Рішення № 90517646, 21.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2020 року м. Київ № 640/8932/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Держаної міграційної служби України

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Державної міграційної служби України (далі-відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України по вилученню із відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби України інформації про визнання недійсним та таким, що підлягає вилученню, паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Червоногвардійським РВ Макіївського МУ ГУ МВС України у Донецькій області 22.07.2008 року;

- зобов`язати Державну міграційну службу України вилучити із відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби України інформацію про визнання недійсним та таким, що підлягає вилученню, паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Червоногвардійським РВ Макіївського МУ ГУ МВС України у Донецькій області 22.07.2008 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2020 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не повідомив його про проведення планового заходу. При цьому, підставою для анулювання ліцензії став - акт про відмову суб`єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки. Позивач стверджує, що не відмовляв відповідачу у проведенні перевірки, відтак вважає, що викладені у спірному наказі підстави прийняття є необґрунтованими та протиправними.

Представник відповідача надіслав до суду відзив, в якому заперечував проти позову, зазначивши, що відповідачем було вжито всі можливі заходи щодо вчасного та належного повідомлення позивача щодо проведення планової перевірки. Вважає, що відповідач при прийнятті спірного наказу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

22 липня 2008 року позивач, ОСОБА_1 , був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Червоногвардійським РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області.

23 травня 2012 року працівниками УГІРФО ГУ МВС України в Донецькій області було складено висновок за результатами службового розслідування за фактом видачі довідки № 327 щодо належності до громадянства України, оформлення паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 позивачу.

Вважаючи вказаний висновок протиправним ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом (справа №826/13810/16) про визнання протиправним і скасування висновку УГІРФО ГУ МВС України в Донецькій області від 23 травня 2012 року за результатами службового розслідування за фактом видачі довідки №327 щодо належності до громадянства України, оформлення паспорту громадянина України ОСОБА_1 в частині скасування рішення від 09.07.2008 року та довідки № 327 щодо належності ОСОБА_1 до громадянства України. Також позивач просив суд зобов`язати Державну міграційну службу України документувати його паспортом громадянина України.

19 липня 2017 року Окружним адміністративним судом міста Києва було прийнято постанову у справі № 826/13810/16, якою було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

22 січня 2018 року Київським апеляційним адміністративним судом, за наслідками розгляду апеляційної скарги, було прийнято постанову, якою апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/13810/16 було залишено без змін.

Подана касаційна скарга позивача була вирішена постановою Верховного суду від 10 вересня 2019 року у справі № 826/13810/16, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково.

10 вересня 2019 року Постановою Верховного суду скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування висновку за результатами службового розслідування за фактом видачі довідки №327 щодо належності до громадянства України, оформлення паспорту громадянина України ОСОБА_1 від 23 травня 2012 року в частині скасування рішення від 09 липня 2008 року та довідки №327 щодо належності ОСОБА_1 до громадянства України та закрито провадження в справі в цій частині.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року залишено без змін.

При цьому, Державною міграційною службою було внесено до відповідних облікових реєстрів інформацію про те, що паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 був визнаний недійсним і таким, що підлягає вилученню.

В подальшому представник позивача звернувся до Державної міграційної служби України із запитом щодо надання інформації з питань припинення громадянства України ОСОБА_1 .

Листом від 21.10.2019 №6-8385/1-19 Державна міграційна служба України повідомила позивача про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку передбаченому чинним законодавством України із заявами про встановлення належності до громадянства України, про оформлення набуття громадянства України, про прийняття до громадянства України не звертався, органами ДМС не ініціювалося питання щодо припинення громадянства України.

Також, представник позивача звернувся до Комісії при Президентові України з питань громадянства із запитом в якому просив повідомити чи приймалося рішення про припинення громадянства України або про скасування рішення про оформлення громадянства України відносно ОСОБА_1 .

Листом Керівника Апарату Офісу Президента України від 04.10.2019 №03-01/1375 було повідомлено позивача про те, що передбачені Порядком №215 від 27.03.2001 документи стосовно припинення громадянства ОСОБА_2 Лобжанідзе було надіслано на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства 10.04.2012 року. Зазначені документи 10.05.2012 року повернуто на доопрацювання до Державної міграційної служби України відповідно до пункту 110 Порядку. Скасування в межах повноважень прийнятих рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону України «Про громадянство України», залежно від місця проживання осіб здійснюється Державною міграційною службою України та Міністерством закордонних справ України.

З урахуванням наведеного представник позивача звернувся до відповідача із заявою від 20.09.2019 року та просив невідкладно вилучити із відповідних облікових реєстрів (Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС, інших систем) інформацію про визнання недійсним та таким, що підлягає вилученню, паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Червоногвардійським РВ Макіївського МУ ГУ МВС України в Донецькій області 22.07.2008 року.

Листом від 29 жовтня 2019 року № Л- 11088-19/6.4/3759-19 Державна міграційна служба України повідомила позивача про те, що підстав для вилучення із відомчої інформаційної системи ДМС України інформації про визнання недійсним і таким, що підлягає вилученню, паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Червоногвардійським РВ Макіївського МУ ГУ МВС України в Донецькій області 22.07.2008 року, немає.

Позивач, вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Станом на дату виникнення спірних правовідносин (а саме: документування позивача паспортом громадянина України) діяв Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 червня 2006 року № 600.

Відповідно до п. 10.4 вказаного Порядку погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти:

які обмінюються у зв`язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові;

у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах);

у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки);

осіб, громадянство України яких припинено;

знайдені, замість яких видано нові;

померлих громадян;

зіпсовані під час заповнення;

оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України;

не отримані власником протягом року.

У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).

Як вбачається із тексту висновку від 23 травня 2012 року за результатами службового розслідування за фактом видачі довідки № 327 щодо належності до громадянства України, оформлення паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 позивачу, то будь-яких порушень законодавства при оформленні паспорта допущено не було, вказаний паспорт недійсним визнаний не був і не був вилучений.

Відтак твердження про те, що будь-яких порушень чинного законодавства України при оформленні паспорта серії ВК № 506181, виданого Червоногвардійським РВ Макіївського МУ ГУ МВС України в Донецькій області 22.07.2008 року, встановлено не було обґрунтовується як остаточним судовим рішенням у справі № 826/13810/16, так і самим текстом висновку від 23 травня 2012 року за результатами службового розслідування за фактом видачі довідки № 327 щодо належності до громадянства України, оформлення паспорту громадянина України серії ВК № 506181.

Наявними і зазначеними вище доказами встановлено, що громадянство України позивача припинено або скасовано не було.

Таким чином посилання ДМС на відсутність підстав для вилучення із відомчої інформаційної системи ДМС України інформації про визнання недійсним і таким, що підлягає вилученню, паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Червоногвардійським РВ Макіївського МУ ГУ МВС України в Донецькій області 22.07.2008 року є протиправним, а відмова ДМС вилучити із відомчої інформаційної системи ДМС України інформації про визнання недійсним і таким, що підлягає вилученню, вказаного паспорта громадянина України являє собою, відповідно, протиправну бездіяльність, яка підлягає оскарженню в судовому порядку згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, суд вважає за необхідне зазначати, що станом на даний час є чинним Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302.

Відомості щодо оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України відлягають внесенню, згідно п. 12 вказаного Порядку, до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) з використанням відомчої інформаційної системи ДМС.

Відповідно до п. 108 вказаного Порядку паспорт визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується в разі:

коли він підлягає обміну у зв`язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації);

виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта;

непридатності паспорта для подальшого використання;

припинення громадянства України або скасування рішення про громадянство України;

коли він заявлений як втрачений або викрадений та прийнято рішення про оформлення нового паспорта; *

смерті особи, якій було видано такий паспорт;

закінчення строку його дії або прийняття рішення про обмін такого паспорта до закінчення строку його дії;

оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року з порушенням вимог законодавства;

неотримання його заявником протягом року.

Відповідно до п. 109 вказаного Порядку у разі коли рішення про оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року прийнято працівником з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу або територіального підрозділу ДМС проводить службову перевірку. За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджується керівником територіального органу ДМС. Висновки разом з матеріалами перевірки надсилаються до ДМС для затвердження. За результатами розгляду та в разі наявності підстав для визнання паспорта таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства, висновки затверджуються керівником структурного підрозділу ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, а другий - надсилається до територіального органу ДМС. Висновки та матеріали перевірки зберігаються протягом 75 років.

У разі виявлення територіальним органом або територіальним підрозділом ДМС паспорта/паспорта зразка 1994 року, рішення про оформлення якого приймалося територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, МВС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС проводить службову перевірку. За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, які підписуються працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджуються керівником територіального органу ДМС. Висновки разом з матеріалами перевірки надсилаються до ДМС для затвердження. За результатами розгляду та в разі наявності підстав для визнання паспорта/паспорта зразка 1994 року таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства, висновки затверджуються керівником структурного підрозділу ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, а другий - надсилається територіальному органу ДМС. Висновки та матеріали перевірки зберігаються протягом 75 років.

У разі виявлення ДМС паспорта/паспорта зразка 1994 року, рішення про оформлення якого приймалося територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, МВС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, з порушенням вимог законодавства, керівник структурного підрозділу ДМС проводить службову перевірку. За результатами перевірки складається висновок, який затверджується керівником ДМС або його заступником. Висновок та матеріали перевірки зберігаються протягом 75 років.

Будь-яких рішень щодо визнання недійсним паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Червоногвардійським РВ Макіївського МУ ГУ МВС України в Донецькій області 22.07.2008 року, в розрізі виконання приписів Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, відповідачем прийнято не було.

Аналіз вказаних вище положень Порядку свідчить про те, що вилучення із відомчої інформаційної системи ДМС інформації щодо незаконно визнаного недійсним і таким, що підлягає вилученню, паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Червоногвардійським РВ Макіївського МУ ГУ МВС України в Донецькій області 22.07.2008 року, відноситься до компетенції відповідача і здійснюється шляхом внесення відповідачем відповідних змін до відомчої інформаційної системи ДМС.

Відтак, оскільки бездіяльність відповідача є протиправною, то самого відповідача слід зобов`язати вчинити певні дії, а саме вилучити із відомчої інформаційної системи ДМС інформацію, що стосується недійсності і вилучення паспорта громадянина України серії ВК № 506181, виданого Червоногвардійським РВ Макіївського МУ ГУ МВС України в Донецькій області 22.07.2008 року.

Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Надаючи правову оцінку вказаним вище рішеннях суб`єкта владних повноважень суд, відповідно до частин 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) № 37801/97 від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватись виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 90 цього Кодексу).

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин та враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача не відповідає критеріям правомірності, встановлених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправною.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції №0.0.1680154492.1 від 17.04.2020 року позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у межах вказаної суми.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 139, 243-245, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України по вилученню із відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби України інформації про визнання недійсним та таким, що підлягає вилученню, паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Червоногвардійським РВ Макіївського МУ ГУ МВС України у Донецькій області 22.07.2008 року.

Зобов`язати Державну міграційну службу України вилучити із відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби України інформацію про визнання недійсним та таким, що підлягає вилученню, паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Червоногвардійським РВ Макіївського МУ ГУ МВС України у Донецькій області 22.07.2008 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1681 (однієї тисячі шістсот вісімдесят однієї) гривні 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 36591201).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко