Рішення № 90517863, 22.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2020 року м. Київ № 640/13346/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомОСОБА_1 До Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києвіпровизнання протиправною та скасування постанов, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі-відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 22.01.2019 р. про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 54984095 від 25.10.2017 р.; визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 02.04.2019 р. та зобов`язання відповідача провести виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження № 54984095 від 25.10.2017 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.082019 р. прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю спірних постанов, оскільки, виконавчий напис, на підставі якого відкрито виконавче провадження, визнаний судом як такий, що не підлягає виконанню, а тому відповідачем протиправно повернуто виконавчий напис за заявою стягувача на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»; крім того, відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства вчинено дії щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 54984095, при тому, що фактичного виконання рішення не відбулось, що свідчить про відсутність правових підстав для визначення відповідного збору.

Відповідно до частин 1-3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як зазначено позивачем, про порушення своїх прав останньому стало відомо 10.06.2019 р., а до суду позивач звернувся 13.07.2019 р.

Доказів, які б достовірно підтверджували, освіченість позивача про порушення своїх прав, ніж вказано у позовній заяві, відповідачем до суду не надано, зокрема доказів направлення спірної постанови на адресу позивача та отримання її останньою.

Згідно з частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Відповідач письмового відзиву на позов до суду не направив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд дійшов висновку про наступне.

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гузь А.Г. відкрито виконавче провадження № 54984095 з примусового виконання виконавчого напису № 15268, виданого 26.07.2017 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу у сумі 2 433 954,04 грн.

Одночасно вказаною постановою вказано про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 243 395,40 грн. і витрат на проведення виконавчих дій - 200 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 19.12.2018 р. по справі № 761/41948/17 визнано виконавчий напис № 15268, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 26.07.2017 р. щодо звернення стягнення на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 2 433 954,04 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Постановою від 22.01.2019 р. ВП № 54984095 повернуто виконавчий документ стягувачу, на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою про стягнення виконавчого збору від 02.04.2019 р. ВП № 54984095 вирішено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 243 395,40 грн.

Не погоджуючись із вказаними постановами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Преамбулою Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У силу статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Як вже зазначалось, постановою Київського апеляційного суду від 19.12.2018 р. по справі № 761/41948/17 визнано виконавчий напис № 15268, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 26.07.2017 р. щодо звернення стягнення на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 2 433 954,04 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Разом з цим, постановою від 22.01.2019 р. ВП № 54984095 повернуто виконавчий документ стягувачу, на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, суд звертає увагу, що підстави закінчення виконавчого провадження встановлені статтею 39 Закону № 1404-VІІІ, серед яких визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (п.5 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VІІІ).

Серед підстав закінчення виконавчого провадження відсутні випадки повернення виконавчого документа стягувачу за статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження».

В даному випадку виконавче провадження не є автоматично закінченим, оскільки наслідки закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу є різними.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 2 ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ), в той час, як повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених статтею 37 Закону, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 5 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ).

Поняття «завершення виконавчого провадження» не визначено в Законі України «Про виконавче провадження», однак, аналізуючи положення нормативно-правового акта, завершення виконавчого провадження пов`язується з винесення постанови органом ДВС, якою припиняється можливість вчинення державним виконавцем виконавчих дій у відповідному виконавчому провадженні.

Згідно з п.20 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Під час повторного звернення виконавче провадження не відновлюється, а відкривається та розпочинається як нове. Тобто таке відкриття не є відновленням раніше завершеного виконавчого провадження.

Відтак, враховуючи, що постанова Київського апеляційного суду від 19.12.2018 р. по справі № 761/41948/17, якою визнано виконавчий напис № 15268 таким, що не підлягає виконанню передувала у часі факту звернення стягувача до державного виконавця, суд доходить висновку, що у відповідача були відсутні підстави для винесення постанови від 22.01.2019 р. про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 54984095 від 25.10.2017 р. так як виникла необхідність закінчення виконавчого провадження на підстав п.5 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VІІІ.

У зв`язку із викладеним, суд доходить висновку про протиправність постанови від 22.01.2019 р. про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 54984095 від 25.10.2017 р. та наявності правових підстав для її скасування.

При цьому, з метою відновлення порушених прав позивача, з урахуванням п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо зобов`язання відповідача провести виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження № 54984095 від 25.10.2017 р.

Разом з цим, суд звертає увагу, що частиною 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Таким чином, суд доходить висновку, що постанова про стягнення з позивача виконавчого збору підлягає скасуванню, оскільки відсутні передбачені законом підстави для стягнення виконавчого збору у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх дій та правомірності рішень.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 22.01.2019 р. про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 54984095 від 25.10.2017 р.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 02.04.2019 р.

Зобов`язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві провести виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження № 54984095.

Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 2 305,20 грн. за рахунок Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко