Рішення № 90515999, 20.07.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року Справа № 280/3869/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач, Управління), у якій позивач просить суд зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію згідно пункту 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» №889 та статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 згідно заяви, отриманої відповідачем 22.05.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV). Для реалізації свого права на призначення пенсії державного службовця позивач звернувся до Управління із заявою про переведення на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», однак у призначенні пенсії на підставі вказаного закону відмовлено. Як на підставу відмови у призначенні пенсії відповідач вказав на недостатність відповідного стажу роботи, крім того з посиланням на положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі – Порядок №22-1) повідомив, що позивачем не дотримано порядок звернення із заявою про переведення з одного виду пенсії на іншій. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки вважає, що у нього наявний необхідний стаж роботи для призначення пенсії за Законом України «Про державну службу», а посилання Управління на недотримання положень Порядку №22-1 є перешкодою в реалізації його права на призначення пенсії. Звертає увагу, що Порядок №22-1 прийнято на підставі нечинного нормативно-правового акту, крім того, вказаний порядок не встановлює форму заяви про переведення з одного виду пенсії на інший. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 16.06.2020 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою суду від 16.06.2020 витребувано у відповідача матеріали пенсійної справи ОСОБА_1

10.07.2020 відповідач подав до суду документи на виконання вимог ухвали про витребування доказів (вх.№31796) та відзив на позовну заяву (вх.№31794), в якому зазначає, що позивач звернувся до Управління із заявою довільної форми про переведення його на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Вказана заява розглянута відповідачем, надано відповідь у формі листа. Оскільки позивачем не було подано заяву встановленої форми відповідно до вимог чинного законодавства Управлінням рішення про відмову у призначенні пенсії не приймалось. Зазначеним листом позивачу повідомлено про відсутність підстав для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з огляду на те, що стаж роботи позивача на посадах становить 19 років 05 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення такої пенсії. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.

З 30.04.2017 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком згідно із Законом №1058-IV.

16.04.2020 позивач засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію на підставі Закону України «Про державну службу».

Листом від 21.05.2020 №4026-3457/П-02/8-0800/20 відповідач надаво відповідь, за змістом якої позивача повідомлено, що його стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становить 19 років 5 місяців 12 днів, що не дає підстав для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про державну службу». Також позивача повідомлено про те, що його заява подана згідно Закону України «Про звернення громадян», роз`яснено порядок та способи подання до Управління заяви встановленого зразка про переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до Порядку №22-1. Також у листі вказано про те, що згідно Закону України «Про звернення громадян» в разі незгоди з відповіддю позивач має право звернутись до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду.

Вважаючи своє право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» порушеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ (далі – Закон №889-VІІІ).

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ з 01.05.2016 втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-XII крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Як зазначено у статті 90 Закону №889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно зі статтею 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV врегульована Порядком № 22-1.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Пунктом 4.1 Порядку №22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відповідно до положень пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Таким чином, законодавством передбачено спеціальний порядок призначення пенсії та/або переведення з одного виду пенсії на інший, який є обов`язковим та передбачає дві складові: звернення особи із заявою про призначення пенсії та/або переведення з одного виду пенсії на інший встановленої форми, прийняття органом Пенсійного фонду України відповідного рішення за наслідками розгляду такої заяви.

З матеріалів справи встановлено, що позивач не дотримався встановленого порядку звернення за призначення пенсії та/або переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки останнім не було подано заяву встановленого зразка відповідно до Порядку №22-1, що не заперечується позивачем.

Враховуючи те, що позивачем не дотриманий порядок подання документів для призначення пенсії за Законом України «Про державну службу» або переведення на інший вид пенсії, відповідачем не приймалось рішення про відмову у переведенні позивача на інший вид пенсії або призначення пенсії за іншим Законом.

Суд зазначає, що подана заява позивача від 16.04.2020 про переведення на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» довільної форми розглянута відповідачем в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян» з наданням відповіді та роз`ясненням вимог законодавства, що оформлено листом від 21.05.2020 №4026-3457/П-02/8-0800/20.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Під актом державного чи іншого органу слід розуміти, враховуючи положення чинного законодавства, юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування (частина 1 статті 4 КАС України)

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (частина 1 статті 4 КАС України).

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що лист Управління від 21.05.2020 №4026-3457/П-02/8-0800/20 не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не є актом індивідуальної дії в розумінні приписів статті 19 КАС України, а тому не створює, не змінює та не припиняє жодних прав чи обов`язків позивача. Спірний лист є відповіддю на звернення згідно приписів Закону України «Про звернення громадян».

Вищенаведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.12.2019 по справі №295/13070/16-а, що враховується судом відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

Суд звертає увагу, що вказаним листом позивачу роз`яснено порядок та способи звернення до Управління із заявою встановленого зразка згідно Порядку №22-1.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується з процедурою переведення з одного виду пенсії на інший, передбаченою Порядком №22-1.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що Закон №1058-IV не уповноважує органи Пенсійного фонду визначати порядок подачі заяв на переведення з одного виду пенсії на інший, а постанова Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, якою затверджено Порядок №22-1, прийнята на підставі нечинного акту, оскільки Указ Президента України від 01.03.2001, який був підставою для видання вказаної постанови втратив чинність. Крім того, посилається на те, що Порядком №22-1 не встановлено форму заяви на переведення з одного виду пенсії на інший.

Суд вважає такі твердження позивача помилковими, з огляду на таке.

Положеннями статті 60, 61 Закону №1058-IV передбачено, що Вищим органом управління Пенсійного фонду є правління. Правління Пенсійного фонду формується на основі паритетності представників держави, застрахованих осіб і роботодавців.

Рішення правління Пенсійного фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов`язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, якщо воно їх стосується. Рішення правління оформляються постановами.

Постанови правління та інші документи нормативного характеру Пенсійного фонду, що стосуються прав і обов`язків громадян, підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу, що Порядок №22-1, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 є чинним на теперішній час, та дотримання норм вказаного порядку у спірних правовідносинах є обов`язковим для позивача як для застрахованої особи.

Крім того, пункт 4.1 Порядку №22-1 чітко передбачає, що заява про переведення на інший вид пенсії має відповідати формі, визначеній у Додатку №3 до цього Порядку.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що оскільки позивачем не було подано до органу Пенсійного фонду заяву встановленого зразка про призначення пенсії та/або переведення з одного виду пенсії на інший, а останнім не приймалось рішень у відповідності Закону №1058-IV та Порядку №1058-IV, які обмежують реалізацію соціальних гарантій позивача, відповідно відсутнє порушене права позивача, яке має захищатися в судовому порядку.

Таким чином, позовна вимога позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» є передчасною та задоволенню не підлягає.

При цьому, в межах розгляду даної справи суд не надає правову оцінку доводам сторін про наявність чи відсутність необхідного стажу роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки в даному випадку відповідачем не приймалось будь-яке рішення з даних підстав, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, в межах компетенції, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є передчасними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 263 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов`язання вчинити дії – відмовити.

У зв`язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.

Повне судове рішення складено 20.07.2020.

Суддя М.О. Семененко