Рішення № 90525993, 21.07.2020, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1630/19 Провадження № 2/450/355/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Нестерак Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18 січня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б. за реєстровим № 115, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед нею, яка виникла за договором позики від 18 січня 2016 року у розмірі 145400 грн. 55 коп., а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний № 829616546236 , позначеного на плані під літерою «А-1», який складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 91,1 кв.м. та кухні, загальною площею 217,4 кв.м. з приналежною господарською будівлею, позначеною на плані під літерою «Б-1», а також земельну ділянку площею 0,12 га, що розташована за адресою Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Раковець, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий № 4623685600:01:002:0144, шляхом продажу таких з прилюдних торгів за ціною, визначеною при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Мотивувала свої вимоги тим, що 18 січня 2016 року між позикодавцем ОСОБА_3 та позичальником ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів, на підставі якого позикодавець передала, а позичальник прийняла грошові кошти у сумі 1620000 грн. Позичальник зобов`язалася повернути позикодавцю вказані грошові кошти до 18 травня 2016 року. 18 січня 2016 року між іпотекодержателем ОСОБА_3 та іпотекодавцем ОСОБА_2 для забезпечення виконання згаданого вище зобов`язання укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку передавалися житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний № 829616546236 , позначений на плані під літерою «А-1», який складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 91,1 кв.м. та кухні, загальною площею 217,4 кв.м. з приналежною господарською будівлею, позначеною на плані під літерою «Б-1», а також земельна ділянка площею 0,12 га, що розташована за адресою Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Раковець, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий № 4623685600:01:002:0144.

30 червня 2017 року між ОСОБА_3 та нею укладено договір відступлення права вимоги № 30/06/2017, за умовами якого вона набула право вимоги за договором позики від 18 січня 2016 року та договором іпотеки від 18 січня 2016 року, які укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Зазначає, що станом на день подання позову до суду відповідач грошові кошти не повернула, у зв`язку з чим на заборгованість нараховані 3 % річних у розмірі 145400 грн. 55 коп.

Ухвалою судді від 21 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків, описаних в такій.

11 червня 2019 року від позивача до суду надійшла заяву, у якій вона просила відстрочити їй сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.

Ухвалою судді від 13 червня 2019 року у задоволенні заяви позивача про відстрочення сплати судового збору відмовлено, позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено десятиденний строк з дня утримання ухвали для усунення недоліків, описаних у такій.

08 жовтня 2019 року від позивача до суду надійшла заява, якою вона усунула недоліки позовної заяви та виконала вимоги ухвал судді від 21 травня 2019 року та 13 червня 2019 року.

Ухвалою судді від 19 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

19 лютого 2020 року від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій вона просила звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18 січня 2016 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , яка виникла за договором позики від 18 січня 2016 року у розмірі 11224580 грн. 55 коп. та встановити спосіб реалізації предметів іпотеки, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний № 829616546236 , позначеного на плані під літерою «А-1», який складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 91,1 кв.м. та кухні, загальною площею 217,4 кв.м. з приналежною господарською будівлею, позначеною на плані під літерою «Б-1», а також земельної ділянки площею 0,12 га, що розташована за адресою Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Раковець, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий № 4623685600:01:002:0144, шляхом продажу цього майна з прилюдних торгів за ціною, визначеною при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Мотивувала свою заяву тим, що сума основного боргу становить 1620000 грн., індекс інфляції за період з 19 травня 2016 року по 16 травня 2019 року склав 137,9 %, а відтак, інфляційні втрати становлять 613980 грн., штраф, передбачений п. 7 договору позики від 18 січня 2016 року, що становить 0,5 % від суми позики за кожен день прострочення, за вказаний період (1092 дні) складає 8845200 грн., 3 % річних за зазначений період складають 145400 грн. 55 коп. Враховуючи наведене, просила задовольнити уточнені позовні вимоги.

Ухвалою від 14 травня 2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, однак 21 липня 2020 року подала до суду заяву, у якій просила розгляд справи здійснювати за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила такі задовольнити.

Відповідач та її представник ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, клопотань про розгляд справи за відсутності сторони відповідача або про відкладення судового розгляду не подали.

Зважаючи на відсутність згоди позивача, у відповідності із ст. 280 ЦПК України, суд вважає за доцільне не проводити судового розгляду при заочному розгляді справи.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь у справі, суд у відповідності зі ст. 247 ЦПК України, розглядає справу без фіксування судового засідання технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 1620000 грн. у якості позики і зобов`язалась їх повернути до 18 травня 2016 року, що стверджується договором позики від 18 січня 2016 року.

На забезпечення виконання вказаного правочину між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 18 січня 2016 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б., зареєстрований в реєстрі за № 115, за умовами якого іпотекодавець ОСОБА_2 передала іпотекодержателю ОСОБА_3 в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний № 829616546236 , позначений на плані під літерою «А-1», який складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 91,1 кв.м. та кухні, загальною площею 217,4 кв.м. з приналежною господарською будівлею, позначеною на плані під літерою «Б-1», а також земельну ділянку площею 0,12 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий № 4623685600:01:002:0144.

Сторони у п. 1.3 договору іпотеки погодили, що заставна вартість згаданого житлового будинку становить 1438800 грн., заставна вартість земельної ділянки - 181200грн.

