Ухвала суду № 90529611, 22.07.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/8038/18

УХВАЛА

22 липня 2020 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді - Панас О.В.

при секретарі судового засідання - Корнійчук А.В.

з участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Щербяк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне у загальному позовному

провадженні цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Автотехнологія» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «М.В.Л.Груп» третя особа без самостійних вимог Територіальний сервісний центр 5641 РСЦ МВС в Рівненській області про витребування майна з чужого незаконного володіння, - в с т а н о в и в:

В провадженні Рівненського міського суду знаходиться справа за позовом Приватного підприємства «Автотехнологія» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «М.В.Л.Груп» третя особа без самостійних вимог Територіальний сервісний центр 5641 РСЦ МВС в Рівненській області про витребування майна з чужого незаконного володіння. Відповідачка ОСОБА_2 подала до суду заяву згідно якої просила вжити заходів для запобігання зловживання процесуальними правами представника ПП «Автотехнології» адвоката Щербяк Ю.В. та ПП «Автотехнології» шляхом залишення позовної зави у справі № 569/8038/18 за позовом ПП «АВТОТЕХНОЛОГІЯ» про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсними договорів комісії без розгляду.

Клопотання обґрунтовує наступними доводами.

Вважає поданий до суду позов технічний, оскільки це третій позов. Так, 27.04.2018 р. до Рівненського міського суду втретє надійшла аналогічна поперднім позовна заява Приватного підприємства «Автотехнологія» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Товариства з обмеженою відповідальністю «М.В.ЛХруп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Територіальний сервісний центр 5641 РСЦ МВС в Рівненській області про витребування майна з чужого незаконного володіння . Позивач знову подав вказану позовну заяву з недоліками. Ухвалою від 03.05.2018р. но справі №569/8038/18 позовна заява ПП «Автотехнологія» залишалася без руху.

Однак, у цьому випадку позивач нарешті був задоволений складом суду, яким буде розглянута його подана з багатьма порушеннями позовна заява, яка не відповідає вимогам ЦПК України та усунув недоліки свого позову.

Відтак ,26.06.2018 року було відкрито провадження у справі № 569/8038/18 за позовом ПП «АВТОТЕХНОЛОГІЯ» про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсними договорів комісії.

Із зазначеного зробила висновок, що позивач протягом шести місяців маніпулював судом, аби його технічний позов розглядався саме тим складом суду, який йому був необхідний для досягнення своїх нечесних цілей.

То в яких цілях подано цей позов: захистити права чи довести злочин, що не вчинявся.

Яку роль в цьому відіграє суд, який жодне клопотання відповідача не задоволив, чим фактично обмежив право на доступ до правосуддя.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Щербяк Ю.В. просила відмовити у задоволенні клопотання, оскільки зазначені у заяві підстави залишення позову без розгляду не передбачені ЦПК.

Представник позивача ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позову. Просив суд не порушувати його процесуального права щодо розгляду справу по суті, вважає, що відповідачка ОСОБА_2 зловживає процесуальними правами, чим перешкоджає розгляду справи по суті та має намір затягувати судовий процес.

Дослідивши письмові матеріали, заслухавши думку представників позивача, суд прийшов до наступних висновків.

Фактично, заява про залишення позову без розгляду містить в собі виключно оцінку пред`явленого до суду позову.

Так, надмірний формалізм під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, право на доступ до суду, проте судом, поданий позов залишався без руху.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).

Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Тому судді повинні уникати надмірного формалізму під час вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі, адже суди помилково визнають такими, що дають підстави для повернення позовних заяв ті обставини, зокрема, щодо незазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору; не наведення попереднього (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; відсутність власного підтвердження позивачем про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, підстави звільнення позивача від сплати судового збору, адже зазначені обставини можуть бути з`ясовані судом на наступних стадіях процесу.

З метою уникнення надмірного формалізму та неправомірного обмеження доступу до суду, Верховному Суду необхідно забезпечити правильне й однакове застосування судами положень цивільного процесуального законодавства у взаємозв`язку з Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. Відповідачка ОСОБА_2 вважає, що незадоволення її численних клопотань про залишення позову без розгляду, порушує її право на доступ до правосуддя, при цьому з лютого 2020 року у судові засідання не з`являється, подаючи до суду заяви про відкладення розгляду справи. Дії відповідачки не узгоджуються з зазначеним нею порушенням її права на доступ до правосуддя. Оскільки, остання в судові засідання не з`являється, неявка сторони у справу призводить до тривалого перебування справи в провадженні, чим порушується право позивача на доступ до правосуддя. Судом не приховуються дати судових засідань, відповідачка своєчасно повідомляється до виклики до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 44, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

2. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

- 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Тобто, законодавець дає право суду повернути позовну заяву за певних обставин, проте залишати позов без розгляду дана стаття ЦПК, права не надає. Окрім того, діючий ЦПК не обмежує позивача у праві звернення до суду за кількісним показником, крім одночасної подачі декількох позовів до суду.

Згідно п.3 ч.1 ст. 186 ЦПК, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Проте, на момент розподілу справи під головування судді Панас О.В. в провадженні Рівненського міського суду справ зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не перебувало. Окрім того, зазначена відповідачкою норма ЦПК стосується і її як сторони у процесі, наділеної процесуальними права та обов`язками, передбаченими ст.ст. 43, 49 ЦПК. Зокрема, право доведення підставності звернення позивача до суду з оцінкою доказів, у судовому засіданні.

Подана до суду заява відповідачкою ОСОБА_2 , є не що інше як прояв надмірного формалізму до пред`явленого до суду позову, що є не прийнятним відповідно до положень Конвенції про захист прав людини і основоположених свобод 1950р. п.1 ст. 6 - право на доступ до суду та усталеної практики Європейського суду з прав людини.

За наведених обставин, суд вважає, що заява про залишення позову без розгляду до задоволення не підлягає за безпідставністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 257,260, 261, 353, 354,355 ЦПК України, суд, - у х в а л и в:

Відмовити відповідачці ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В.Панас