Рішення № 90530797, 02.07.2020, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/5657/19

№ провадження 2/646/643/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.07.2020 м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Шелест І.М.,

секретар судового засідання - Саламахи В.О.,

за участю :

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Панової М.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, треті особи: слідчий прокуратури Харківської області Сльота Євгеній Сергійович, слідчий прокуратури Харківської області Петрушко Дмитро Вікторович, слідчий прокуратури Харківської області Константинов Віталій Сергійович, слідчий прокуратури Харківської області Семеногов Ігор Володимирович про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, треті особи: слідчий прокуратури Харківської області Сльота Єгеній Сергійович, слідчий прокуратури Харківської області Петрушко Дмитро Вікторович, слідчий прокуратури Харківської області Константинов Віталій Сергійович, слідчий прокуратури Харківської області Семеногов Ігор Володимирович, в якій просить захистити його конституційне право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної неправомірною тривалою бездіяльністю при імітації досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018220000000138, та стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди у розмірі 1 267 548 гривень.

В обґрунтування позову вказує, що 15 грудня 2017 року звернувся до прокуратури Харківської області із заявою про вчинення злочинів, відомості про які через неправомірну бездіяльність органу досудового розслідування було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише 02 лютого 2018 року на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського райсуду м.Харкова від 26 січня 2018 року за №42018220000000138 за ознаками злочинів, передбачених ч.1 cт. 364, ч.1 cт.365, ч.1 cт.366, ч.1 cт. 367 КК України. Під час досудового розслідування кримінального провадження слідчими прокуратури Харківської області Сльотою С.Є. та Петрушком Д.В. двічі виносились немотивовані та незаконні постанови від 20 березня 208 року та 23 квітня 2018 року про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні, які були скасовані ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року 26 листопада 2018 року відповідно. Після чого, вказане кримінальне провадження двічі незаконно закривалось на підставі постанови слідчого прокуратури Харківської області Константінова В.С. від 27 грудня 2018 року та постанови слідчого прокуратури Харківської області Семеногова І.В., які також були скасовані на підставі ухвал слідчих суддів Червонозаводського районного суду м.Харкова від 18 лютого 2019 року та 12 серпня 2019 року. Позивач вважає, що відповідач - прокуратура Харківської області, незважаючи на ухвали суду, клопотання ОСОБА_1 , докази у кримінальному провадженні, навмисно продовжує свою бездіяльність і не проводить досудове розслідування у розумні строки, що спричиняє позивачу, який є інвалідом 2 групи, людиною похилого віку, страждає на онкозахворювання, глибокі моральні страждання, оскільки протягом тривалого часу він повинен звертатися до суду зі скаргами на бездіяльність відповідача, що також порушує його психологічне благополуччя, позбавлює можливості реалізації своїх звичок і бажань, унеможливлює продовжити активне особисте життя, викликає сумнів в особистій репутації, у власній безпеці, у впевненості в собі та в майбутньому, у недоторканості невід`ємних прав і свобод, у почутті справедливості. Прийняття незаконних рішень і навмисна незаконна тривала бездіяльності відповідача, позбавляє позивача конституційного права на доступ до правосуддя, у зв`язку з чим він просить суд захистити його конституційне право на компенсацію моральної шкоди.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від суду від 27 вересня 2019 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

28 жовтня 2019 року до канцелярії суду від відповідача - прокуратури Харківської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що посадовими особами органів прокуратури будь-яких протиправних дій стосовно позивача не вчинено, доказів протиправності вказаних дій під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018220000000138, позивачем не надано. Вказує, що процесуальні рішення, прийняті посадовими особами відповідача, які позивач вважає незаконними, є предметом оскарження, що забезпечує реалізацію права особи на контроль у порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування, проте не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а сам факт скасування вказаних постанов не свідчить про протиправність дій відповідача та завдання такими діями позивачу моральної шкоди.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від суду від 02 березня 2020 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача - прокуратури Харківської області Панова М.С., яка діє на підстав довіреності від 10 жовтня 2019 року, у судовому засідання проти задоволення позову заперечувала.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового розгляду був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Треті особи: слідчі прокуратури Харківської області Сльота Є.С., Петрушко Д.В., Константинов В.С., Семеногов І.В. у судове засідання не з`явились, про місце, день та час судового розгляду були повідомлені своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

