Ухвала суду № 90516180, 22.07.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

22 липня 2020 року м. Київ 320/4102/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до військової частини 1492 (Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ»)

Адміністрації Державної прикордонної служби України,

Адміністрації Державної прикордонної служби України,

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2

про визнання дії протиправними, заборони вчиняти певні дії та зобов`язання

вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, з урахуванням уточненого позову від 21.05.2020 до військової частини 1492 (Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ») Адміністрації Державної прикордонної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправними і незаконними дії Військової частини 1492 (Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ») Адміністрації Державної прикордонної служби України (Ідентифікаційний код юридичної особи: 14321475, юридична адреса: 08307, Київська обл., місто Бориспіль) щодо пропуску малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , через державний кордон України для виїзду за межі України, який двічі відбувся 16.11.2019 року та 03.01.2020 року у пункті пропуску аеропорт Бориспіль термінал D на підставі незатвердженого Рішенням Виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького Висновку Виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького про проживання дитини з матір`ю від 29.03.2019 року № 1539/49-05-24;

- заборонити Адміністрації Державної прикордонної служби України (ідентифікаційний код юридичної особи: 00034039, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26,) та військовій частині 1492 (Окремому контрольно-пропускному пункту «Київ») Адміністрації Державної прикордонної служби України (ідентифікаційний код юридичної особи: 14321475, юридична адреса: 08307, Київська обл., місто Бориспіль) в усіх пунктах пропуску на території України здійснювати пропуск малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , через державний кордон для виїзду за межі України на підставі незатвердженого Рішенням Виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького Висновку, складеного Виконавчим комітетом Міської ради міста Кропивницького, про проживання дитини з матір`ю від 29.03.2019 року № 1539/49-05-24;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України (ідентифікаційний код юридичної особи 00034039, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26,) внести до баз даних Адміністрації Державної прикордонної служби України інформацію про заборону виїзду малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за межі України на підставі незатвердженого Рішенням Виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького Висновку, складеного Виконавчим комітетом Міської ради міста Кропивницького, про проживання дитини з матір`ю від 29.03.2019 року № 1539/49-05-24.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 суд відкрив провадження в адміністративній справі.

Також суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), оскільки, рішення прийняте за результатами розгляду даної справи, може вплинути на права та обов`язки даної особи та її неповнолітньої доньки.

Водночас, судом встановлено, що 20.07.2020 на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову ОСОБА_1 , відповідно до змісту якої позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони Адміністрації Державної прикордонної служби України, військовій частині 1492 (Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ») Адміністрації Державної прикордонної служби України в усіх пунктах пропуску на території України здійснювати пропуск малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 через державний кордон для виїзду за межі України на підставі незатвердженого рішенням Виконавчого комітету міської ради міста Кропивницького висновку, складеного Виконавчим комітетом міської ради міста Кропивницького про проживання дитини з матір`ю від 29.03.2019 №1539/49-05-24;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України внеси до баз даних Адміністрації Державної прикордонної служби України інформацію про заборону виїзду малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 за межі України на підставі незатвердженого рішенням Виконавчого комітету міської ради міста Кропивницького висновку, складеного Виконавчим комітетом міської ради міста Кропивницького про проживання дитини з матір`ю від 29.03.2019 №1539/49-05-24.

В обґрунтування вказаної заяви позивач вказує, що за його запитами від 21.04.2020 та 06.05.2020 у лавах Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» було проведено службове розслідування правомірності службовими особами ОКПП «Київ» Державної прикордонної служби України його малолітньої дитини через державний кордон для виїзду за межі України.

Позивач зазначив, що за результатами проведеного службового розслідування було встановлено факт надання 16.11.2019 та 03.01.2020 дозволу його малолітній дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на перетин державного кордону на виїзд за межі України по документу, який не давав на це право, тобто дозвільний документ який би міг слугувати законною підставою для виїзду його малолітньої дитини за межі України був взагалі відсутній, а відтак пропуск дитини для її виїзду за межі України був незаконним і протиправним.

На думку позивача, ОКПП «Київ» фактично визнає законність та протиправність своїх дій щодо пропуску його малолітньої дитини через державний кордон для виїзду за межі України та як наслідок притягнули до адміністративної відповідальності за порушення правил несення прикордонної служби, відтак відповідач фактично визнав предмет позову, тому його позовна заява має бути задоволена судом в повному обсязі.

