Рішення № 90516406, 17.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4585/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності згідно з частиною 9 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885 призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсію по інвалідності згідно з частиною другою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року та здійснити перерахунок й виплатити різницю між пенсією, виплаченою згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пенсією, на яку ОСОБА_1 має право відповідно до частин другої, дев`ятої статті 86 Закону України № 1697-VІІ, з 16 січня 2020 року, з урахуванням довідки про складові заробітної плати прокуратури Львівської області № 18/36вих-19 від 16 січня 2020 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26 лютого 2020 року звернулася на особистому прийомі до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення її з одного виду пенсії на інший та призначення пенсії відповідно до частин другої, дев`ятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, з урахуванням довідки про складові заробітної плати прокуратури Львівської області № 18-36вих-19 від 16 січня 2020 року. Вказує, що така заява була задоволена відповідачем та за період з 16 січня 2020 року по 29 лютого 2020 року відповідна пенсія їй була виплачена. Проте, згодом відповідач повідомив позивача, що допустив помилку та листом від 13 березня 2020 року № 1333-1672/В-02/8-1300/20 відмовив їй у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до частини 9 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, мотивувавши свою відмову тим, що, оскільки позивач визнана особою з інвалідністю ІІ групи з 20 лютого 2017 року (після звільнення з посади прокурора), то вимоги частини 9 статті 86 зазначеного закону щодо призначення пенсії по інвалідності до неї не застосовуються.

Дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності згідно з частиною 9 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року позивач вважає протиправними, зважаючи на таке. Зазначає, що в органах прокуратури Львівської області працювала з 20 лютого 1998 року по 14 грудня 2015 року та обіймала ряд прокурорсько-слідчих посад. Наказом прокурора Львівської області № 2677к від 14 грудня 2015 року її звільнено із займаної посади та з органів прокуратури у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органів прокуратури Львівської області відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та пункту першого частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. На день звільнення позивача з органів прокуратури вислуга років, яка дає право на пенсію відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року становила 17 років 9 місяців. 20 лютого 2017 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності внаслідок загального захворювання до 20 лютого 2018 року, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12ААА № 367431, а в подальшому - 16 лютого 2018 року згідно довідки МСЕК серії 12ААА № 377772 та 13 лютого 2020 року згідно довідки МСЕК серії 12ААА № 335315 інвалідність ІІ групи продовжена до 13 лютого 2023 року.

Таким чином, позивач вважає, що з огляду на те, що станом на момент її звернення до відповідача із заявою про перерахунок пенсії стаж її роботи в органах прокуратури становив більше 10 років і їй встановлена ІІ група інвалідності, вона має право на призначення пенсії відповідно до частини 9 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року, а тому дії відповідача щодо відмови у призначенні такої пенсії є протиправними та суперечать вимогам Закону.

У зв`язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що відповідно до частини дев`ятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. Оскільки позивач визнана особою з інвалідністю ІІ групи з 20 лютого 2017 року, тобто після звільнення з прокурорської посади 14 грудня 2015 року, то вимоги частини дев`ятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року щодо призначення пенсії по інвалідності до неї не можуть бути застосовані. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивач просить призначити пенсію по інвалідності з 16 січня 2020 року, однак така вже була виплачена відповідачем помилково за період з 16 січня 2020 року по 29 лютого 2020 року, а тому відсутні підстави для повторної виплати пенсії за один і той же період.

У зв`язку з наведеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 18 червня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 14 липня 2020 року в задоволенні клопотання представника відповідача від 07 липня 2020 року про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін відмовлено.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 (а.с.11-12) ОСОБА_1 з 20 лютого 1998 року по 14 грудня 2015 року працювала в органах прокуратури Львівської області на посадах помічника прокурора Личаківського району м. Львова (з 20 лютого 1998 року), прокурора відділу з питань розгляду листів та прийому громадян прокуратури Львівської області (з 29 грудня 2005 року), старшого прокурора прокуратури Личаківського району м. Львова (з 20 грудня 2013 року), прокурора прокуратури Личаківського району м. Львова (з 31 липня 2015 року).

