Ухвала суду № 90516394, 22.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/4388/20

У Х В А Л А

з питань залишення позову без розгляду

22 липня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження клопотання про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до військової частини А0998 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 05.06.2020 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А0998 (далі - ВЧ А 0998, відповідач ) з такими вимогами: - визнати протиправною бездіяльність військової частини А9898 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 14.06.2019; - зобов`язати військову частину А0998 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 14.06.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 повідомив, що з 1996 року проходив військову службу в лавах Збройних силах України, є учасником бойових дій. Наказом командира ВЧ А0998 від 20.05.2019 звільнений з військової служби в запас Збройних сил; наказом командира ВЧ А0998 №123 від 14.06.2019 виключений із списків особового складу та усіх видів забезпечення. Позивач вказує, що станом на день виключення його із списків особового складу частини з ним не було проведено усіх розрахунків щодо нараховування та виплати йому індексації грошового забезпечення, що була гарантована чинним законодавством. ОСОБА_1 звернувся до командування ВЧ А0998 із заявою щодо виплати індексації грошового забезпечення. На своє звернення отримав відповідь, відповідно до якої повідомлено, що для виплати індексації грошового забезпечення з січня 2016 року в Міністерстві оборони України не було фінансового ресурсу. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 14.06.2019, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач подав заяву про застосування процесуального строку звернення до суду (а.с. 28-29), просить суд залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду з підстав пропуску процесуального звернення до суду. Відповідач вважає, що день видання командиром ВЧ А0998 наказу про виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення є днем, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, пов`язаних з проходження військової служби. На переконання відповідача, з позовом про стягнення індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби позивач мав право звернутись протягом місяця з дня його виключення зі списків особового складу частини, тобто до 13.07.2019, разом з тим цей позов подано до суду 02.06.2020. За наведених обставин відповідач вважає, що ОСОБА_1 пропустив встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України місячний строк звернення до адміністративного суду, просить залишити позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини А0998 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії без розгляду.

При вирішенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду суд керується таким:

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено в статті 12 Закону №2011-XII. Так, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з статтею 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Відповідно до підпункту 2.2.7 пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №4 від 13.01.2004 суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників входять до фонду додаткової заробітної плати.

Таким чином, індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовців.

Частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі №1-18/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України дійшов висновку, що спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. Конституційний Суд України вирішив, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

У цій справі вимоги позивача звернені до військової частини А0998 щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 14.06.2019. З огляду на викладене та з урахуванням приписів частини другої статті 233 КЗпП України строки звернення позивача до суду з цим позовом не обмежені будь-яким строком, а тому відсутні підстави для залишення позову без розгляду. Таким чином заява військової частини А0998 про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду є безпідставною, тому в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 5, 118-123, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви військової частини А0998 про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення на цю ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Москаль Р.М.