Рішення № 90515932, 20.07.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 липня 2020 року (о 14 год. 15 хв.)Справа № 280/3152/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправним дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах;

зобов`язати відповідача зарахувати в загальний стаж позивача період навчання по спеціальності «Сільхозгосподарське будівництво» за кваліфікацією інженера-будівельника в Володимирському політехнічному інституті з 01.09.1982 по 16.06.1989 з врахуванням періоду військової служби з 13 листопада 1983 року по 13 грудня 1985 року;

зобов`язати врахувати до стажу, який дає право на пенсію на пільгових на підставі п. «б» ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» стаж роботи: в малому підприємстві «Будівельник» з 02.06.1992 по 31.07.1992 на посаді виконроба; в орендному підприємстві «Запоріжбуд» БУ «Промбуд» в період з 14.02.1994 по 07.04.1997 на посаді майстра; в ТОВ «R-Е.Енергобуд» в період з 17.04.1997 по 06.08.1999 на посаді майстра; в Приватному підприємстві «Інсайдер» в період з 11.10.1999 по 21.03.2001 на посаді майстра; в ТОВ «Буденергомонтаж» в період з 11.09.2001 по 13.07.2006 на посаді виконроба; в ТОВ «Запоріжінвестбуд» в період з 02.08.2006 по 18.12.2006 на посаді виконавця робіт; в ТОВ «Запоріжспецтехбуд 13» в період з 20.12.2006 по 13.11.2007 на посаді виконавця робіт;

зобов`язати відповідача призначити позивачу з 11.02.2020 (з дня досягнення 55 років) пенсію на пільгових умовах на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при досягненні 55 років, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії згідно п. 2 ст. 114 Закону України «Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування», одночасно надавши документи для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку по Списку № 2. У квітні 2020 року позивач отримав відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з тим, що відповідач не вбачає у позивача право на призначення вказаної пенсії та вважає, що документи, що визначають таке право позивачем надані не були, а також що період навчання з 01.09.1982 по 16.06.1989 не враховані в страховий стаж, оскільки термін навчання згідно диплому НОМЕР_3 від 16.06.1989 перевищує тривалість навчального процесу у зв`язку з призивом на військову службу. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки пільговий стаж позивача становить 13 років 02 місяць 18 днів, передбачений п. б статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах. Так, як згідно Списку № 2, розділу XXIX, п. "б", затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 право пільгового пенсійного забезпечення мають майстри та виконроби, а відтак позивач право на призначення пенсії на пільгових умовах на підставі п. "б" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». В трудовій книжці позивача наявні записи (майстер та виконроб), що відповідають спискам № 2 постанови Ради Міністрів №1173 від 22.08.1956 та постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, а відтак інформація про пільговий трудовий стаж підтверджується відомостями трудової книжки позивача. Зауважує, що Велика палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ. Таким чином, відмова у призначенні пенсії на пільгових умовах на підставі п. "б" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є протиправною та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.05.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 15.06.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

03.06.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 25912), в якому зазначає, що відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 01.08.1989, зазначаємо, що страховий стаж позивача складає 29 років 11 місяців 13 днів. Документи, що визначають та підтверджують право ОСОБА_1 на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку по Списку №2 позивачем не надано. Так, періоди зазначені позивачем у позові не можливо зарахувати до пільгового стажу роботи, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку по Списку №2, оскільки у трудовій книжці позивача відсутні записи щодо віднесення посад, на яких працював ОСОБА_1 до Списків посад, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах (не зазначено цех або відділ, в якому працював позивач), не вказано чи підлягають посади, на яких працював позивач взагалі атестації робочих місць із зазначенням наказу по підприємству про атестацію робочого місця, відповідно до вимог чинного законодавства, також не зазначено тривалість робочого дня (повний робочий день чи не повний робочий день) та знаходження позивача у відпустках без збереження заробітної плати. Оскільки, позивачем не надано уточнюючих довідок про характер виконуваної роботи та виписки із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідних робочих місцях, відповідно до вимог чинного законодавства, у відповідача не має законних підстав для зарахування вищезазначених періодів роботи до пільгового стажу роботи, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку по Списку № 2. Щодо зарахування в страховий стаж періоду навчання та періоду проходження військової служби, зазначає, що відповідно до копії диплому НОМЕР_3 від 16.06.1989 ОСОБА_1 у 1982 був зарахований до Володимирського політехнічного інституту за спеціальністю сільськогосподарське будівництва, а 16.06.1989 відрахований у зв`язку з закінченням. Згідно з копією військового квитка НОМЕР_4 від 31.10.1983 позивача призвано Ленінським районним військовим комісаріатом Володимирської області до військової служби з 13.11.1983 по 13.12.1985. Таким чином, з копії диплому та копії військового квитка вбачається, що позивача призвано до військової служби у період навчання, тому період з 01.09.1982 по 16.06.1989 не враховано до страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки термін навчання згідно копії диплому НОМЕР_3 від 16.06.1989 перевищує встановлену тривалість навчального процесу у зв`язку з призивом на військову службу. Для врахування періоду навчання до страхового стажу потребують додаткового уточнення. Період проходження військової служби з 13.11.1983 по 13.12.1985, відповідно до копії військового квитка НОМЕР_4 від 31.10.1983 зараховано до страхового стажу, що підтверджується копією розрахунку стажу з ППВП. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