Наказом прокуратури Львівської області № 2677к від 14 грудня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_1 » (а.с.13) позивача звільнено з посади прокурора прокуратури Личаківського району м. Львова та органів прокуратури з 14 грудня 2015 року у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органів прокуратури Львівської області відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та пункту першого частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до довідки Львівського міського центру зайнятості № 789 від 13 травня 2020 року (а.с.18) ОСОБА_1 була зареєстрована як безробітна у Львівському міському центрі зайнятості з 05 січня 2016 року по 13 січня 2017 року.

Згідно виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12ААА № 367431 (а.с.14) 20 лютого 2017 року позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання до березня 2018 року (дата чергового переогляду - 20 лютого 2018 року).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 377772 (а.с.15) 16 лютого 2018 року проведено повторний огляд позивача та встановлено їй другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання до березня 2020 року (дата чергового переогляду - 16 лютого 2020 року).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ № 335315 (а.с.16) 13 лютого 2020 року проведено повторний огляд позивача та встановлено їй другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання до березня 2023 року (дата чергового переогляду - 13 лютого 2020 року).

16 січня 2020 року позивач звернулася до Личаківського відділу обслуговування громадян в м. Львові Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії (вид перерахунку - перехід на інший вид пенсії) (а.с.20).

Листом від 13 березня 2020 року № 1333-1672/В-02/8-1300/20 (а.с.21-22) позивача повідомлено про те, що «Вам з 20.02.2017 призначено пенсію по інвалідності як особі з інвалідністю 2 групи відповідно до Закону 1058, не працюєте (звільнені з органів прокуратури 14.12.2015 у зв`язку із скороченням кількості прокурорів). Згідно з частиною 9 статті 86 Закону 1697 прокурорам, визнаним особами з інвалідністю І чи ІІ групи, призначається пенсія по інвалідності за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. 16.01.2020 Вами подано заяву про проведення перерахунку пенсії відповідно до Закону 1697, до якої Ви долучили довідку від 16.01.2020 № 18/36 вих. 19, видану Прокуратурою Львівської області. Оскільки, Ви визнані особою з інвалідністю 2 групи з 20.02.2017 (після звільнення з посади прокурора), то вимоги частини 9 статті 86 Закону 1697 щодо призначення пенсії по інвалідності не виконуються. Проте, слід зазначити, що відділом з питань перерахунків пенсій № 8 (Личаківський район) помилково переведено Вас на пенсію по інвалідності відповідно до Закону 1697, в результаті чого за період з 06.01.2020 по 29.02.2020 Вам був нарахований та виплачений неправомірно більший розмір пенсійної виплати».

Відповідно до рішення Личаківського об`єднаного управління ПФУ м. Львова № 913090190767 від 13 березня 2020 року (а.с.26) позивачу з 13 березня 2020 року перераховано пенсію по інвалідності (ІІ група), призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до частини 9 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року неправомірними, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Предметом спору у цій адміністративній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до вимог частини 9 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 16 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року незалежність прокурора забезпечується належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури врегульоване нормами статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

Так, згідно із частиною дев`ятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Частиною шостою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів.

Згідно із частиною другою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Суд з наявної у матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 (а.с.11-12) встановив, що ОСОБА_1 з 20 лютого 1998 року по 14 грудня 2015 року працювала в органах прокуратури Львівської області на посадах: помічника прокурора Личаківського району м. Львова (з 20 лютого 1998 року), прокурора відділу з питань розгляду листів та прийому громадян прокуратури Львівської області (з 29 грудня 2005 року), старшого прокурора прокуратури Личаківського району м. Львова (з 20 грудня 2013 року), прокурора прокуратури Личаківського району м. Львова (з 31 липня 2015 року). Вислуга років позивача на зазначених посадах, яка дає право на пенсію згідно із статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» становить більше десяти років (17 років 09 місяців). Водночас, як слідує з наявних у матеріалах справи копій виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12ААА № 367431 та довідок до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 377772 та серії 12ААБ № 335315, 20 лютого 2017 позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання до березня 2023 року (дата чергового переогляду - 13 лютого 2020 року).

Таким чином, враховуючи те, що на час звернення до відповідача із заявою від 16 січня 2020 року про перехід на інший вид пенсії позивач була визнана особою з інвалідністю другої групи, а її вислуга років на посадах в органах прокуратури, складала більше десяти років (17 років 09 місяців), суд дійшов висновку, що позивач відповідає критеріям, які встановлені частиною дев`ятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» для призначення пенсії у зв`язку з інвалідністю другої групи відповідно до зазначеної норми, а тому дії відповідача щодо відмови у призначенні такої пенсії є протиправними, оскільки суперечать вимогам Закону.

