненні до суду була допущена описка в зазначенні періоду, за який позивач просив стягнути з відповідача борг. А саме, КП «ХТМ» просить суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.01.2003 року по 07.12.2018 року у розмірі 47 305,89 грн.; інфляційні витрати у розмірі 3 605,53 грн., 3% річних у розмірі 105,77 грн. та судовий збір.

Крім того, представником позивача направлена відповідь на відзив, в якому щодо договірних відносин зазначено, що відповідач до 07.12.2018 року був власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 07.12.2018 року. Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є не тільки договори та інші угоди, але також заподіяння шкоди іншій особі, придбання або заощадження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав, інші юридичні факти. Цивільні права й обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Статті 68, 162 Житлового кодексу України, Правила користування приміщеннями житлових будинків, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, п. 18 Правил надання послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 року №630, зобов`язують наймача, власника й орендаря житлового приміщення оплачувати житлово-комунальні послуги. Відповідно до ст. 20 Закону України "Про житлово комунальні послуги", споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг. Незважаючи на відсутність письмового договору відповідач є споживачем послуг по централізованому теплопостачанню, що КП «Харківські теплові мережі», як виконавець цих послуг, на підставі рішення Харківського міськвиконкому, надає в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова. Багатоквартирні житлові будинки в м. Харкові, і в тому числі, житловий будинок по АДРЕСА_1 , обладнані централізованими системами опалення. Скарг, заяв на якість отриманих послуг від відповідача до позивача не надходило. Таким чином, відсутність письмового договору, укладеного між відповідачем та КП "ХТМ» не є підставою для несплати послуг теплопостачання. Зазначенні пояснення підтверджуються судовою практикою, а саме ухвалою Апеляційного суду Харківської області №644/3992/14-ц від 18.11.2014 року. Щодо надання послуг теплопостачання позивач зазначає, що багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 обладнаний централізованими системами опалення. КП «Харківські теплові мережі» згідно із статутом здійснює діяльність з виробництва, транспортування, розподілу та реалізації теплової енергії усім групам споживачів по тарифам, що регулюються згідно діючого законодавства. Згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями, виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами. Розпорядженнями Харківського міського голови «Про початок опалювального сезону 2003-2018 р.р. у місті Харкові» передбачено надання послуг з теплопостачання у житлових будинках, школах, лікарнях, дитячих та інших закладах соціально-культурного призначення м. Харкова та зобов`язує КП «Харківські теплові мережі» забезпечити подачу теплоносія за графіком, погодженим Департаментом житлово-комунального господарства та енергетики. На виконання вищезазначених розпоряджень позивач кожного жовтня 2003-2018 років здійснював подачу теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки, у тому числі у житловий будинок АДРЕСА_1 . КП «Харківські теплові мережі» щомісячно направляє споживачам рахунки із зазначенням розміру тарифу, поточного платежу та усієї суми заборгованості. Діючим законодавством не передбачено вручення рахунків на оплату, листів, повідомлень споживачам під розпис. Щодо застосування строку позовної давності представником позивача зазначено, що відповідно до заяви про уточнення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.01.2003 року по 07.12.2018 року у сумі 47305,89 грн. Позов було направлено до суду 11.12.2019 року. У відповідності до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Враховуючи наведене, у разі застосування судом строку позовної давності, сума стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 11.12.2016 року по 07.12.2018 року (в межах строку позовної давності) буде складати 18338,29 грн., 3% річних- 61,97грн., інфляційні витрати - 2882,82 грн.

