Вирок № 90524268, 21.07.2020, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/3449/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2020 рокум. Лиман

Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Саржевської І.В.,

за участі секретарів судового засідання: Олійник С.М.,

за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурорів: Чекайлова А.Є.,

Натальченка Л.Л.,

представника органу пробації Волчкової Д.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Рогова О.А.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Кочукова Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лиман Донецької області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018050420000405 від 21.06.2018, щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився смт. Дробишево Краснолиманського району Донецької області, українця, громадянина України, з середньо-технічною освітою,

офіційно не працюючого,, не одруженого, не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

20.06.2018, приблизно о 22год. 30хв., ОСОБА_1 , в порушення вимог пункту 2.3 (а) Правил дорожнього руху України (далі ПДД України), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі ПДД України), згідно якого:

для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу,

керував транспортним засобом - мотоциклом «ІЖ Планета 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , належить ОСОБА_3 , та перебував у невідповідному вимогам ПДД України технічному стані переднього гальма, рухався в темний час доби по ґрунтовій проїзній частині, яка частково освітлюється стаціонарними ліхтарями міського освітлення, автодорогою вул. Пушкіна смт. Дробишеве міста Лиман Донецької області, в напрямку залізничної зупиночної станції «Форпостна».

Так, під час руху про проїзній частині автодороги вул. Пушкіна смт. Дробишеве міста Лиман Донецької області, поблизу будинку № 171 зазначеної вулиці, ОСОБА_1 , проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, не був уважним, не стежив належно за дорожньою обстановкою, незважаючи на те, що мав об`єктивну можливість своєчасного виявлення перешкоди у вигляді пішохода, який рухався ближче до лівого краю проїзної частини дороги у попутному напрямку його руху. ОСОБА_1 не обрав для даної дороги безпечну швидкість і прийоми управління зазначеним транспортним засобом, щоб при впливі на органи керування мотоциклу (гальмівна система, рульове керування) мати змогу постійно контролювати стійке положення, напрямок руху в межах обраної смуги руху, та мати змогу вчасно зупинити транспортний засіб, в порушення вимог пункту 12.3 ПДД України, згідно якого: у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, не помітив пішохода, та здійснив наїзд на ОСОБА_2 .

В наслідок вказаної дорожньо-транспортної події пішоходу ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження: відкритий перелом обох кісток лівої гомілки на рівні середньої та нижньої третини зі зміщенням; забиті рани лівої гомілки та правого гомілковостопного суглобів, які згідно висновку судової медичної експертизи № 39 від 30.07.2018 утворилися при наїзді мотоцикла на нього ззаду, коли він рухався пішки, та в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя.

Допущені водієм ОСОБА_1 порушення вимог пункту 12.3 ПДД України, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення себе не визнав, суду пояснив, що 20.06.2018, приблизно о 22год. 30хв., він, керуючи технічно справним мотоциклом «ІЖ Планета 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Пушкіна у напрямку залізничної станції Форпостная зі швидкістю 45 км/г, на відстані 1м від лівого краю проїзної частини, з включеною фарою переднього освітлення. Грунтова автодорога частково освітлювалась ліхтарями. Наближаючись до домоволодіння № 171 по вул. Пушкіна, в районі стовпа ЛЕП № 30, приблизно в 20м, попереду, він побачив, що по тротуару, в попутному напряму, рухався пішохід, у руках якого святився мобільний телефон. Коли відстань до стовпа ЛЕП № 30 скоротилась, приблизно до 1,8 м., на автодорогу з лівого боку раптово вискочив пішохід, який виставив свою ліву ногу перпендикулярно руху його мотоциклу. Уникнути зіткнення він не встиг, в наслідок чого сталося зіткнення переднім колесом мотоцикла з лівою ногою пішохода, від чого він втратив баланс у впав на правий бік. Місце наїзду ОСОБА_4 вказав на відстані 0,5 м від лівого краю проїзної частини.

20.07.2020 у судовому засіданні, після дослідження комісійного висновку судово-медичної експертизи від 15.05.2020 (а.с. 191-197 т.2), ОСОБА_1 винним визнав себе в повному обсязі, пояснення надавати не побажав.

Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди визнав частково в розмірі до 20 000грн, вимоги про стягнення витрат на отримання правової допомоги в розмірі 13 400грн. визнав в повному обсязі.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що 20.06.2018, приблизно о 22год. 00хв., у темну пору доби, він спільно зі своїм знайомим ОСОБА_5 пішки рухались вулицею Пушкіна смт. Дробишеве у напрямку залізничної станції Форпостна. ОСОБА_2 рухався по ґрунтовій дорозі на відставні 0,4 м від лівого узбіччя, попереду від ОСОБА_5 , який рухався по узбіччю. Через деякий час він почув звук роботи двигуна мотоциклу, який наближався до нього ззаду по дорозі і освітлював всю поїзну частину дороги. Він відійшов ще лівіше до краю проїзної частини, назад не обертався. Коли мотоцикл наблизився, вважав, що він проїде повз нього, однак відчув різкий удар у ліву ногу, від якого впав на землю.

Зазначив, що після ДТП проходив стаціонарне лікування у Південному відділені Лиманської ЦРЛ та амбулаторне лікування на яке, відповідно до призначення лікарів витратив 11 312,35 грн. Просить стягнути з обвинуваченого на його користь 10 000,00 грн моральної шкоди та 10 000,00 грн витрати понесені на професійну правничу допомогу; з цивільного відповідача ПАТ «Страхова група ТАС» 11 312,35грн. шкоди, пов`язаної з лікуванням на придбання ліків та товарів медичного призначення та 16 137,33грн. шкоди, пов`язаної із тимчасовою втратою працездатності.

Наполягав на суворій мірі покарання.

Свідок ОСОБА_5 зазначив, що рухаючись по лівій стороні автодороги в напрямку свого руху відповідно до ПДД України на мотоцикл. Який наближався ззаду уваги не звертали, оскільки вважали, що ширина проїзної частини достатня для безперешкодного об`їзду мотоциклом будь-якої перешкоди. В той момент, коли мотоцикл під керуванням обвинуваченого порівнявся з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 почув стук та звернув увагу на те, що мотоцикл здійснив наїзд на ОСОБА_2 . Момент наїзду він не бачив, але зазначив, що потерпілий рухався вздовж лівого узбіччя не змінюючи напрямок руху

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що 20.06.2018, приблизно о 22год. 30хв. знаходилась у будинку АДРЕСА_2 та через незаперті вікна почула звук мотоцикла, що наближався, потім почула гучний звук двигуна, який залишався біля її будинку. Вона вийшла на вулицю і побачила, що навпроти її будинку відбулась аварія, на ґрунтовій дорозі на відставні 1,3 -2,1 м від лівого узбіччя на правому боці колесами у напрямку залізничної станції Форпостна лежав мотоцикл з працюючим двигуном, під яким лежав місцевий мешканець на ім`я ОСОБА_7 ; на лівому узбіччі в траві лежав громадянин, який назвав себе ОСОБА_8 , його ліва нога нижче коліна була в крові та мала ушкодження. Зі слів мотоцикліста вона зрозуміла, що він не побачив пішохода. Зазначала, що родичі ОСОБА_7 , які прибули на місце ДТП радили йому наполягати на тому, що пішохід винен в ДТП.

Крім пояснень, наданих у судовому засіданні потерпілим, свідками, вина ОСОБА_1 підтверджується письмовими доказами - матеріалами кримінального провадження, які досліджені безпосередньо у судовому засіданні.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, складеного 21.06.2018 слідчим за участю двох понятих у присутності ОСОБА_1 , на місті дорожньо-транспортної пригоди, зафіксоване положення транспортного засобу - мотоциклу «ІЖ планета 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знайшло своє відображення на Схемі до протоколу огляду місця ДТП та в протоколі огляду транспортного засобу з таблицею ілюстрацій. Зафіксований на схемі мотоцикл, розташований на проїзній частині, на лівій стороні по ходу свого руху, передньою частиною звернений в бік ст. Форпостна, при цьому відстань від лівого краю проїзної частини до переднього колеса мотоциклу складає 1,2 м, від заднього колеса до умовної лінії . що проведена від перпендикуляра ЛЕП № 30 - 10,9 м. Також на схемі за № 3 і 4 зафіксовані сліди ковзання мотоциклу по ґрунту. Об`ємний слід шин довжиною 4 м починається на відстані 0,3 м від лівого краю дороги і на відстані 1,2 м від лівого краю дороги. За № 5 зафіксована пляма на грунті на відстані 6,1 м від умовної лінії за напрямком руху мотоцикла (т.1 а.с. 93-95, 96-103).

В ході огляду місця події 25.08.2018 (т.1 а.с. 209-218) були виконані додаткові вимірювання проїзної частини та узбіччя на місті ДТП яка сталася 20.06.2018. Крім того, в ході огляду встановлено, що на відставні 8,5 м від лівого краю ґрунтової автодороги наявний пішохідний тротуар (т.1 а..с 209-218).

Оглянуті 25.08.2018 речі, в які був одягнутий потерпілий (футболку і брюки темно-синього кольору) під час ДТП (т. 1 а.с. 202-205) визнані речовими доказами по справі та передані на зберігання по квитанції № 112/18 (т.1 а.с. 208).

19.08.2019 зазначені речові докази - речі, в які був одягнутий потерпілий (футболку і брюки темно-синього кольору) під час ДТП, були досліджені в судовому засіданні, в ході розгляду кримінального провадження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 38 від 30.07.2018 при зверненні за медичною допомогою 21.06.2018 у громадянина ОСОБА_1 малися тілесні ушкодження: струс головного мозку; садна носа; забій та садна правового ліктьового суглобу, які могли утворитися від удару о тупі предмети, при падінні з мотоциклу і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, як потребуючи для свого лікування строк більше 6, але менш 21 доби (т.1 а.с. 61-62).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 39 від 30.07.2018 у громадянина ОСОБА_2 при зверненні за медичною допомогою 21.06.2018 малися тілесні ушкодження: відкриті переломи обох кісток лівої гомілки на рівні середньої та нижньої третини зі зміщенням; забиті рани лівої гомілки та правого гомілковостопного суглобів, які могли утворитися від дії тупих предметів, яким могли бути виступаючи частини мотоцикла при наїзді на нього ззаду, коли він рухався пішки, та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя (т.1 а.с. 82-83).

Згідно висновку експерта судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 2/19-241 від 15.08.2018, гальмівна система мотоцикла «ІЖ планета 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент перед подією перебувала в працездатному стані, але не відповідному вимогам ПДД України технічному стані. Невідповідний технічний стан переднього гальма виник до розвитку події і міг бути виявлений як перед виїздом так і в процесі руху мотоцикла (т.1 а.с 161-165).

Згідно висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 2/19-232 від 02.08.2018 (т.1 а.с. 154-156), слідові інформація, що зафіксована в протоколі огляду місця ДТП та схемі до нього, а саме: розташування плям на краю проїзної частини (№ 5), дозволяє зробити висновок - наїзд мотоциклом «ІЖ планета 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 на пішохода ОСОБА_2 стався на проїзній вул. Пушкіна смт. Дробишеве, у районі до місця розташування плям на краю проїзної частини (№ 5), в районі лівого краю проїзної частини за напрямком руху мотоциклу (т.1 а.с. 154-156).

При проведенні слідчого експерименту 17.07.2018 року за участю потерпілого ОСОБА_2 , останній пояснював, що 20.06.2018 приблизно о 22 годині 00 хвилин у темну пору доби він спільно зі своїм знайомим ОСОБА_5 пішки рухались вулицею Пушкіна смт Дробишеве у напрямку залізничної станції Форпостна. ОСОБА_2 рухався по ґрунтовій дорозі на відставні 0,4 м від лівого узбіччя, попереду від ОСОБА_5 , який рухався по узбіччю. Через деякий час він почув звук роботи двигуна мотоциклу, який наближався до нього ззаду по дорозі і освітлював всю поїзну частину дороги. ОСОБА_2 відійшов ще лівіше до краю, проїзної частини, назад не обертався. Коли мотоцикл наблизився, ОСОБА_2 вважав, що він проїде повз його, однак відчув різкий удар у ліву ногу, від якого впав на землю (т. 1 а.с. 110-114).

При проведенні слідчого експерименту 17.07.2018 за участю свідка ОСОБА_5 останній дав пояснення аналогічні поясненням потерпілого ОСОБА_2 при проведенні слідчого експерименту 17.07.2018. Зазначив, що рухаючись по лівій стороні автодороги в напрямку свого руху відповідно до ПДД України на мотоцикл, який наближався ззаду, уваги не звертали, оскільки вважали, що ширина проїзної частини достатня для безперешкодного об`їзду мотоциклом будь-якої перешкоди. В той момент, коли мотоцикл під керуванням обвинуваченого порівнявся з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 почув стук та звернув увагу на те, що мотоцикл здійснив наїзд на ОСОБА_2 . Момент наїзду він не бачив, але зазначив, що потерпілий рухався вздовж лівого узбіччя не змінюючи напрямок руху (т. 1 а.с. 116-120).