30 червня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги № 30/06/2017 року, відповідно до якого ОСОБА_3 відступила ОСОБА_1 право вимоги до ОСОБА_2 за договором позики від 18 січня 2016 року.

30 червня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б., зареєстрований в реєстрі за № 1993, за умовами якого ОСОБА_3 відступила ОСОБА_1 права вимоги до ОСОБА_2 за договором іпотеки від 18 січня 2016 року, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б., зареєстрований в реєстрі за № 115.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відтак, ОСОБА_1 набула статус нового кредитора ОСОБА_2 у правовідносинах, що виникли між нею та ОСОБА_3 , як первісним кредитором, у зв`язку з укладенням між ними договору позики від 18 січня 2016 року та договору іпотеки від 18 січня 2016 року.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, за ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 , ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Повідомленням про порушення забезпечуваного обтяженням зобов`язання від 16 лютого 2017 року, описами вкладення та квитанціями від 17 лютого 2017 року стверджується, що ОСОБА_3 зверталася до ОСОБА_2 з вимогою виконати порушене зобов`язання або передати їй предмет іпотеки.

Повідомленням про відступлення права вимоги за договором позики від 18 січня 2016 року та повідомленням про відступлення прав за договором іпотеки від 18 січня 2016 року, описами вкладення та квитанціями від 03 липня 2017 року стверджується, що ОСОБА_3 повідомляла ОСОБА_2 про зміну кредитора у зобов`язанні.

Вимогами про усунення порушень від 03 липня 2017 року, 06 липня 2018 року, описами вкладення та квитанціями від 04 липня 2017 року і від 09 липня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 вчиняла дії щодо направлення вимог ОСОБА_2 про виконання порушеного зобов`язання за договором позики від 18 січня 2016 року.

Відповідач в свою чергу не подала відзиву на позовну заяву, не надала суду жодних належних та допустимих доказів відсутності у неї заборгованості перед позивачем.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не виконано свої зобов`язання за договором позики від 18 січня 2016 року, а саме не повернуто позивачу суму позики у розмірі 1620000 грн.

Пунктом 7 договору позики від 18 січня 2016 року встановлено, що у разі, якщо позичальник своєчасно не повернула суму позики, вона зобов`язана сплатити на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплатити штраф у розмірі 0,5 % від суми позики, вказаної у в п. 1 даного договору (1620000 грн.), за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, тіло боргу відповідача перед позивачем становить 1620000 грн. При цьому індекс інфляції за період з червня 2016 року по квітень 2019 року становить 1,379, інфляційні втрати дорівнюють 613980 грн. Штраф, передбачений п. 7 договору позики від 18 січня 2016 року, за період з 19 травня 2016 року по 16 травня 2019 року (1092 дні) становить 8845200 грн. 3 % річних за період з 19 травня 2016 року по 16 травня 2019 року (1092 дні) дорівнюють 145400 грн. 55 коп.

З огляду на зазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 11224580 грн. 55 коп., що підтверджується матеріалами справи та розрахунками, наданими позивачем, правильність здійснення яких перевірена судом.

Відповідач в свою чергу не скористалася можливістю оспорити надані позивачем розрахунки, не подала відзиву на позовну заяву, не заперечила щодо наявності заборгованості перед позивачем та щодо згаданих розрахунків сум такої.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього Закону «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

За ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

За ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України «Про іпотеку».

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» встановлено право іпотекодержателя на продаж предмету іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статті 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Статтею 41 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження , з дотриманням вимог цього Закону.

У п. 3.2 договору іпотеки від 18 січня 2016 року сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється способом за вибором іпотекодержателя.

Отже на підставі викладеного вбачається, що умовами іпотечного договору сторони узгодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що аргументи, якими позивач мотивувала свої позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а тому такі підлягають до задоволення.

Відтак, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , яка виникла за договором позики від 18 січня 2016 року у розмірі 11224580 грн. 55 коп., слід звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18 січня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б. за реєстровим № 115, шляхом продажу предмета іпотеки, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний № 829616546236 , позначеного на плані під літерою «А-1», який складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 91,1 кв.м. та кухні, загальною площею 217,4 кв.м. з приналежною господарською будівлею, позначеною на плані під літерою «Б-1», а також земельної ділянки площею 0,12 га, що розташована за адресою Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Раковець, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий № 4623685600:01:002:0144, з прилюдних торгів за ціною, визначеною при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Згідно з ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 10510 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 512, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 7, 12, 33, 36, 38, 39, 41 Закону України «Про іпотеку», суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18 січня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б. за реєстровим № 115, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , яка виникла за договором позики від 18 січня 2016 року у розмірі 11224580 (одинадцяти мільйонів двохсот двадцяти чотирьох тисяч п`ятисот вісімдесяти) грн. 55 коп. шляхом продажу предмета іпотеки, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний № 829616546236 , позначеного на плані під літерою «А-1», який складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 91,1 кв.м. та кухні, загальною площею 217,4 кв.м. з приналежною господарською будівлею, позначеною на плані під літерою «Б-1», а також земельної ділянки площею 0,12 га, що розташована за адресою Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Раковець, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий № 4623685600:01:002:0144, з прилюдних торгів за ціною, визначеною при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 10510 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Миколаївським РВ УМВС України у Львівській області 07 травня 1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській області 10 вересня 1996 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .

Суддя Мусієвський В.Є.