З огляду на викладене, позивач зазначив про очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а також враховуючи те, що за даними Державної прикордонної служби після свого першого виїзду 16.11.2019 за межі України його дитина в`їжджала 22.12.2019 на територію України, а потім 03.01.2020 повторно покинула територію України, то існує висока вірогідність її повторного в`їзду в Україну найближчим часом, тому необхідно попередити можливий черговий незаконний в`їзд його малолітньої дитини за межі України.

Розглянувши доводи заяви про забезпечення позову з наданням правової оцінки всім вказаним позивачем обставинам, суд вважає про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

У відповідності до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З аналізу вказаної норми слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта (п.1 ч.1); забороною відповідачу вчиняти певні дії (п.2 ч.1).

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина друга статті 151 КАС України).

Судом встановлено, що предметом спору у справі є вимоги позивача про визнання протиправними і незаконними дій відповідачів щодо пропуску малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через державний кордон України для виїзду за межі України, який двічі відбувся 16.11.2019 року та 03.01.2020 року у пункті пропуску аеропорт Бориспіль термінал D на підставі незатвердженого рішенням Виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького Висновку Виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького про проживання дитини з матір`ю від 29.03.2019 року № 1539/49-05-24 та заборонити вчиняти дії щодо пропуску малолітньої ОСОБА_3 через державний кордон України для виїзду за межі України, зобов`язати вчинити певні дії.

Згідно відомостей листа Окремого контрольного-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України від 09.06.2020 №23/Ш-52 адресованого ОСОБА_4 , по факту перетинання державного кордону України 16.11.2019 та 03.01.2020 на виїзд з України, малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в Окремому контрольно-пропускному пункті «Київ» було проведене службове розслідування та встановлено випадок надання дозволу на перетин державного кордону України по документу який не надав на це право. Матеріали службового розслідування направлено на адресу військової прокуратури Дарницького гарнізону Центрального регіону України.

Крім того, Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України звертав увагу позивача, що з метою встановлення обмежень в перетинанні державного кордону України малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рекомендуємо звернутись до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, який безпосередньо займається внесенням та вилученням інформації з бази даних Державної прикордонної служби України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку про недоведеність заявником існування визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову визначені ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не було наведено достатніх підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Водночас, як зазначив позивач, після свого першого виїзду 16.11.2019 за межі України його дитина ОСОБА_3 в`їжджала 22.12.2019 на територію України, а потім 03.01.2020 повторно покинула територію України, відтак, станом на даний час малолітня донька позивача, пропуск якої на думку позивача було вчинено неправомірно, перебуває за межами України, відтак позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та не надано доказів щодо застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони Адміністрації Державної прикордонної служби України, військовій частині 1492 (Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ») Адміністрації Державної прикордонної служби України в усіх пунктах пропуску на території України здійснювати пропуск малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 через державний кордон для виїзду за межі України на підставі незатвердженого рішенням Виконавчого комітету міської ради міста Кропивницького висновку, складеного Виконавчим комітетом міської ради міста Кропивницького про проживання дитини з матір`ю від 29.03.2019 №1539/49-05-24.

У свою чергу, вказані доводи позивача не приймаються судом до уваги, оскільки не свідчать в чому полягає існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або про те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.

При цьому суд звертає увагу, що у даному випадку посилання заявника на ту обставину, що наявні ознаки протиправності оскаржуваних дій та рішення суб`єкта владних повноважень не можу бути встановлена на даному етапі, при цьому може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних дій відповідачів. Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваних дій є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

У свою чергу вимога про забезпечення позову шляхом зобов`язання Адміністрації Державної прикордонної служби України внеси до баз даних Адміністрації Державної прикордонної служби України інформацію про заборону виїзду малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 за межі України на підставі незатвердженого рішенням Виконавчого комітету міської ради міста Кропивницького висновку, складеного Виконавчим комітетом міської ради міста Кропивницького про проживання дитини з матір`ю від 29.03.2019 № 1539/49-05-24, задоволеннню не підлягає з таких підстав.

У статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачені види забезпечення позову. Так, зокрема, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідача вчиняти певні дії; 4) забороняти іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, такого способу забезпечення позову як зобов`язання вчиняти дії дана норма не передбчає.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали надіслати (вручити) сторонам.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.