Ухвала суду № 90524755, 22.07.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/3590/20

Провадження № 1-кп/303/610/20

Рядок стат. звіт. - 336

УХВАЛА

22 липня 2020 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Котубей І.І.,

з участю секретаря судового засідання Дорош У.О.,

прокурора Журавльова О.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисника Орлова І.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000000080 від 17.01.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст.368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000000080 від 17.01.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст.368 КК України.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта та пояснив, що обвинувальний акт відповідає вимогам закону, підстав для повернення обвинувального акту прокурору чи закриття провадження немає, справа підсудна Мукачівському міськрайонному суду Закарпатської області.

Крім того, прокурор зазначив, що в обвинувальному акті сформульоване обвинувачення, висунуте ОСОБА_1 , а саме вказано, що такий «обвинувачується в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у великому розмірі для себе та третіх осіб за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди». Це і є формулювання обвинувачення, в ньому необов`язково вказувати час, місце, обставини вчинення злочину, оскільки такі зазначені у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення. Аналогічно сформульоване обвинувачення і ОСОБА_2 .

Захисник обвинувачених, адвокат Орлов І.С., якого підтримали обвинувачені Логойда Р.С. та Логойда С.С., питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акту залишили на розсуд суду.

Заслухавши думку прокурора, обвинувачених та їх захисника, дослідивши обвинувальний акт та додатки до нього, суд приходить до такого висновку.

Пунктом 3 частини третьої ст. 314 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Згідно з дефінітивним визначенням, яке міститься в п.13 частини першої ст.3 Кримінального процесуального кодексу України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини четвертої ст. 110 Кримінального процесуального кодексу України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Вичерпні вимоги до обвинувального акта викладені в ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно з вимогами п.5 частини другої ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доказаних даних про подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та інші.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити в себе не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а і точне формулювання, у тому числі і об`єктивної сторони кримінального правопорушення, а також кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Отже, в обвинувальному акті повинен мати місце як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, так і формулювання обвинувачення.

Слід зазначити, що обвинувальний акт - це важливий процесуальний документ досудового розслідування, який оформляє його результати. В ньому підводяться підсумки досудового слідства, обґрунтовуються доказами висновки слідчого, прокурора щодо винуватості підозрюваного і юридичної кваліфікації його діянь та формулюється в остаточному вигляді саме обвинувачення.

Відповідно до частини першої ст. 337 Кримінального процесуального кодексу України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Фактичний аналіз змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідчить про те, що у ньому зазначено лише виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, і правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення частини статті закону України про кримінальну відповідальність.

Однак, висунуте прокурором формулювання обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в обвинувальному акті відсутнє.

Таким чином, слід констатувати, що відсутньою є сама фактична основа для можливості розгляду кримінального провадження по суті, так як відсутнє конкретне обвинувачення, яке висунуте прокурором.

Вищевказані недоліки обвинувального акту унеможливлюють якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, і, безперечно, порушують право обвинувачених на захист, яке гарантується кожній особі приписами п. «с» частини третьої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положення якої імплементовано у ст. 20 Кримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, розгляд кримінального провадження, за відсутності належним чином сформульованого обвинувачення, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинувачених, в тому числі і право на захист та позбавляє суд можливості прийняти законне рішення.

Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явлення особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду, а право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинувачених мати можливість підготуватися до захисту (рішення у справі «Абрамян проти Росії», «Камасінскі проти Австрії», «Матточіа проти Італії», «Даллос проти Угорщини»).

Так, Європейський суд з прав людини у своєму у рішенні від 26.06.2008 року у справі "Ващенко проти України" зазначив, що поняття "обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51);

У рішенні від 25.07.2000, у справі «Маттоціа проти Італії" зазначив, що ... обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів.

Отже, обвинувальний акт не містить обов`язкової складової, передбаченої кримінальним процесуальним законом, та є не конкретним, оскільки в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення, тобто твердження про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, із зазначенням елементів складу кримінального правопорушення, зокрема, місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, в межах якого повинен проводитися судовий розгляд відповідно до вимог частини першої ст. 337 Кримінального процесуального кодексу України.

З урахуванням того, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, то суд, призначивши справу до судового розгляду за наявності таких недоліків обвинувального акту, буде фактично позбавлений можливості роз`яснити суть обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та провести судовий розгляд кримінального провадження по суті.

Керуючись ст. 2, 7, 8, 9, 110, 291, 314, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000000080 від 17.01.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст.368 КК України, повернути прокурору.

Ухвала суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду І.І.Котубей