Рішення № 90516639, 22.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4526/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління МВС України в Одеській області (65080, м. Одеса, вул. Єврейська, 14; код ЄДРПОУ 08592268) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області (далі - ГУМВС України в Одеській області), в якій позивач просить:

визнати протиправною відмову ГУМВС України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 14, код ЄДРПОУ 08592268) у здійсненні виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суми боргу у розмірі 9710,52 грн., що виникла у зв`язку із заниженням при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення (заробітної плати);

стягнути з ГУМВС України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 14, код ЄДРПОУ 08592268) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суму боргу у розмірі 9710,52 грн., що виникла у зв`язку із заниженням при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення (заробітної плати);

стягнути з ГУМВС України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 14, код ЄДРПОУ 08592268) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суму витрат на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 3000 (три тисячі) гривень;

зобов`язати ГУМВС України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 14, код ЄДРПОУ 08592268) здійснити розрахунок, нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати) від загальної буми боргу 9710,52 грн., за період з 01.05.2006 року по дату виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати), який визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 р., з урахуванням розрахунку та виплати 3 % відсотків річних від суми боргу 9710,52 гривень на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 20.08.1995р. по 26.08.2015р. позивач проходи службу в органах внутрішніх справ. Наказом ГУМВС України в Одеській області № 608 о/с від 26.08.2015р. позивача звільнено зі служби на підставі пп. «б» п. 64 розділу VII Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Отримавши від ГУМВС України в Одеській області довідки про грошове забезпечення за період з 2006 по 2015р.р., позивач звернувся до ТОВ «Ніка Консалт» із заявою про проведення економічної експертизи щодо відповідності індексації його грошового забезпечення за період з 17.04.2006р. по 26.08.2015р., сплативши за проведення експертизи 3000,00 грн. Згідно висновку експерта № 147/е у ГУМВС України в Одеській області перед позивачем наявна заборгованість за результатами проведеної індексації у розмірі 9710,52 грн. З урахуванням наведеного, 03.03.2020р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату суми боргу у розмірі 9710,52 грн., що виникла у зв`язку з порушенням строків виплати індексації та витрат на проведення експертизи, у задоволенні якої листом відповідача № 14/1-Л-134 від 07.04.2020р. протиправно та безпідставно відмовлено, що призвело до порушення конституційних прав позивача.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 22.06.2020р. (вх. № ЕП/9256/20), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що приписами ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р., визначено, що індексації підлягає грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу, однак приписами вказаних нормативних актів не передбачено здійснення індексації окремих складових грошового забезпечення. Вимогу щодо зобов`язання здійснити розрахунок, нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів із сум недоплаченого грошового забезпечення відповідач вважає передчасною, посилаючись на те, що ще не встановлено права позивача на отримання недоплаченої, на його думку, індексації. Також зазначено про відсутність правових підстав для компенсації позивачу витрат на проведення економічної експертизи.

Ухвалою суду від 01.06.2020 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Наказом ГУМВС України в Одеській області № 608 о/с від 26.08.2015р. підполковника міліції ОСОБА_1 , начальника сектора кримінальної розвідки в УВП управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Одеській області з 26.08.2015р. звільнено у запас Збройних Сил за п. 64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с. 11).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2016р. у справі № 815/5784/15, яка набрала законної сили 04.05.2016р., зобов`язано ліквідаційну комісію Головного Управління МВС України в Одеській області нарахувати та включити до грошового атестату ОСОБА_1 надбавки за звання Майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15% та за наукову ступінь кандидата філософських наук у розмірі 15%; стягнуто з ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 надбавки за звання Майстра спорту України міжнародного класу та за наукову ступінь кандидата філософських наук в сумі 23852,90 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2017р. у справі № 815/5914/17 стягнуто з ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення, яке повинне було бути нараховане та виплачено йому за період служби в органах внутрішніх справ з 01.01.2008 р. по 26.08.2015 р. у розмірі 25315 грн. з урахуванням індексу інфляції та відрахуванням установлених законом податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2017р. у справі № 815/5914/17 стягнуто з ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму несплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 12657,50 грн. з урахуванням та відрахуванням установлених законом податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2018р. у справі № 815/575/18 визнано протиправною бездіяльність ГУ МВС України в Одеській області у несплаті ОСОБА_1 суми недосплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за звання Майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15% та за наукову ступінь кандидата філософських наук у розмірі 15% у розмірі 11926,45 грн.; стягнуто з ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму недосплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за звання Майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15% та за наукову ступінь кандидата філософських наук у розмірі 15% у розмірі 11926,45 грн.

30.08.2019р. позивач звернувся до ГУ МВС України в Одеській області із запитом про отримання публічної інформації щодо загального розміру індексації, який було сплачено позивачу за період проходження служби (а.с. 29).

05.09.2019р. (вих. №14/1-86/зі) ГУ МВС України в Одеській області на запит позивача повідомлено, що загальний розмір нарахованої індексації грошового забезпечення громадян за період проходження служби ГУ МВС України в Одеській області складає 10187,34 грн. та надано довідку-розрахунок нарахованої індексації грошового забезпечення (а.с. 25-28).

19.02.2020р. (вих. №14/22зі) ГУ МВС України в Одеській області на запит позивача надано довідки про розмір грошового забезпечення за період з 2006р. по 2015р. (а.с. 32-41).

26.02.2020р. позивач звернувся до ТОВ «Ніка Консалт» із заявою про проведення економічної експертизи щодо відповідності індексації його грошового забезпечення за період з 17.04.2006р. по 26.08.2015р., сплативши за проведення експертизи 3000,00 грн. (а.с. 42-43).

02.03.2020 р. судовим експертом Новоселовою Вікторією Василівною складено висновок експерта № 147/е , в якому зазначено про встановлення заниження індексації заробітної плати в загальній сумі 9710,52 грн. (а.с. 44-45).

03.03.2020р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату суми боргу у розмірі 9710,52 грн., що виникла у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та витрат на проведення експертизи (а.с. 53-57).

Листом ГУ МВС України в Одеській області від 07.04.2020р. (№ 14/1-Л-134) відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви, зазначивши, що протягом періоду з 2006р. по 2015р. грошове забезпечення позивача неодноразово збільшувалось за рахунок: упорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначення на вищі посади з відповідними підвищеннями посадових окладів, встановлення надбавок, які раніше не нараховувались, а також присвоєнням чергових спеціальних звань осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Місяці підвищення грошового забезпечення були базовими та відповідно до п. 5 Порядку № 1078 індексація за вказані місяці не нараховувалась (а.с. 58).

Згідно довідки-розрахунку, виданої ГУМВС України в Одеській області від 05.09.2019р. (вих. № 14/1-868), позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 10187,34 грн. (а.с. 26-28).

Позивач, посилаючись на висновок експерта, вважає, що за вказаний період мала бути нарахована індексація у розмірі 19897,86 грн., тобто, на його думку, відповідач має перед ним заборгованість з виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 9710,52 грн., у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

При цьому, ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту.

Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

За приписами ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються величина порогу індексації грошових доходів громадян.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Згідно ч.1 ст. 19 Закону України «Про міліцію» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 07.11.2007р. (чинної на час виникнення спірних правовідносин), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно п. 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 499 від 31.12.2007р. «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

За змістом п.1.14 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 499 від 31.12.2007р., індексація грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу МВС здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 р. № 1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 6 Закону № 1282-ХІІ, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р. затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Посилання відповідача на викладені у відзиві на позов обставини, суд вважає необґрунтованими, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань.

Таким чином, вказані відповідачем обставини не звільняють його від обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 28.02.2018 р. внесено зміни у вищевказаний пункт та викладено його в такій редакції: «виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік».

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому, нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. У зазначеному Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

При цьому суд акцентує увагу, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2016р. у справі № 815/5784/15 зобов`язано ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Одеській області нарахувати та включити до грошового атестату ОСОБА_1 надбавки за звання Майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15% та за наукову ступінь кандидата філософських наук у розмірі 15%; стягнуто з ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 надбавки за звання Майстра спорту України міжнародного класу та за наукову ступінь кандидата філософських наук в сумі 23852,90 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2017р. у справі № 815/5914/17 стягнуто з ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення, яке повинне було бути нараховане та виплачено йому за період служби в органах внутрішніх справ з 01.01.2008 р. по 26.08.2015 р. у розмірі 25315 грн. з урахуванням індексу інфляції та відрахуванням установлених законом податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2017р. у справі № 815/5914/17 стягнуто з ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму несплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 12 657,50 грн. з урахуванням та відрахуванням установлених законом податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2018р. у справі № 815/575/18 визнано протиправною бездіяльність ГУ МВС України в Одеській області у несплаті ОСОБА_1 суми недосплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за звання Майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15% та за наукову ступінь кандидата філософських наук у розмірі 15% у розмірі 11926,45 грн.; стягнуто з ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму недосплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за звання Майстра спорту України міжнародного класу у розмірі 15% та за наукову ступінь кандидата філософських наук у розмірі 15% у розмірі 11926,45 грн.

Тобто, вищезазначеним судовими рішеннями встановлено, що гршове забезпечення позивачу не виплачувалось у повному обсязі.

На підтвердження факту нарахування індексації грошового забезпечення у повному обсязі, позивач послався, зокрема, на висновок експерта № 147/е від 02.03.2020 р., складений судовим експертом Новоселовою Вікторією Василівною , в якому зазначено про встановлення заниження індексації заробітної плати в загальній сумі 9710,52 грн. (а.с. 44-45).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Судом встановлено, що згідно довідки-розрахунку, виданої ГУМВС України в Одеській області від 05.09.2019р. (вих. № 14/1-868), позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 10187,34 грн., проте нарахування проведено не у повному обсязі (а.с. 26-28).

Суд зазначає, що відповідач не зазначив формули, за якою ним проводився розрахунок індексації грошового забезпечення позивача, а також відомостей щодо базових місяців, врахованих при проведенні індексації грошового забезпечення позивача.

При цьому, суд враховує, що ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 р. зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Вирішуючи спір судом враховані правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені в постановах Верховного Суду, зокрема від 12.12.2018 р. у справі № 825/874/17, від 19.07.2019 р. в справі №240/4911/18, від 07.08.2019 р. в справі №825/694/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Суд також враховує рішення Конституційного суду України від 15.10.2013р. №9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

У свою чергу, згідно з загальними засадами права, дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Згідно п.10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до абз. 2 ч.4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Таким чином, з огляду на встановлену під час розгляду справи протиправну відмову Головного управління МВС України в Одеській області листом від 07.04.2020р. (№ 14/1-Л-134) у нарахуванні та виплаті в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 2006 по 2015р.р., з метою належного захисту прав позивача, суд дій шов висновку про необхідність зобов`язання Головного управління МВС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у повному обсязі за період з 2006 по 2015р.р.

Разом з тим, позивач просить стягнути з ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 9710,52 грн., що виникла у зв`язку із заниженням при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення (заробітної плати).

При цьому, суд враховує, що нарахування суми індексації за певний період належить до повноважень відповідача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача, а отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення у зазначеному позивачем розмірі, заявлених з огляду на здійснений судовим експертом розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 2006 по 2015р.р. в сумі 9710,52 грн., у зв`язку із чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суми витрат на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 3000 (три тисячі) гривень, суд зазначає про відсутність правових підстав для такого відшкодування, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

З урахуванням приписів ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, по-перше, позивач не довів нагальності проведення експертизи, з посиланням на приписи чинного законодавства не обгрунтував та не довів наявності правових підстав для стягнення з відповідача витрат на проведення замовленої позивачем судово-економічної експертизи. По-друге, позивач самостійно, за своїм внутрішнім переконанням 26.02.2020р. звернувся до ТОВ «Ніка Консалт» із заявою про проведення економічної експертизи щодо відповідності індексації його грошового забезпечення за період з 17.04.2006р. по 26.08.2015р., сплативши за її проведення 3000,00 грн. Судом в межах даної справи судова експертиза не призначалась.

Згідно ч.1 ст. 104 КАС України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення

Відповідно до ч.1 ст. 112 КАС України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону чи аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Згідно з ч.2 ст. 112 КАС України висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи. Оцінка належності, допустимості, достовірності доказів належить до компетенції суду (ст.90 КАС України).

Не зважаючи на те, що експертиза мала назву «судово-економічна», суд виходить з того, що вона не призначалася судом, її змістом є вирішення правових питань, а проведено її на договірних умовах з позивачем, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на її проведення шляхом стягнення з відповідача. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у додатковій постанові від 10.02.2020р. у справі №826/5479/18.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУМВС України в Одеській області (здійснити розрахунок, нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати) від загальної буми боргу 9710,52 грн., за період з 01.05.2006 року по дату виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати), який визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 р., з урахуванням розрахунку та виплати 3 % відсотків річних від суми боргу 9710,52 гривень на користь ОСОБА_1 , суд відмовляє в їх задоволенні, виходячи з наступного.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року (далі - Порядок № 159).

Статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян,які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно із п. 2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі -компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Пунктом 3 Порядку № 159 встановлено, що компенсації підлягають пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). При цьому право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даному випадку - органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у т. ч. пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в т. ч. пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм викладено Верховним Судом у постановах від 15.04.2019 р. (справа № 727/7818/16-а), від 20.02.2018 р. (справа №336/4675/17), від 14.05.2019 р. (справа № 804/2994/18), від 12.06.2019 р. (справа № 425/38/17), від 21.06.2018 р. (справа №523/1124/17) та від 03.07.2018 р. (справа №521/940/17).

Відповідно до ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Отже, компенсація втрати частини доходів нараховується лише на нараховані та фактично виплачені доходи.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, позовні вимоги щодо зобов`язання ГУМВС України в Одеській області здійснити розрахунок, нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати) від загальної буми боргу 9710,52 грн. є передчасними та не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління МВС України в Одеській області (65080, м. Одеса, вул. Єврейська, 14; код ЄДРПОУ 08592268) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління МВС України в Одеській області листом від 07.04.2020р. (№ 14/1-Л-134) у нарахуванні та виплаті в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 2006 по 2015р.р.

Зобов`язати Головне управління МВС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у повному обсязі за період з 2006 по 2015р.р.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.