Рішення № 90528072, 22.07.2020, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/9105/19

Номер провадження 2/404/282/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

22 липня 2020 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Барахманської А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1Д, адреса для листування: 49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок № 50, код ЄДРПОУ 14360570), до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), про стягнення кредитної заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» у грудні 2019 року звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості. Позов мотивований тим, що 14.03.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір б/н, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 1500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Однак, ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим станом на 31.10.2019 року утворилась заборгованість в розмірі 21595,76 грн., з яких: 1500,00 грн. заборгованість за кредитом; 14286,20 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 4305,00 грн. заборгованість за комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина) та 1004,56 грн. штраф (процентна складова).

Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Кіровограда від 20 січня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 31 Цивільного процесуального кодексу України вищевказані позовні матеріали направлені до Кіровського районного суду міста Кіровограда. (а.с. 1-39).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 405/9105/19, номер провадження № 2/404/282/20 між суддями для її розгляду визначено суддю Кулінка Л.Д. (а.с. 40).

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 18 лютого 2020 року прийнято з Ленінського районного суду міста Кіровограда вищевказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання. (а.с. 41-43).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, зазначив в клопотанні доданому до матеріалів позовної заяви, про розгляд справи за відсутності представника позивача та не заперечував проти винесення заочного рішення, вимоги підтримав в повному обсязі. (а.с. 27).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання, повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, клопотань, заяв, відзиву на позов не подав (а.с. 55, 60, 71, 72, 101, 102).

Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідачу направлялась повістка про виклик до суду на адресу, зазначену в позовній заяві та за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку (а.с. 46).

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням частини четвертої статті 223 та статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

На підставі заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 14.03.2008 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 1500,00 грн., з базовою процентною ставкою 2% в місяць з розрахунку 360 днів на рік, та з щомісячною комісією в розмірі 3,5 % (а.с 12 на звороті).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 14.03.2008 року, станом на 31.10.2019 року відповідач має заборгованість у загальному розмірі 21595,76 грн., з яких: 1500,00 грн. - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), 14286,20 грн. - загальний залишок заборгованості за відсотками; 4305,00 грн. - заборгованість по комісії, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина) та 1004,56 грн. штраф (процентна складова), ( а.с. 6-11).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За визначенням, що міститься у статтях 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Положеннями частин першої та другої статті 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першої статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Пам`яткою Клієнта, Умовами надання банківських послуг і Тарифами складає між ним і банком договір про надання банківських послуг. В заяві також зазначено, що відповідач ознайомився та згоден Умовами надання банківських послуг і Тарифами.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості за кредитним договором б/н від 14.03.2008 року в сумі 1500,00 грн. такими, що заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 14286,20 грн.

У відповідності до положень частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України та згідно частини першої статті 1048 Цивільного Кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів,їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Обов`язок позичальника повернути позику встановлений статтею 1049 Цивільного кодекс України згідно якої позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору, що визначено частинами першою, другою статті 1056-1 Цивільного кодексу України.

Згідно заяви б/н від 14.03.2008 року (а.с. 12 на звороті), позивач оформив на ім`я відповідача кредитний ліміт у сумі 1500,00 грн. зі сплатою базової відсоткової ставки по кредиту 2% (відсотки) щомісячно із розрахунку на 360 днів у році. Відповідач ознайомився і погодився з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, про що засвідчив підписом.

Таким чином, оскільки докази виконання відповідачем в повному обсязі прийнятих на себе зобов`язань за договором в матеріалах справи відсутні, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача і заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 14286,20 грн.

Крім того, позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник) та нарахованих процентів, стягнути штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Частинами першою, другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Так, позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором б/н від 14.03.2008 року, посилається на Умови та Правили надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua.tems/pages/70/ як невід`ємну частину договору. На підтвердження кредитної заборгованості та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань позивачем також надано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в редакції, що діяла на момент укладення договору (а.с. 13-18).

При цьому, вказані Умови та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідачем не підписані, в них відсутня дата або інші посилання на час укладення договору б/н від 14.03.2008 року. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки ( штрафів).

Тож суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, оскільки без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору.

Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зробила висновок, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети, а в даному випадку заяви.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору б/н від 14.03.2008 року, у вигляді сплати неустойки (пені, штрафів) за порушення строків виконання договірних зобов`язань.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: з яких, штраф (фіксована частина) в сумі 500,00 грн., та штраф (процента складова) в сумі 1004,56 гривень, не можуть бути задоволені.

Позивач також просить стягнути з відповідача заборгованість за комісією в розмірі 4305,00 грн.

У заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг зазначена ставка щомісячної комісії в розмірі 3,5 %, відповідач ознайомився та згоден Умовами надання банківських послуг і Тарифами, що засвідчив підписом в заяві від 14.03.2008 року (а.с.12 на звороті). При цьому, пунктом 6.5. Умов та правил надання банківських послуг визначено, що клієнт зобов`язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених даним Договором (а.с.16).

Разом з тим, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином, встановивши в Договорі сплату щомісячної комісії за управління кредитними коштами, Банком не зазначено, які саме послуги за вказану комісію надаються ОСОБА_1 , а тому нарахування комісії за управління кредитними коштами є порушенням п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16.11.2016 року у справі № 6-1746цс16.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією в сумі 4305,00 гривень не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» не повернуті, не повернута і заборгованість по відсоткам яка визначена заявою від 14.03.2008 року, що підписана відповідачем, а також вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитом у розмірі 1500,00 грн., та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 14286,20 гривень.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір 1536,53 грн. виходячи з такого розрахунку.

Загальна сума задоволених вимог позивача складає в розмірі 15786,20 грн., а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 1536,53 грн. (15786,20 грн. х 100 % : 21595,76 грн. х 2102,00 грн.).

Керуючись статтями 207, 525, 526, 530, 549, 628, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 10, 11, 57-60, 263-265, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1Д, адреса для листування:49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок № 50, код ЄДРПОУ 14360570), заборгованості за кредитним договором № б/н від 14.03.2008 року, з яких: 1500,00 гривень заборгованість по кредиту; 14286,20 гривень заборгованість по відсоткам за користування кредитом; а також 1536,53 грн. судового збору.

В задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: з яких, штраф (фіксована частина) в сумі 500,00 грн., та штраф (процента складова) в сумі 1004,56 гривень, а також заборгованості за комісією в сумі 4305,00 грн., відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення суду складено 22 липня 2020 року.

Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка

районного суду

м.Кіровограда