Рішення № 90530471, 07.07.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/17206/19

Провадження № 2/643/1100/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2020 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді - Майстренко О.М., за участю секретаря судового засідання - Постульга О.Г. , розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Харкові в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської міської ради про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , Харківської міської ради, в якому просив визнати за ним право власності на Ѕ частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме: Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 за життя заповіту на належне йому майно не склав. Єдиними спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_1 є його діти: він, як позивач по справі та ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що він з 2000 року по день смерті ОСОБА_1 , без реєстрації місця проживання, проживав з батьком однією сім`єю, вів спільне господарство за адресою: АДРЕСА_3 . Померлий ОСОБА_1 був інвалідом 3-ї групи, а з 2015 року - 1-ї групи, у зв`язку з чим, позивач забезпечував батька харчуванням, ліками та доглядав його до дня настання смерті. Витрати з поховання батька позивач здійснив повністю за власний рахунок. У зв`язку з чим позивач вважає, що прийняв спадщину після смерті його батька у встановлений законом строк. Заяв про відмову від спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, не подавав. Відповідачка ОСОБА_2 з 2006 року по даний час проживає за адресою: АДРЕСА_4 . У встановлений законом строк не подала заяву про прийняття спадщини після смерті її батька. У зв`язку з чим, відповідно до статі 1272 Цивільного кодексу України, вважається такою, що не прийняла її.

30.09.2019 року позивач, з метою оформлення належної йому спадщини після смерті батька, звернувся з відповідною заявою до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Рудаєвої В.О. Однак, приватним нотаріусом у заведені спадкової справи було відмовлено у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини та відсутності доказів постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Рекомендовано позивачу звернутися до суду для визначення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини. У зв`язку з чим, позивач був змушений звернутися до суду із зазначеним позовом.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, представник позивача подав до суду заяву, в якій зазначив, що позов підтримує в повному обсязі, просить суд задовольнити та розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача.

Представник відповідача Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив, будь-яких заяв, клопотань від нього до суду не надходило.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку. Надала суду нотаріально засвідчену заяву, в якій позовні вимоги визнала в повному обсязі, підтвердила факт не прийняття нею спадщини після смерті батька та повідомила, що звертатися до суду з відповідною заяву про продовження строку для оформлення спадщини не має наміру, прохала суд розглянути справу за її відсутністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідив матеріали справи, вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , видане Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 30 грудня 2016 року та Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги № 00017496655 від 30 грудня 2016 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до статей 1217-1220 Цивільного кодексу України, після смерті ОСОБА_1 відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме: Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 .

Зазначений факт підтверджується свідоцтвом про право власності на житло реєстраційний №500208763 від 03.07.2000 р., зареєстровано у міському бюро технічної інвентаризації шляхом здійснення запису в реєстровій книзі за № П-5-55885 07липня 2000 року .

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина 1 стаття 1222 Цивільного кодексу України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визначення його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 Цивільного кодексу України).

Згідно даних, що містяться у Витягу із Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №57735689 від 30.09.2019 року ОСОБА_1 за життя заповіту на належне йому майно не склав.

Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Єдиними спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_1 є його діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зазначені факти підтверджуються :свідоцтвом про народження ОСОБА_1 Серія НОМЕР_2 від 18.03.1978 року та свідоцтвом про народження ОСОБА_4 Серія НОМЕР_3 від 26.06.1973 року.

Відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживає разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу - шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноважені на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 Цивільного кодексу України). Якщо спадкоємець потягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина 1 статті 1272 Цивільного кодексу України).

Таким чином, за змістом положень статей 1268, 1269 Цивільного Кодексу України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини чи ні.

Згідно з частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Як було встановлено в судовому засіданні, оскільки не спростовано сторонами у справі, позивач з 2000 року по день смерті ОСОБА_1 , без реєстрації місця проживання, прожив з батьком однією сім`єю, вів спільне господарство за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 був інвалідом 3-ї групи, а з 2015 року - 1-ї групи, у зв`язку з чим, позивач забезпечував батька харчуванням, ліками та доглядав його до дня настання смерті. Витрати з поховання батька Позивач здійснив повністю за власний рахунок.

Зазначені факти підтверджуються: поясненнями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які були сусідами померлого ОСОБА_1 та проживають в будинку АДРЕСА_5 ; випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 5230 від 06.07.2015 року; договором - замовлення №2901/с на організацію та проведення поховання від 29.12.2016 року ; рахунком-замовлення № 001886 від 25.12.2016 року;довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №096945 від 28.08.2015 року;довідкою Харківського обласного військового комісаріату № 274 від17.03.2003 року .

Відповідачка ОСОБА_2 з 2006 року по даний час проживає за адресою: АДРЕСА_4 . У встановлений законом строк не подала заяву про прийняття спадщини після смерті її батька. У зв`язку з чим, відповідно до статі 1272 Цивільного кодексу України, вважається такою, що не прийняла її.

Зазначені факти не заперечуються сторонами у справі та підтверджується письмовими доказами: паспортом громадянки Російської Федерації № НОМЕР_4 , виданий 13.06.2006 року; Витягом із Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №57735689 від 30.09.2019 року .

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивач є єдиними спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті його батька ОСОБА_1 у встановлений законом строк, оскільки заяв про відмову від спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, не подавав.

Суд зазначає, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання його батька не може бути доказом того, що він не проживав з ним, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що Позивач, як спадкоємець не проживав з батьком, як спадкодавцем на час відкриття спадщини, так як обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 Цивільного кодексу України, підтверджуються вищезазначеними письмовими доказами.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі № 484/747/17

30.09.2019 року Позивач, з метою оформлення належної йому спадщини після смерті батька, звернувся з відповідною заявою до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Рудаєвої В.О. Однак, приватним нотаріусом листом вих. № 267\01-16 від 30.09.2019 року у заведені спадкової справи було відмовлено у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини та відсутності доказів постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Рекомендовано позивачу звернутися до суду для визначення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008, № 7 "Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду за правилами позовного провадження.

При цьому, як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі № 24-753\0\4-13 від 06.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», у випадках прийняття спадщини у порядку частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України, належним способом захисту є звернення спадкоємцем до суду саме з вимогою про визнання право власності на майно в порядку спадкування за законом, а не вимогою про визначення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку, в тому числі і у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюються або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів, встановивши, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину після смерті його батька ОСОБА_1 , до складу якої входить Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 , дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 13, 76-81, 89, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської міської ради про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_6 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду або через Московський районний суд м. Харкова .

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків : НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 .

Відповідач : Харківська міська рада, Код ЄДРПОУ: 04059243, юридична адреса: м. Харків, майдан Конституції,7.

Відповідач: ОСОБА_2 , громадянка Росії, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя О.М. Майстренко