Ухвала суду № 90526939, 08.07.2020, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/14164/20

Провадження № 1-кп/686/1317/20

УХВАЛА

06 липня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі: головуючого судді Місінкевича А.Л., суддів Вітушинської О.О., Данькової С.О., за участю секретаря Цвігун О.В., прокурора Козиного О.О., захисників – адвокатів: Андрєєва Д.В., Павлик М.Ю., Дем`янової О.В., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , перекладачів: Оліщук О. ОСОБА_4 , Нерсесян М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького кримінальне провадження на підготовчому провадженню на підставі обвинувального акта відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , в силу вимог ст. 89 КК України не судимого,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу вимог ст. 89 КК України не судимий,

по обвинуваченню за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 308, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 308 КК України.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Сухумі, Грузія, грузина, громадянина Грузії, не одруженого, не працюючого, в силу вимог ст. 89 КК України не судимий,

по обвинуваченню за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 225, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 308 КК України, -

встановив:

До Хмельницького міськрайонного суду надійшов обвинувальний акт, складений 29.05.2020 року слідчим спеціальної поліції відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Хмельницький області старшим лейтенантом поліції Віннічуком Б.А. та затверджений прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Хмельницької області Козинним О.О. у кримінальному провадженні за № 12019240010001928 стосовно ОСОБА_3 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 225, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 308 КК України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 308, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 308 КК України.

Дане провадження підсудне Хмельницькому міськрайонному суду, підстав для закриття провадження не має.

В ході розгляду захисником адвокатом Дем`яновою О.В. заявлено клопотання про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12019240010001928 за обвинуваченнями ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Дане клопотання заявлено з мотивів, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону (ст. 291 КПК України). Захисником зазначено, що при складанні обвинувального акту допущені порушення принципу недопустимості застосування кримінального законодавства за аналогією. Так, дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковані як злочин, не передбачений КК України (кваліфіковано за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 308 КК України, як вимагання наркотичного засобу, вчиненого злочинною організацією (а.с. 101 обвинувального акту, диспозиція ч. 3 ст. 308 КК України передбачає лише вчинення дій організованою групою), також дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України із ознакою, що вони вчиненні злочинною організацією, а диспозиція ч. 3 ст. 307 КК України передбачає, що вони можуть бути вчиненні лише організованою групою.

Захисником зазначено, що в самому обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення ОСОБА_3 за окремими кримінальними правопорушеннями: дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 255 КК України – участь в злочинній організації та участь у злочинах вчинених такою організацією (а.с. 84-96). Викладене обвинувачення не дає можливості розмежувати дії, що ставляться у вину за кожною з цих форм. Крім того, ОСОБА_3 ставиться у вину зберігання наркотичного засобу (ст. 307 КК України), проте не визначено де, коли і як ОСОБА_3 зберігав наркотичні засоби, не зазначено з якою метою він це робив, що є обов`язковою умовою і складовою частиною ст. 307 КК України.

Обвинувальний акт також містить дані щодо осіб, які вчинили злочин, проте відносно них справи виділені в окреме провадження, але в обвинувальному акті зазначено їх прізвище, ім`я по батькові, таким чином не дотримано вимог знеособлення осіб та принципу презумпції невинуватості. Захистом також зазначено, що недотримані положення п. 4 ч. 2 ст. 291 КПК України щодо зазначення відомостей про прізвище, ім`я, по батькові та займану посаду слідчого, прокурора.

Захист вважає, що допущені порушення і не відповідність обвинувального акту вимогам КПК України є суттєвими і такими, що порушують право на захист обвинуваченого і не дають можливість здійснювати захист особи від пред`явленого обвинувачення.

Суд заслухавши думку учасників судового засідання, зокрема прокурора, який вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам закону, думку обвинувачених та інших захисників, ознайомившись з матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що вищевказаний обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, а тому згідно п. 3 ч. 3 ст.314 КПК України підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право ухвалити рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. На переконання суду перед відповідністю вимогам цього кодексу розуміється не лише формальне дотримання положень ст. 291 КПК України щодо змісту обвинувального акту, але і дотримання інших положень КПК України, якими забезпечується виконання завдань кримінального провадження передбачених ст. 2 КПК України і дотримання загальних засад кримінального провадження, визначених ст. 7 КПК України.

Так, зокрема, пунктами 1 та 2 частини 1 статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні доказуванню підлягають :

1)подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2)винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, окрім іншого, має містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Проте, таких вимог Кримінального процесуального Кодексу України в обвинувальному акті відносно ОСОБА_3 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 225, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 308 КК України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 308, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 308 КК України на переконання суду, органом досудового слідства в повній мірі не виконано.

Так, ознайомившись з обвинувальним актом, не даючи оцінку щодо реальності та дійсності події злочину та можливої причетності обвинувачених до скоєного, що може бути перевірено та встановлено судом, відповідно до положень глав 27, 28 КПК України, лише під час судового розгляду на підставі дослідження та аналізу доказів, суд стверджує, що виклад фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення є неконкретним, не зрозумілим і суперечливим.

За змістом обвинувального акту (а.с. 32-52) викладено обставини обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 255 КК України, крім того на а.с. 64-76 викладені обставини обвинувачення за ч. 1 ст. 255 КК України відносно ОСОБА_2 , які ідентичні із обвинуваченням ОСОБА_1 та в яких прописана і розписана роль саме ОСОБА_1 , а дії і участь ОСОБА_2 зазначені в аспекті дій саме ОСОБА_1 , без зазначення формулювання обвинувачення із зазначенням фактичних обставин дій саме ОСОБА_2 , зокрема щодо участі в злочинній організації та участі у злочинах. Таким самим чином викладено обвинувачення ОСОБА_3 (а.с. 84-96) за ч. 1 ст. 255 КК України, саме в аспекті дій ОСОБА_1 без зазначення формулювання обвинувачення із зазначенням фактичних обставин дій саме ОСОБА_3 щодо участі в злочинній організації та участі у злочинах.

Відповідно до обвинувального акту дії ОСОБА_1 кваліфіковані: за ч. 3 ст. 308 КК України із ознакою – вчинене організованою групою (а.с. 31 ); за ч. 3 ст. 307 КК України (а.с. 32) із ознакою організованою групою; за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 308 КК України із ознакою вчиненого злочинною організацією (а.с. 57), а діюча норма ч. 3 ст. 308 КК України передбачає ознаку організованою групою; за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України із ознакою – вчинення злочинною організацією, а діюча норма ч. 3 ст. 307 КК України передбачає вчинення організованою групою, крім того обвинуваченням не зазначена мета даних дій (збут), як того вимагає диспозиція частин 1, 2 та 3 ст. 307 КК України.

Дії ОСОБА_2 викладені і кваліфіковані за ч. 3 ст. 308 КК України (а.с. 63) із ознакою – вчинене організованою групою; за ч. 3 ст. 307 КК України вчинені організовано групою, проте обвинуваченням не зазначена мета даних дій (збут); за ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 308 КК України вчиненого злочинною організацією, а діюча норма ч. 3 ст. 308 КК України передбачає ознаку організованою групою; за ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України з ознакою вчинення злочинною організацією без зазначення мети даних дій (збут), хоча диспозиція ч. 3 ст. 307 КК України передбачає організованою групою.

Дії ОСОБА_3 викладені і кваліфіковані за ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 308 КК України вчинене злочинною організацією, а диспозиція ч. 3 ст. 308 КК України передбачає вчинення злочину організованою групою; за ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України вчиненого злочинною організацією без зазначенням мети (збуту), диспозиція ч. 3 ст. 307 КК України передбачає вчинення злочину організованою групою.

Таким чином, обвинувачення відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є неконкретним, суперечливим та не повним.

Зазначена неповнота, неконкретність і суперечність обвинувачення не розкриває характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення кримінального правопорушення, спрямованість умислу і мету. Разом з тим, такі обставини мають важливе значення для створення конкретного складу злочину.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 11 Кримінального Кодексу України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно-небезпечне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину. Згідно зі ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування і він повинен відповідати вимогам передбаченим у статі 291 КПК України.

Частиною 3 ст. 42 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють або обвинувачують. Положенням п. (а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., також зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Таким чином, обвинувачення повинно бути конкретним, обвинувачена особа, реалізує своє право на захист від пред`явленого їй конкретного обвинувачення (відомості про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Наявність вказаної вище неповноти в обвинувальному акті, не конкретність та суперечливість обвинувачення порушує один з основних конституційних принципів обвинуваченого - право на захист, оскільки позбавляє останнього знати у яких конкретних діях його обвинувачують та за якими фактичними обставинами.

Законодавець, безпосередньо, не передбачив в якості підстав для повернення обвинувального акту прокурору невідповідність правової кваліфікації фактичним обставинам та формулюванню обвинувачення, оскільки очевидним, в силу положень ч. 2 ст. 9 КПК України є той факт, що така невідповідність є недопустимою і такою, що сама по собі свідчить про необґрунтованість обвинувачення, нівелює підстави і законність здійснення судового розгляду.

Таким чином вимоги Кримінального процесуального кодексу України в обвинувальному акті відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на переконання суду, органами досудового слідства та прокурором виконано не повністю, оскільки фактичні обставини правопорушення та формулювання обвинувачення є не конкретними, не містить чітко сформульованого обвинувачення, чим порушено конституційних принципів права обвинуваченого на захист та справедливий судовий розгляд, а також позбавляє суд можливості належним чином встановити істину в кримінальному провадженні, роз`яснити обвинувачення.

Прокурором також під час підготовчого провадження заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 оскільки на сьогодні існують ризики, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інше кримінальне правопорушення. Підстав для зміни обвинуваченим міри запобіжного заходу на інший, більш м`який запобіжний захід прокурор не вбачає.

При вирішені заявленого клопотання суд враховує, що ризики, які були вказані прокурором в суді при продовженні обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились. Останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких умисних злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років, можуть ухилитись від суду, впливати на свідків та потерпілих, оскільки знають даних осіб. Обвинувачені раніше притягувались до відповідальності, у справі не з`ясовані обставини, встановлені під час кримінального провадження, не перевірено їх доказами.

Доводи обвинувачених та їх захисників суд бере до уваги із врахуванням наявності ризиків передбачених статтею 177 КПК України, відомостей, передбачених статтею 184 КПК України та неможливості запобігти ризикам передбаченим статтею 177 КПК України при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів, а також обставини, що наявні ризики не зменшились.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відпала необхідність у раніше обраному запобіжному заході у виді тримання під вартою, тому суд не вбачає підстав для обрання іншого більш м`якого запобіжного захожу.

Керуючись п.3 ч.3 ст.314, 315, 369-372, КПК України колегія суддів, -

ухвалила:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по обвинуваченню за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 308, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 308 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по обвинуваченню за ознаками кримінальних правопорушень ч. 1 ст. 225, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 308 КК України за частиною 2 статті 286 КК України повернути прокурору у зв`язку із його невідповідності вимогам КПК України.

Дію обраного під час досудового розслідування щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжити по – 04 вересня 2020 року включно кожному із обвинувачених.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд протягом 7 днів з дня її проголошення.

Судді