
Справа № 426/14818/18
УХВАЛА
22 липня 2020 року м. Сватове
Сватівський районний суд Луганської області у складі
головуючого - судді Попової О.М.
за участі секретаря судового засідання - Філіпенко А.С.,
прокурора - Марченка Д.Я.,
обвинуваченого - ОСОБА_1 ,
захисника обвинуваченого - адвоката Кузнєцової Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Сватове кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч.1 ст. 162, ч. 2 ст. 121 КК України, -
Встановив:
В провадженні суду перебувають об`єднані кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч.1 ст. 162, ч. 2 ст. 121 КК України. В судовому засіданні прокурором ініційоване питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою в порядку ст. 331 КПК України, оскільки підстав для його скасування чи зміни немає, продовжують існувати ризики, з врахуванням яких стосовно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Кузнєцова Т.А. питання щодо можливості продовження дії обраного запобіжного заходу просили вирішити на розсуд суду. Суд, заслухавши в судовому засіданні думку учасників судового провадження, вважає за необхідне продовжити дію обраного запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, оскільки підстав для його зміни чи скасування суд не вбачає. Відповідно до ухвали суду від 04 червня 2020 року ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 02 серпня 2020 року включно. Відповідно до абзацу 2 частини третьої ст. 331 КПК України до спливу продовження строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Відповідно до ст. 183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України. При розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні, суд враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України», згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення, що виключає можливість, в тому числі, і «автоматичного» продовження застосування такого запобіжного заходу. Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами. Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. При вирішенні питання доцільності продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, про наявність яких, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчинених ним злочинах, а також ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_1 не має міцних соціальних зв`язків, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, - передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 121 КК України та у вчиненні злочину невеликої тяжкості, - передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України. Суд враховує, що дані обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не припинили існувати; обставин, що свідчать про неможливість утримання його під вартою не встановлено. На підставі вищевикладеного, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 194, 327, 331 КПК України, -
Ухвалив:
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів, рахуючи з 22 липня 2020 року. Строк дії ухвали про продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою по 19 вересня 2020 року включно. Ухвала може бути оскаржена учасниками провадження шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення через Сватівський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду.
Суддя О.М. Попова
Судове рішення № 90528537, Сватівський районний суд Луганської області було прийнято 22.07.2020. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 426/14818/18. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: