Ухвала суду № 90516735, 22.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6520/20

УХВАЛА

22 липня 2020 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову (до подання позовної заяви) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України (ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького 13) за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Б. Хмельницького, 34, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 43315529),-

ВСТАНОВИВ:

20.07.2020 р. до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову (до подання позовної заяви) ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій заявниця просить суд заборонити Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату розглядати подання Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.04.2020 №07-17/3575 з пропозицією про анулювання належного свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7299, виданого Міністерством юстиції України 25.03.2009 року, а також приймати будь які рішення стосовно викладених в ньому питань.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що Рішенням суду у справі 420/3367/20 визнано протиправними дії Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) стосовно внесення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України подання від 06.04.2020 №07-17/3575 з пропозицією про анулювання належного свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7299, виданого Міністерством юстиції України 25.03.2009 року. При цьому, 16.07.2020 року позивачем отримано повідомлення від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про те що подання від 06.04.2020 №07-17/3575 з пропозицією про анулювання належного свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7299, виданого Міністерством юстиції України 25.03.2009 року буде розгадатися на засіданні комісії яке відбудеться 24.07.2020 року. На думку заявниці, що вказане повідомлення надіслано їй не уповноваженим органом та вважає, що дії Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України є протиправними, оскільки триває розгляд справи 420/3367/20.

Так, заявниця вказує, що вказані дії порушують право позивача на працю, а, відтак, невжиття заходів забезпечення до подання позовної заяви може спричинити настання таких негативних наслідків, як спричинення шкоди діловій та професійній репутації позивача.

Крім того, позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову матиме такі наслідки: відповідно до Закону України “Про нотаріат” позивач не може займатись своєю професійною діяльністю та позбавлена можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності; відновлення прав позивача може бути ускладненим, оскільки припинення діяльності приватного нотаріуса призведе до відсутності доходів позивача; позивач матиме право використати механізм відшкодування шкоди, спричиненої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади, що може потягнути за собою грошові стягнення з Державного бюджету України.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву без повідомлення учасників справи, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вживати визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Як встановлює частини друга статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України).

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або буде знаходитись справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. № 2.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Оцінюючи обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності забезпечення позову до подання позову, суд виходить з такого.

ОСОБА_1 є приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та здійснює свою нотаріальну діяльність на підставі свідоцтва від 25.03.2009 року № 7299.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 року у справі №420/3367/20 моя позовна заява до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій та скасування наказу задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) стосовно внесення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України подання від 06.04.2020 №07-17/3575 з пропозицією про анулювання належного свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7299, виданого Міністерством юстиції України 25.03.2009 року. Визнано протиправним та скасовано наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №329/03-08 від 06.04.2020 року про тимчасове зупинення моєї нотаріальної діяльності.

Не погоджуючись з зазначеним Рішенням суду Південне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подало апеляційну скаргу. Розгляд апеляційної скарги призначено судом на 29.07.2020 року

16.07.2020 року Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) Фролову Р.В. повідомлено про те, що подання від 06.04.2020 №07-17/3575 з пропозицією про анулювання належного свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7299, виданого Міністерством юстиції України 25.03.2009 року буде розгадатися на засіданні комісії яке відбудеться 24.07.2020 року.

Так, за ч. 1 ст. 37 Закону, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги:

1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;

2) на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації прав.

Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган (ч. 2 ст. 37 Закону).

Наведені приписи ст. 37 Закону визначають компетенцію Міністерства юстиції України та територіальних органів Міністерства юстиції України щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (п.п. 1, 2 ч. 6 ст. 37 Закону).

Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства (ч. 8 ст. 37 Закону).

З правових конструкцій ч.ч. 3, 5, 6, 8 ст. 37 Закону випливає, що протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа, дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, до суб`єкта розгляду скарги, особою, яка вважає, що її права порушено, може бути подано скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України. При цьому, окрім дотримання суб`єктом подачі скарги вимог щодо змісту/оформлення скарги, скаржником повинно бути дотримано вимоги Закону щодо строків подання скарги, що, в свою чергу, впливає на прийняття Міністерством юстиції України та його територіальними органами мотивованого рішення про відмову у задоволенні скарги або задоволення (повне чи часткове) скарги.

Частина дев`ята статті 37 Закону встановлює, що порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, “Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації”, затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015, визначається процедура розгляду відповідно до Законів України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами.

Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд (п. 3 Порядку).

Згідно п. 5 Порядку, перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.

Під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги (п. 8 Порядку).

Положеннями Порядку також передбачено, що під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

У разі повідомлення скаржником та/або його представником, іншими особами, які беруть участь у розгляді скарги по суті, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмета, з тих же підстав, про які зазначено у скарзі, вони подають комісії засвідчену копію відповідного рішення суду.

За результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Виходячи з наведених приписів Порядку та Закону, в їх сукупності, слід акцентувати увагу на необхідності дотримання комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації як процедурних питань розгляду скарги, у тому числі, щодо: строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; повідомлення осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги; так і дослідження обставин, викладених у скарзі у повному обсязі, для об`єктивного розгляду скарги; а також відповідно, і обов`язок прийняття комісією мотивованого рішення, яке, в свою чергу, приймається до уваги Міністерством юстиції України при прийнятті ним мотивованого рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Додатково, суд примічає, що Закон України “Про нотаріат” встановлює порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні.

В силу приписів Закону України “Про нотаріат”, нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об`єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності

Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.

Приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.

В розрізі наведених акцентів варто також зауважити, що при вирішенні процесуального питання “заходів забезпечення позову” суд враховує Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, відповідно до яких рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Крім того, згідно з ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Тому, оцінюючи конкретні обставини у цій справі та складену ситуацію, які свідчать, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду для заявника та інших осіб, ніж їх застосування, суд дійшов висновку, про обґрунтованість заяви.

Суд акцентує увагу, що заходи забезпечення адміністративного позову, про які просить Заявниця, в частині заборони Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату розглядати подання Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.04.2020 №07-17/3575 з пропозицією про анулювання належного свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7299, виданого Міністерством юстиції України 25.03.2009 року, а також приймати будь які рішення стосовно викладених в ньому питань відповідають предмету та, в той же час, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до основного розгляду справи.

Також суд звертає увагу, що забезпечення позову до подачі позову має бути гарантом можливості збору необхідних доказів для подачі позову та забезпечення ефективного захисту прав позивача.

Заявник надав суду належні та допустимі докази на підтвердження вжиття заходів щодо збору доказів для подачі позову.

Відповідно до вимог ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

З огляду на вищевикладені обставини, суд вважає, що доводи заявника є переконливими, а тому заява належить задоволенню шляхом заборони Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату розглядати подання Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.04.2020 №07-17/3575 з пропозицією про анулювання належного свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7299, виданого Міністерством юстиції України 25.03.2009 року, а також приймати будь які рішення стосовно викладених в ньому питань до набрання законної сили рішення суду в даній справі.

Суд роз`яснює, що відповідно до ч. 2 ст. 153 КАС України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

У разі неподання позову заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу; повернення позовної заяви; відмови у відкритті провадження у справі, відповідно до ч. 7 ст. 157 КАС України, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст.150,151,154,156, 256,295,297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позовної заяви), - задовольнити.

Заборонити Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату розглядати подання Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.04.2020 №07-17/3575 з пропозицією про анулювання належного свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7299, виданого Міністерством юстиції України 25.03.2009 року, а також приймати будь які рішення стосовно викладених в ньому питань.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки передбачені статтями 295, 297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Суддя Л.М. Токмілова