При проведенні слідчого експерименту 25.08.2018 свідок ОСОБА_6 пояснювала, що 20.06.2018 приблизно о 22год. 30хв. знаходилась у будинку поблизу будинку № 171 по вул. Пушкіна смт. Дробишеве та через незаперті вікна почула звук мотоцикла, що наближався, потім почула гучний звук двигуна, який залишався біля її будинку. Вона вийшла на вулицю і побачила, що навпроти її будинку відбулась аварія, на ґрунтовій дорозі на відставні 1,3 -2,1 м від лівого узбіччя на правому боці колесами у напрямку залізничної станції Форпостна лежав мотоцикл з працюючим двигуном, під яким лежав місцевий мешканець на ім`я ОСОБА_7 ; на лівому узбіччі в траві лежав громадянин, який назвав себе ОСОБА_8 , його ліва нога нижче коліна була в крові та мала ушкодження. Зі слів мотоцикліста вона зрозуміла, що він не побачив пішохода. Зазначала, що родичі ОСОБА_7 , які прибули на місце ДТП радили йому наполягати на тому, що пішохід винен в ДТП (т. 1 а.с. 219-229).

При проведенні слідчого експерименту 29.08.2018 підозрюваний ОСОБА_1 пояснював, що 20.06.2018 приблизно о 22 годині 30 хвилин він, керуючи технічно справним мотоциклом «ІЖ Планета 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Пушкіна у напрямку залізничної станції Форпостная зі швидкістю 45 км/г, на відстані 1м від лівого краю проїзної частини, з включеною фарою переднього освітлення. Грунтова автодорога частково освітлювалась ліхтарями. Наближаючись до домоволодіння №171 по вул. Пушкіна, в районі стовпа ЛЕП №30, приблизно в 20 м попереду він побачив пішохода, який рухався по тротуару в попутному напряму рухався пішохід, у руках якого святився мобільний телефон. Коли відстань до стовпа ЛЕП №30 скоротилась приблизно до 1,8 м. на автодорогу з лівого боку раптово вискочив пішохід, який виставив свою ліву ногу перпендикулярно руху його мотоциклу. Уникнути зіткнення він не встиг, в наслідок чого сталося зіткнення переднім колесом мотоцикла з лівою ногою пішохода, від чого він втратив баланс у впав на правий бік. Місце наїзду ОСОБА_4 вказав на відстані 0,5 м від лівого краю проїзної частини (т. 1 а.с. 232-236).

Згідно довідки КП «Лиманський Зеленбуд» № 953 без дати, акту, складеному представниками громадськості 22.08.2018, довідки КП «Лиманська служба єдиного замовника» № 593 від 22.08.2018, по дорозі вул. Пушкіна смт Дробишеве поблизу будинку № 171 та стовпу ЛЕП №30 ніяких умов, які могли стати сукупною або безпосередньою причиною скоєння ДТП не має, ніяких порушень стандартизації нема.; вулиця Пушкіна освітлюється ліхтарями, на узбіччі дерева відсутні (т.1 а.с. 225, 227, 228).

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №2/19-242, від 17.08.2018 та додаткової судової автотехнічної експертизи № 2/19-296 від 25.09.2018, як згідно показань потерпілого ОСОБА_2 , так і згідно показань підозрюваного ОСОБА_1 , з технічної точки зору, у причинному зв`язку з подією, що настала перебувають дії водія мотоцикла «ІЖ Планета 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який у дорожніх умовах, що склалися мав у своєму розпорядженні технічну можливість запобігти наступ ДТП шляхом застосування гальмування мотоциклу, але своєчасно не скористувався нею, тобто дії водія мотоцикла, як невідповідні вимогам пункту 12.3 ПДД України, перебувають у причинному зв`язку з подією, що настала.

У діях пішохода відсутній технічний аспект. Дослідження питання про причинний зв`язок дій пішохода ОСОБА_2 з виникненням даної ДТП виходить за рамки компетенції експерта авто техніка й може бути проведено судом на основі правового аналізу матеріалів кримінального провадження та з урахуванням висновків проведеної експертизи (т.1 а.с. 172-176, 241-247 ).

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 109 від 15.05.2020, характер тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_2 свідчить про те, що всі вони виникли від ударної дії тупих предметів та могли утворитись при дорожньо-транспортної події в результаті зіткнення мотоцикла з людиною (пішоходом) та ударі при цьому його виступаючими деталями (частинами). Характер та локалізація тілесних ушкоджень дала можливість експертній комісії визначити той факт, що, більш ймовірно, при подібній травмі, механізм їх утворення виглядав наступним чином, а саме: під час руху потерпілого в напрямку руху транспортного засобу (мотоциклу), тобто, коли ОСОБА_2 знаходився у вертикальному положенні та був звернений до нього задньою поверхнею тіла , відбувся первинний удар деталями мотоциклу нижче центру тяжкості людини, а саме в область обох гомілок. При цьому в момент руху ліва нога потерпілого знаходилась позаду відносно правої та була опорною, тобто фіксованою. Основний удар прийшовся в область задньої поверхні лівої гомілки в результаті чого утворився відкритий уламковий перелом обох кісто лівої гомілки на рівні середньої та нижньої третини зі зміщенням та забита рана в нижньої третини лівої гомілки. В наступному мав місце удар в область правої гомілки - в проекції внутрішньої кісточки правового гомілково-ступневого суглобу, з утворенням забито-рваної рани. В наступному сталося падіння потерпілого на покриття дороги, не відобразивши будь-яких тілесних ушкоджень на його тілі.

Враховуючи рівень розташування уламкового перелому обох кісток лівої гомілки - середня та нижня третина. А також приймаючи до уваги наявність забито-рваної рани в області правого гомілково-ступеневого суглобу (по його внутрішній поверхні), експертна комісія виключає можливість отримання тілесних ушкоджень при наїзді колесом мотоциклу на ногу потерпілого ОСОБА_2 , коли останній знаходився у вертикальному положенні, в тому числі і якщо його ліва нога була витягнута поперек колеса мотоциклу (а.с. 191-197 т.2).

У суду не викликають сумніву висновки судово-медичних експертиз, судових експертиз технічного стану транспортних засобів, судової транспортно-трасологічної експертизи та судових автотехнічних експертиз, оскільки вони проведені судовими експертами - компетентними особами з достатнім стажем роботи, виконані з дотриманням норм КПК і КК України, тому є належними доказами.

Суд не бере до уваги пояснення обвинуваченого в частині раптового виходу, на проїзну частину потерпілого та його умисних дій - підняття лівої ноги, що перешкоджало руху мотоциклу, оскільки таки пояснення, які були дані підозрюваним 29.08.2018 при проведенні слідчого експерименту спростовуються висновками додаткової судової автотехнічної експертизи № 2/19-296 від 25.09.2018 та комісійної судово-медичної експертизи № 109 від 15.05.2020.

Згідно пункту 4.1. Глави 4 «Обов`язки і права пішоходів» ПДД України, пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку. Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому - по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

Згідно пункту 4.4. ПДД України, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світло повертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.

Судом встановлено і це підтверджується поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_5 , протоколами огляду місця події, що за наявності пішохідної доріжки, потерпілий ОСОБА_2 в населеному пункті, у темну пору доби рухався по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів, не виділивши себе, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху, чим порушив пункти 4.1. і 4.4 Правил дорожнього руху України.

Встановлюючи механізм дорожньо-транспортної пригоди, суд кладе за основу своїх висновків пояснення потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_5 , дані в судовому засіданні і при проведенні слідчих експериментів, дані протоколу огляду місця ДТП з схемою і таблицею ілюстрацій, а також висновки проведених по справі судово-медичної експертизи потерпілого № 39 від 30.07.2018, судової експертизи технічного стану транспортного засобу №2/19-241 від 15.08.2018, судової транспортно-трасологічної експертизи №2/19-232 від 02.08.2018, судової автотехнічної експертизи № 2/19-242 від 17.08.2018 та додаткової судової автотехнічної експертизи №2/19-296 від 25.09.2018, комісійної судово-медичної експертизи № 109 від 15.05. 2020.

Суд, встановлюючи подію злочину, вважає доведеним, що ОСОБА_1 , винен у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а саме: у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Відповідно до положень п.п.1,3 ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, класифікується як тяжкий злочин вчинений з необережності.

Вивченням даних про особу винного судом встановлено, що вищевказаний злочин ОСОБА_1 вчинив вперше, на теперішній час офіційно не працевлаштований, не одружений, осіб на утриманні не має, фізично і психічно здоровий, на обліку лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно(т.1 а.с.182-189).

Згідно досудової доповіді про обвинуваченого у кримінальному провадженні, представник персоналу органу пробації дійшла висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливо без позбавлення волі на певний строк. Оскільки останній не становить високої небезпеки для суспільства (т.1 а.с. 57-58).

При призначенні покарання, згідно зі ст.. 66 КК України, суд враховує, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вину визнав.

Крім того, суд враховує грубе порушення потерпілим пунктів 4.1 і 4.4. Правил дорожнього руху України.

Обставин що обтяжують покарання судом не встановлено.

При встановлених обставинах справи і даних про особу обвинуваченого суд вважає за необхідне призначити винному покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України.

Враховуючи наведене, характер і мотиви допущених порушень правил безпеки дорожнього руху суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе в умовах без ізоляції від суспільства.

Згідно з ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ст. 77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Відповідно до абз. 5 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при звільненні з випробуванням від відбування основного покарання суд відповідно до ст. 77 КК України може призначити додаткові покарання: штраф (за умови, що він передбачений санкцією закону, за яким засуджується особа); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Додаткові покарання підлягають реальному і самостійному виконанню, про що суд зазначає в резолютивній частині вироку.

З урахуванням наведеного суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік 6 місяців, та звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання на підставі ст.75 КК України, а призначене додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік 6 місяців слід виконувати самостійно.

Таке покарання відповідатиме положенням ст. 50, ч. 2 ст. 65, ст.ст. 75, 76 КК України і буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При вирішенні цивільного позову суд приймає до уваги положення Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29.11.1985) щодо необхідності дотримання балансу між правами підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, з одного боку, та інтересами жертви, - з іншого.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. 6 зазначеної Постанови, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до частин 1, 2 статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV.

За змістом Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону).

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (ст. 23 Закону).

Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно абз.1 підпункту 22.1 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 23 Закону України № 1961-IV , шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно абз.1 підпункту 24.1 статті 24 Закону України № 1961-IV, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Згідно аб.4 ч.1 ст. 25 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Для непрацюючої повнолітньої особи - допомога оцінюються в у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Згідно статті 26-1 Закону України № 1961-IV, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 3470 від 29.02.2015 з 19.02.2016 встановлено розміри страхових виплат за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, укладених після набрання чинності цим розпорядженням: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100 000 гривень на одного потерпілого; за шкоду заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 200 000 гривень на одного потерпілого.

Аналізуючи положення статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд доходить висновку, що обов`язок страховика приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» відшкодувати шкоду пов`язану з лікуванням потерпілого та шкоди у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності в межах розміру страхових виплат, та моральної шкоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Судом встановлено, що в результаті ДТП, яка мала місце з вини водія транспортного засобу мотоциклу «ІЖ Планета-3» ОСОБА_1 , пішохід ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

На момент ДТП цивільна правова відповідальність власника мотоцикла «ІЖ Планета-3» ОСОБА_3 (т.1 а.с. 179), яким в момент ДТП керував ОСОБА_1 , була застрахована приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС», що підтверджується копією поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/7120412 (т.1 а.с. 178).

З заявою про страхове відшкодування із доданими копіями документів на підтвердження витрат на лікування і періоду тимчасової непрацездатності ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «Страхова група «ТАС» 08.10.2018 (т.1 а.с. 76-78).

Отже, потерпілим від ДТП ОСОБА_2 виконані вимоги щодо подання заяви, із доданням відповідних документів, для отримання страхового відшкодування, відповідно до положень статей 23, 24, 25, 26-1, 33, 35, 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Потерпілий просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 11 312,35 грн. - шкоду, яка пов`язана з лікуванням, зокрема з придбанням ліків та товарів медичного призначення та 20 352,40 грн - шкоду пов`язану із тимчасовою втратою працездатності.

Відмовляючи в проведенні страхових виплат ОСОБА_2 та, заперечуючи проти позовних вимог про відшкодування витрат понесених потерпілим на лікування та відшкодування доходів особа у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності під час перебування на стаціонарному і амбулаторному лікуванні, ПАТ «Страхова група «ТАС» посилається на ненадання потерпілим обґрунтованих та документально підтверджених медичним закладом витрат на лікування та документів про тимчасову втрату працездатності.

Суд вважає заперечення цивільного відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» в цій частині безпідставними виходячи з наступного.

Згідно пункту 33-1.2 статті 33-1 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV, на підставі письмового запиту страховика заклад охорони здоров`я зобов`язаний надати йому довідку про тимчасову втрату працездатності (лікування), відомості про діагноз, лікування та прогноз хвороби потерпілого, висновки судово-медичної експертизи, а також іншу інформацію, необхідну для вирішення питання щодо здійснення страхового відшкодування або регламентної виплати.

Згідно пункту 37.1.3 статті 37 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

Аналізуючи положення статті 33-1, пункту 37.1.3 статті 37 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV суд доходить висновку, що ПАТ «Страхова група «ТАС» після отримання заяви про страхове відшкодування із додатками мало можливість з власної ініціативи перевірити достовірність наданих ОСОБА_2 документів шляхом витребування із закладу охорони здоров`я, необхідної інформації для вирішення питання щодо здійснення страхового відшкодування. Потерпілий не вчиняв дій, яки б могли призвести до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, а тому відмова в проведенні страхового відшкодування потерплому є незаконною.