22.07.2020 року ОСОБА_2 надані заперечення на позов, в яких йдеться про те, що позивачем була подана відповідь на відзив разом із заявою від 24.06.2020 року №800, у якій позивач просив суд змінити період заборгованості нібито через допущену описку. Тобто, залишаючи суму у розмірі 47305,89 грн. і вказуючи інший період, позивач не надає розрахунку суми, яка повинна бути при врахуванні іншого періоду. З поданої заяви відповідачу не зрозуміло, сума у розмірі 47305,89 грн. нарахована з 01.01.2013 року по 31.03.2019 року чи з 01.01.2013 року по 07.12.2018 року. Відповідно до ст. 49 ЦПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої п. 2 ч. 2, ч. 3, ч. 4 цієї статті, до суду подаються докази направлення копії заяви іншими учасниками справи. У разі неподання таких доказів, суд не приймає до розгляду та повертає цю заяву, по що зазначає у рішенні. Також, відповідач зазначає, що відсутність укладеного договору про житлово-комунальні послуги не дає підстав для стягнення на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки сторони є взаємозобов`язані по укладанню договору, а застосування ст. 1212 ЦК України виключає договірні зобов`язання. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 ЦК України. Таким чином, відсутність укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії, обов`язковість укладання якого лежить як на споживачеві, так і на теплопостачальній організації, виключає можливість застосування до них положень ст. 1212, ст. 1213 ЦК України. Відповідач звертає увагу, що позивач у позовній заяві стверджує, що заходи досудового врегулювання спору між сторонами вживались, а саме відповідачеві направлялись платіжні вимоги на оплату боргу, а за кожен розрахунковий період відповідачу направлялись платіжні вимоги-доручення про сплату за спожиту теплоенергію. Однак, позивачем не надано жодних пояснень, яким чином платіжні вимоги-доручення стосуються сплат за послуги, та не надав оригіналів документів, які повинні зберігатися на підприємстві. Докази, які зберігаються або подаються, повинні стосуватися суті спору (предмету та підстави позову). Докази, які не стосуються справи та предмету доказування (ст. 58 ЦПК України), або одержані з порушенням порядку, встановленим законом, судом не повинні прийматися. Позивач надав до матеріалів суду договір купівлі-продажу квартири, а також Витяг з Держреєстру речових прав на нерухоме майно, які жодним чином не підтверджують заборгованість відповідача перед КП «ХТМ». Відповідач вважає, що ця інформація не стосується справи. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмету або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Позивач у ході судового розгляду змінює суми та періоди стягнення. До матеріалів справи надає «Ведомость начислений инфляционных затрат и 3% годовых», котра містить періоди часу, які не співпадають з позовом та відповіддю на відзив.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази, що містяться в них, судом встановлено, що відповідно до довідки КП «Жилкомсервіс» №2313 від 15.08.2014 року ОСОБА_2 проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).

Згідно Відомості КП «Харківські теплові мережі» про нарахування та оплати за теплову енергію зі особовим рахунком №2467, відкритим на ім`я ОСОБА_2 , виникла заборгованість за надані послуги з підігріву гарячої води для потреб гарячого водопостачання та опалення за період з 2001 року по 2019 року на загальну суму 47 305,89 грн. (а.с.7-8).

Відповідно до Відомості про нарахування інфляційних витрат та 3% річних, розмір встановленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати вказаних комунальних послуг ОСОБА_2 складає 3 605,53 грн., а також 3% річних від простроченої суми заборгованості складає 105,77 грн. (а.с.9).

КП «Харківські теплові мережі» зверталось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті послуг за опалення та гаряче водопостачання, однак ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.03.2015 року судовий наказ скасований за заявою ОСОБА_2 (а.с.5).

Згідно Договору купівлі-продажу квартири від 07.12.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Миргородською Н.Г., квартира АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори Нікуліною О.М. 11.11.2008 року за р. №2, продана іпотекодержателем ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» ОСОБА_4 (а.с.105-106).

07.12.2018 року право власності на вищезазначену квартиру зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 , що підтверджується відповідним Витягом з реєстру (а.с.107).

До відзиву на позовну заяву представник позивача додав відомість нарахувань та виплат за теплову енергію з урахуванням періоду платежу, з виділенням періоду нарахувань в межах строку позовної давності у три роки з грудня 2016 року по грудень 2018 року, відповідно до якої заборгованість відповідача складає 18 333,82 грн. (а.с.112-114).