Вказана правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 24 вересня 2018 року у справі № 686/1273/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 676/4071/16-а.

Щодо доводів відповідача про те, що оскільки позивач визнана особою з інвалідністю ІІ групи з 20 лютого 2017 року, тобто після звільнення з прокурорської посади 14 грудня 2015 року, то вимоги частини дев`ятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року щодо призначення пенсії по інвалідності до неї не можуть бути застосовані суд зазначає, що такі доводи є безпідставними та ґрунтуються не неправильному тлумаченні норм статті 86 Закону України «Про прокуратуру», оскільки частина дев`ята статті 86 зазначеного Закону не пов`язує набуття права на призначення пенсії по інвалідності з отриманням працівником прокуратури інвалідності саме під час проходження ним служби в органах прокуратури.

Суд звертає увагу на те, що викладена законодавцем у нормі частини дев`ятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» правова конструкція «прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи» не дає підстави вважати, що інвалідність працівника прокуратури має настати під час проходження ним служби в органах прокуратури, оскільки за такого правового регулювання була б наявна дискримінація в питанні пенсійного забезпечення зазначеної категорії осіб, яка полягала б у тому, що ті працівники органів прокуратури, інвалідність яких настала в період проходження ними служби в органах прокуратури мали б право на пенсію за частиною дев`ятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру», а ті працівники прокуратури, інвалідність яких настала після звільнення їх зі служби такого права не мали б, при тому, що в обох вищезазначених випадках щодо них виконуються дві обов`язкові умови - інвалідність I або II групи та наявність стажу не менше 10 років.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію по інвалідності згідно з частиною другою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року та здійснити перерахунок й виплатити різницю між пенсією, виплаченою згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пенсією, на яку позивач має право відповідно до частин другої, дев`ятої статті 86 Закону України № 1697-VІІ, з 16 січня 2020 року, з урахуванням довідки про складові заробітної плати прокуратури Львівської області № 18/36вих-19 від 16 січня 2020 року суд зазначає таке.

Згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Водночас, при обранні способу відновлення порушеного права позивача суд має виходити з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд звертає увагу на те, що як вже було зазначено вище, у цій справі існують всі обставини, з якими частина дев`ята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року пов`язує наявність підстав для призначення позивачу пенсії по інвалідності.

Разом з тим, як встановлено судом з матеріалів справи, 16 січня 2020 року позивач звернулася до Личаківського відділу обслуговування громадян в м. Львові Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме на пенсію по інвалідності відповідно до частини дев`ятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року. Сторони у справі не заперечують, що саме така пенсія була виплачена позивачу за період з 16 січня 2020 року по 29 лютого 2020 року. Однак, з 13 березня 2020 року, пенсія позивача по інвалідності перерахована відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується рішенням № 913090190767 від 13 березня 2020 року.

Тому, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача суд враховує зазначені обставини.

З огляду на вищенаведене, зважаючи на протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії по інвалідності відповідно до частини 9 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року, суд вважає, що ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов`язання відповідача призначити з 16 січня 2020 року ОСОБА_1 пенсію по інвалідності згідно з частиною дев`ятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року та здійснити перерахунок й виплатити різницю (з урахуванням виплачених сум) між пенсією, виплаченою відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пенсією, на яку ОСОБА_1 має право відповідно до частин другої, дев`ятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року, з урахуванням довідки про складові заробітної плати прокуратури Львівської області № 18/36вих-19 від 16 січня 2020 року.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а відтак, його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задоволити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності згідно з частиною 9 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 16 січня 2020 року ОСОБА_1 пенсію по інвалідності згідно з частиною дев`ятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року та здійснити перерахунок й виплатити різницю (з урахуванням виплачених сум) між пенсією, виплаченою відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пенсією, на яку ОСОБА_1 має право відповідно до частин другої, дев`ятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року, з урахуванням довідки про складові заробітної плати прокуратури Львівської області № 18/36вих-19 від 16 січня 2020 року.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 22 липня 2020 року.

Суддя Клименко О.М.