Згідно довідки про термін тимчасової непрацездатності від 18.03.2019 № 8, ОСОБА_2 знаходився на лікуванні у Південному відділенні Лиманської ЦРЛ з приводу відкритого перелому обох кісток лівої голені в с/з зі зміщенням. Повний курс лікування: стаціонарного з 21.06.2018 по 23.07.2018; амбулаторного з 25.07.2018 по 07.12.2018 (т.2 а.с. 86).

Дослідивши копії виписного епікризу № 3161 (т.1 а.с 67), медичної карти стаціонарного хворого № 3161 (т.1 а.с 68-77) Науково-дослідницького інституту травматології та ортопедії Донецького Національного медичного університету, висновок судово-медичної експертизи громадянина ОСОБА_2 № 39 від 30.07.2018 (т.1 а.с. 82-83), копії відповідей на адвокатські запити (т.1 а.с. 31,32), копії касових чеків і квитанцій суд доходить висновку про підтвердження потерпілим касовими чеками і квитанціями витратах на придбання медичних препаратів, допоміжних і витратних матеріалів за період стаціонарного лікування та додаткового лікування травм отриманих в наслідок ДТП, яка мала місце 20.06.2018, на загальну суму 11 312,35 грн.

Відповідно до копії повідомлення Українського державного університету залізничного транспорту від 07.08.2018 ОСОБА_2 є студентом 1 курсу економічного факультету з денною формою навчання (т.1 а..с 36).

Таким чином, потерпілий є непрацюючою повнолітньою особою. Термін тимчасової непрацездатності під час проходження стаціонарного лікування з 21.06.2018 по 23.07.2018 та амбулаторного лікування з 25.07.2018 по 07.12.2018 підтверджується довідкою від 18.03.2019 № 9.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07. 12.2017 № 2246-VIII, у 2018 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня установлена у розмір 3723 гривні.

З 21.06.2018 по 23.07.2018 - 1 місяць 2 дня; з 25.07.2018 по 07.12.2018 - 4 місяця 12 днів; разом 5 місяців 14 днів.

Таким чином, потерпілий ОСОБА_2 , відповідно до абз.4 ч.1 ст. 25 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV, має право на відшкодування не отриманих доходів, як непрацююча повнолітня особа у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності під час перебування на стаціонарному і амбулаторному лікуванні у сумі 20 352,40 грн, виходячи з наступного розрахунку: 5 місяців х 3723 гривні + 3723 гривні/ 30 днів х 14 днів = 20 352,40 гривен.

Враховуючи викладене суд доходить висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди пов`язаної з лікуванням потерпілого у сумі 11 312,35 грн та шкоди пов`язаної із тимчасовою втратою працездатності в сумі 20 352,40 грн, а разом 31 664,75 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи заявлені ОСОБА_2 до ОСОБА_1 позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн суд доходить наступного.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Таким чином, будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права є непорушними (ст. 21 Конституції України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Верховним Судом України в п. 2 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 за № 6 (з подальшими змінами та доповненнями) роз`яснив судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Виходячи із зазначених норм Конституції України та ЦК України, суд вважає, що потерпілий має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок протиправної поведінки обвинуваченого.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) від 04.07.2018.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, при визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує роз`яснення п. 9 постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» - відповідно до яких розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визнає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Таким чином, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, судом з`ясовано, що за своїм характером кримінальне правопорушення вчинене з необережності. Глибина фізичних та душевних страждань потерпілого ОСОБА_2 якому обвинуваченим ОСОБА_1 в наслідок порушення правил дорожнього руху спричинено тяжкі тілесні ушкодження на думку суду, є значними та відчутними, але не критичними. Безперечно особа страждала, вчинені протиправні дії викликали зміни в її морально-психологічному стані, що внесло в її життя душевний та моральний дискомфорт.

Виходячи із вищезазначеного, враховуючи обставини скоєного злочину, керуючись вимогами розумності і справедливості, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди обвинуваченим повинен бути встановлений судом потерплому на рівні 25 000,00 грн.

Суд визначив розмір шкоди, яка заподіяна здоров`ю ОСОБА_2 на загальну суму 31 664,75 грн, яка підлягає стягненню з ПАТ «Страхова група «ТАС», а тому на страховика також покладається обов`язок сплатити потерпілому моральну шкоду у розмірі 1 583,24 грн, що складає 5 % відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю (31 664,75 грн х 5% / 100 % = 1 583,24 грн).

Позовні вимоги до ПАТ «Страхова група «ТАС» про стягнення моральної шкоди ОСОБА_2 не заявлялись.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та положень статей 4, 13, 19, 79, 81 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасники провадження розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства суд в кримінальному провадженні розглядає цивільний позов в межах заявлених вимог, а тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого підлягають частковому задоволенню у сумі 23 416,76 грн, що є різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (25 000,0 грн - 1 583,24 грн = 23 416,76 грн).

Статтею 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.

Отже положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК. Натомість положення, які стосуються цивільного позову, визначені главою 9 КПК. Це свідчить про різну правову природу процесуальних витрат та шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.

Частиною 1 статті 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

На обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу розмірі 13 400,00 грн. потерпілим ОСОБА_2 наданий акт виконаних робіт (послуг) від 30.06.2020 по договору про представництво інтересів по кримінальній справі від 21.08.2018 який укладений адвокатом Кочуковим Д.Г. і повіреним ОСОБА_2 04.02.2019.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 та його представник Кочуков Д.Г . просили стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13.400грн.

ОСОБА_1 погодився із зазначеним розміром витрат на професійну правничу допомогу та не заявляв клопотання щодо зменшення розміру вказаних витрат.

Такими чином потерпілому за рахунок обвинуваченого підлягають компенсації понесені витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 13 400,00 грн.

Згідно постанови слідчого від 21.06.2018 провадження в якості речового доказу долучений мотоцикл «ІЖ планета 3», шасі (рама) № НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_1 , та поміщений для зберігання на майданчик Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області (т.1 а.с. 104).

Ухвалою слідчого судді Краснолиманського міського суду Донецької області накладено арешт на мотоцикл «ІЖ планета 3», шасі (рама) № НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , шляхом заборони права відчуження, розпорядження та /або користування зазначеним майном.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Після набрання вироком законної сили суд вважає за необхідне передати арештоване майно його власнику ОСОБА_3 .

Речові докази футболку темно синього кольору та брюки темно синього кольору, які поміщені до камери збереження речових доказів Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області, які належать потерпілому ОСОБА_2 , після набрання вироком законної сили повернути власнику.

По даному кримінальному провадженню маються витрати на залучення експерта у зв`язку з проведенням за дорученням слідчого судді в Донецькому НДЕКЦ п`яти судових експертиз на загальну суму 3 432,00 грн, а саме:

858,00 грн за проведення судової експертизи технічного станутранспортного засобу №2/19-241 від 15.08.2018 (т.1 а.с. 160); 858,00 грн;

858,00 грн за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи №2/19-232 від 02.08.2018 (т.1 а.с. 153);

858,00 грн за проведення судової автотехнічної експертизи №2/19-242 від 17.08.2018 року (т. 1 а.с. 171);

858,00 грн за проведення додаткової судової автотехнічної експертизи №2/19-296 від 25.09.2018 (т. 1 а.с. 241-247), які відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не застосовувався та підстави для його застосування, до набрання вироком законної сили з метою забезпечення його виконання відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1(один) рік 6(шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді 4(чотирьох) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені п. п. 2, 3, 4: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Призначене додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один)рік 6(шість)місяців виконувати самостійно.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», ідентифікаційний код юридичної особи 30115243, місцезнаходження юридичної особи: 03062 м. Київ, пр. Перемоги, буд. 65, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , який мешкає за адресою АДРЕСА_3 , шкоду пов`язану з лікуванням в сумі 11 312,35 грн, шкоду пов`язану із тимчасовою втратою працездатності в сумі 20 352,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , який мешкає за адресою АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , який мешкає за адресою АДРЕСА_3 , моральну шкоду у сумі 23 416,76 грн; відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 13 400,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта під час досудового розслідування в розмірі 3 432,00 грн.

Скасувати арешт на мотоцикл «ІЖ планета 3», шасі (рама) № НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , визнаний речовим доказом і поміщений для зберігання на майданчик Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області. Після набрання вироком законної сили транспортний засіб передати власнику ОСОБА_3 .

Речові докази: футболку темно синього кольору та брюки темно синього кольору, які поміщені до камери збереження речових доказів Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області, які належать потерпілому ОСОБА_2 , після набрання вироком законної сили повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Донецького апеляційного суду через Краснолиманський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченій, прокурору, захисникам копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуючий суддя -