Суд, дослідивши доводи учасників справи, надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено з матеріалів справи, 02 лютого 2018 року на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 26 січня 2018 року та за зверенням ОСОБА_1 від 15 грудня 2017 року прокуратурою Харківської області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018220000000138 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.2 ст.382, ч.1 ст.367, ч.1 ст.366, ч.1 ст.365 КК України.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Сльоти Є.С. від 20 березня 2018 року ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні потерплим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018220000000138 від 02 лютого 2018 року.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 17 травня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Сльоти Є.С. від 20 березня 2018 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018220000000138 від 02 лютого 2018 року.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Петрушка Д.В. від 23 квітня 2018 року ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні потерплим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018220000000138 від 02 лютого 2018 року.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 26 листопада 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та скасовано постанову старшого слідчого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Петрушка Д.В. від 23 квітня 2018 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018220000000138 від 02 лютого 2018 року.

Постановою слідчого прокуратури Харківської області Константинова В.С. від 27 грудня 2018 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018220000000138 від 02 лютого 2018 року, закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 18 лютого 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області Константинова В.С. від 27 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018220000000138 від 02 лютого 2018 року.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Семеногова І.В. від 20 травня 2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018220000000138 від 02 лютого 2018 року, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 12 серпня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу прокуратури Харківської області Семеногова І.В. від 20 травня 2019 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018220000000138 від 02 лютого 2018 року, кримінальне провадження повернуто до прокуратури Харківської області для відновлення досудового розслідування.

На даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває.

Пред`являючи позов до прокуратури Харківській області, Державної казначейської служби України, позивач, керуючись статтями 23, 1174, ч. 6 ст. 1176 ЦК України, як на підставу своїх вимог щодо стягнення моральної шкоди з відповідача, посилається на ухвали слідчих суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова, якими задовольнялись його скарги в рамках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018220000000138 від 02 лютого 2018 року, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що йому заподіяно моральну шкоду тим, що він змушений був звертатися до суду для оскарження бездіяльності посадових осіб прокуратури Харківської області, внаслідок чого втратив відчуття безпеки, верховенства права та правової стабільності, порушено його психологічне благополуччя.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні доказів, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовFязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166,1167 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам Закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема й органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець видокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких передбачений частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами підлягають застосуванню правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Враховуючи те, що у цій справі відсутні підстави для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини шостої статті 1176 ЦК України.

За приписами частини шостої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1174 ЦК України шкода, завдана посадовими або службовими особами, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Положеннями частин першої - третьої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Жодної з перелічених у частині 2 статті 23 ЦК України виключних способів заподіяння моральної шкоди та підстав, з якими закон пов`язує виникнення моральної шкоди, у тому числі будь-якої протиправної поведінки, прокуратурою Харківської області, не вчинено.

Згідно з абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

При розгляді справи позивач повинен надати докази, що свідчать про протиправність дій заподіювача шкоди, наявність причинно-наслідкового зв`язку між цими діями та заподіяною шкодою.

Суд прийшов до висновку, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження наявності завданої йому моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача (визнання незаконними дій), наявності причинного зв`язку між завданою шкодою і протиправними діяннями прокуратури Харківської області.

Правовідносини, що склалися між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем - прокуратурою Харківської області врегульовані кримінальним процесуальним законодавством, не можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями частини 3 статті 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим КПК України.

Відповідні скарги ОСОБА_1 розглянуто слідчими суддями з урахуванням положень Кримінального процесуального кодексу України, а питання правомірності дій посадових осіб прокуратури Харківської області взагалі судом не розглядалося, оскільки за частиною 2 статті 307 КПК України це не входить до повноважень слідчого судді.

Отже, позивач поновив своє порушене право на неупереджене досудове слідство в рамках меж, передбачених ст.303, 307 КПК України. Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а сам факт скасування вказаних постанов відповідача не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання такими діями позивачу моральної шкоди.

Вказані ухвали слідчого судді відповідачем не оскаржено в апеляційному порядку лише тому, що вони не підлягають оскарженню відповідно до ст. ст. 307, 309 КПК України. Такі ухвали є остаточними не з метою позбавлення слідчого, прокурора права на її перегляд вищою судовою інстанцією та перевірки законності і обґрунтованості ухвали слідчого судді, а задля забезпечення реалізації заявником права на вирішення його заяви про скоєння злочину і відповідності із нормами процесуального закону, якими регулюється вирішення цього питання.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, незаконності чи протиправності дій службових осіб прокуратури Харківської області, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) заподіювача та шкодою, на яку посилається позивач.

Для наявності підстав для зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

При цьому сам факт винесення зазначених вище ухвал слідчим суддею, згідно з якими за результатами розгляду скарг позивача скасовувалися постанови про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим та закриття кримінального провадження провадження, не тягнуть наслідків цивільно-правового характеру і не можуть бути доказом того, що дії та бездіяльність посадових осіб прокуратури Харківської області заподіяли позивачу моральну шкоду. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені вказані ухвали слідчим суддею, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача і притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Такий висновок суду повністю узгоджується з висновками, що зроблені Верховним Судом у постанові від 25 березня 2020 року (справа № 638/12794/16-ц), у постанові від 23 червня 2020 року (справа №554/108/18).

Також позивачем не надано жодних доказів на підтвердження спричинення йому рішеннями та бездіяльністю працівників прокуратури Харківської області моральної шкоди, яка згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; принижені честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що, наданий позивачем розрахунок моральної шкоди, зроблений ним на підставі рекомендацій щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди з урахуванням критеріїв глибини та тривалості психологічних страждань, достатньо не обґрунтуваний: з чого саме він виходив при визначенні суми відшкодування, беручи для розрахунку коефіцієнт 1 наданий у рекомендація, і чому саме сума в розмірі 1267 548 гривень, яка ним заявлена, є достатньою для компенсації спричинених йому фізичних та моральних страждань.

З урахуванням викладеного, оскільки позивач всупереч свого процесуального обов`язку не надав належних, допустимих та достовірних доказів про спричинення йому моральної шкоди, не довів протиправності у діях (бездіяльності) її заподіювачів, не довів наявності причинного зв`язку між завданою шкодою і протиправними діями (бездіяльністю), суду не має підстав для стягнення такої шкоди на користь позивача, тому суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю.

Відповідно до ч.7 ст.141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України .

Керуючись ст.ст.16, 23, 1166 ,1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України,суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, треті особи: слідчий прокуратури Харківської області Сльота Євгеній Сергійович, слідчий прокуратури Харківської області Петрушко Дмитро Вікторович, слідчий прокуратури Харківської області Константинов Віталій Сергійович, слідчий прокуратури Харківської області Семеногов Ігор Володимирович про стягнення моральної шкоди- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України(в редакції з 15.12.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м.Харкова, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач: прокуратура Харківської області, код ЄДРПОУ 02910108, місцезнаходження: 61050, м.Харків, вул.Б.Хмельницького, 4.

Відповідач: Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01014, м.Київ, вул.Бастіонна, 6.

Третя особа: слідчий прокуратури Харківської області Сльота Євгеній Сергійович, службова адреса: 61050, м.Харків, вул.Б.Хмельницького, 4.

Третя особа: слідчий прокуратури Харківської області Петрушко Дмитро Вікторович, службова адреса: 61050, м.Харків, вул.Б.Хмельницького, 4.

Третя особа: слідчий прокуратури Харківської області Константинов Віталій Сергійович, службова адреса: 61050, м.Харків, вул.Б.Хмельницького, 4.

Третя особа: слідчий прокуратури Харківської області Семеногов Ігор Володимирович, службова адреса: 61050, м.Харків, вул.Б.Хмельницького, 4.

Повний текст рішення складений 08 липня 2020 року.

Суддя І.М. Шелест