Згідно відомості нарахувань інфляційних витрат та 3% річних з виділенням періоду нарахувань в межах строку позовної давності у три роки з грудня 2016 року по грудень 2018 року, інфляційні витрати складають 2 882,82 грн., 3% річних - 61,97 грн. (а.с.115).

Правовідносини, які виникли у сфері надання комунальних послуг, регулюються спеціальним законодавством, а саме: Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630.

Надання послуг з централізованого опалення та підігріву води є специфічним видом господарювання, яке регулюється окремими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно з п. 10 «Правил надання населенню послуг з водо-, теплозабезпечення та водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 30.12.1997 року за №1497 та п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за №630, оплата за надані послуги вноситься щомісячно.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 24 ч. 3 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії зобов`язаний своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Відсутність відповідного договору не є підставою для відмови у стягненні заборгованості за послуги опалення, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки, і такою дією в даних правовідносинах є надання послуг та їх отримання відповідачем.

Разом з тим недотримання вимог законодавства щодо належного виконання зобов`язання призводить до порушення зобов`язань.

За вимогою ч. 3 ст. 815 ЦК України наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Поряд з цим згідно з ч. 1, 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з розрахунку, заборгованість відповідача за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання становить 47 305,89 грн. Розрахунок послуг здійснений на підставі тарифів та відповідно до опалювальної площі квартири. Крім того, з розрахунку слідує, що ОСОБА_2 періодично здійснював оплату за надані послуги, таким чином, він визнає факт користування послугами, що надаються позивачем.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, хоча і без договору, є зобов`язанням, у якому серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, згідно з вимогами Закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, тобто не є підставою для невиконання зобов`язань.

Така позиція ж підтверджена Постановою Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі 6-2951цс15, в якій зазначено, що відсутність договору з позивачем не позбавляє обов`язку оплатити надані послуги.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з централізованого опалення є обґрунтованою, а обов`язок відповідача оплачувати дані послуги випливає з вимог закону.

Суд звертає увагу на те, що доказів, які б спростовували факт надання та отримання послуг з централізованого опалення щодо квартири відповідача, як і доказів невірності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості відповідача, відповідачем не надано.

В ч. 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми.

Розглядаючи заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4, 5ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд вважає, що в даному випадку необхідно застосувати строк позовної давності. Так, позовна заява до суду була подана 11.12.2019 року, а тому необхідно стягнути заборгованість за період з 11.12.2016 року по 07.12.2018 року, а позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за період з 01.01.2003 року по 10.12.2016 року не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з даними вимогами.

Враховуючи, що КП «Харківські теплові мережі» надавало послуги централізованого опалення відповідачу, розрахунок заборгованості відповідає затвердженим тарифам, а тому з відповідача на користь позивача, з урахуванням строків позовної давності, підлягає стягненню заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 11.12.2016 року по 07.12.2018 року у розмірі 18 333,04 грн., інфляційні витрати у сумі 2 882,82 грн., 3% річних у сумі 61,97 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 801,19 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 280-283, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь КП «Харківські теплові мережі» (розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , ВАТ «Державний ощадний банк України» м. Харкова, МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 11.12.2016 року по 07.12.2018 року у розмірі 18 333 (вісімнадцять тисяч триста тридцять три) грн. 04 коп.; інфляційні витрати у розмірі 2 882 (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 82 коп.; 3% річних у розмірі 61 (шістдесят одна) грн. 97 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь КП «Харківські теплові мережі» (розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , ВАТ «Державний ощадний банк України» м. Харкова, МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) судовий збір у розмірі 801 (вісімсот одна) грн. 19 коп.

У задоволенні позовних вимог «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, 3% річних та індексу інфляції за період з 01.01.2003 по 10.12.2016 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.П. Дьоміна