У зв`язку із відсутністю судді Калашник Ю.В. у період з 10.07.2020 по 19.07.2020 на роботі, що підтверджується відповідною довідкою Запорізького окружного адміністративного суду вих. № 02-35/20/55 від 17.07.2020, рішення у повному обсязі складено та підписано 20.07.2020.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до записів наявних у трудовій книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 працював на наступних підприємствах (а.с.21-34):

на малому підприємстві «Будівельник» з 02.06.1992 по 31.07.1992 на посаді виконроба;

на орендному підприємстві «Запоріжбуд» БУ «Промбуд» в період з 14.02.1994 по 07.04.1997 на посаді майстра;

на ТОВ «R-Е.Енергобуд» в період з 17.04.1997 по 06.08.1999 на посаді майстра;

на Приватному підприємстві «Інсайдер» в період з 11.10.1999 по 21.03.2001 на посаді майстра;

на ТОВ «Буденергомонтаж» в період з 10.09.2001 по 13.07.2006 на посаді виконроба;

на ТОВ «Запоріжінвестбуд» в період з 02.08.2006 по 18.12 2006 на посаді виконавця робіт;

на ТОВ «Запоріжспецтехбуд 13» в період з 20.12.2006 по 13.11.2007 на посаді виконавця робіт.

22.04.2020 позивач звернувся ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком № 2 (а.с.60).

Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 27 квітня 2020 року № 083850005213, згідно п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії, оскільки право на пенсію за віком на пільгових умовах за наявності відповідного страхового стажу мають чоловіки після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 Відповідно до наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 складає 29 років 11 місяців 13 днів. Документи, що визначають право ОСОБА_1 на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку по Списку 2 не надані. Період трудової діяльності 11.10.1999-21.03.2001 зараховано по даним персоніфікованого обліку, оскільки проміжок часу між датою звільнення та датою наказу про звільнення перевищує 3 місяці. Період навчання з 01.09.1982-16.06.1989 не враховано, оскільки термін навчання згідно диплому НОМЕР_3 від 16.06.1989 перевищує встановлену тривалість навчального процесу у зв`язку з призивом на військову службу. Зазначені періоди потребують додаткового уточнення Після надання документів про пільговий стаж та документів про загальний страховий стаж, можливо буде повернутись до розгляду питання призначення пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку (а.с.59).

Повідомленням ГУ ПФУ в Запорізькій області позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком за Списком № 2 (а.с.12).

Архівними довідками архівного управління Запорізької міської ради від 14.02.2020 №04-25/1-465, від 14.02.2020, № 04-25/1-466; від 14.02.2020, №04-25/1-468, від 14.02. 2020 року № 04-25/1-464; від 14.02.2020 № 04-25/1-463, від 14.02.2020 № 04-25/1-467 повідомлено позивача про те, що документи Малого підприємства «Будівельник», Орендного підприємства «Запоріжбуд» БУ «Промбуд», ТОВ «Я.Е.Енергобуд», Приватного підприємстві «Інсайдер», ТОВ «Буденергомонтаж», ТОВ «Запоріжспецтехбуд 13» на зберігання до архівного управління Запорізької міської ради не надходили, тому надати відомості про стаж роботи та заробіток ОСОБА_1 немає можливості (а.с.37-41,43).

Архівною довідкою архівного управління Запорізької міської ради від 14.02.2020 №04-25/1-462 повідомлено позивача, що документи з кадрових питань (особового складу) (накази з кадрових питань, особові рахунки, відомості про нарахування заробітної плати, особові справи звільнений працівників, табеля обліку робочого часу, атестація робочих місць) ТОВ «Запоріжінвестбуд» втрачені і на зберігання до архівного управління Запорізької міської ради не надходили, тому надати відомості про стаж роботи та заробіток ОСОБА_1 немає можливості (а.с.42).

Вважаючи дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) №137-V 14 вересня 2006 року визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Відповідно до п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Списки №1 та №2, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Аналогічним чином дане положення було закріплено до цього в Постанові Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року.

Виходячи з п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні-фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, в тому числі, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, яка підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, у якому працювала особа зі шкідливими і важкими умовами праці. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» є виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження несприятливих умов праці за результатами атестації відповідного робочого місця.

Однак, Велика палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Разом з цим, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.07.2019 у справі № 336/3067/17.

У відповідності до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року (приклади у додатках 1, 2).

За приписами п. 10 цього ж Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

При цьому, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків (п. 2 Порядку № 383).

Пунктом 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, встановлено, що у графі 3 трудової книжки пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників - відповідно до найменувань професій, зазначених в Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - у відповідності з найменуваннями посад, зазначених у Єдиній номенклатурі посад службовців, або у відповідності зі штатним розкладом.

Якщо працівнику в період роботи надається новий розряд, тоді про це в установленому порядку робиться відповідний запис.

Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, встановлено, що у графі 3 трудової книжки «Відомості про роботу» пишеться: «прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».

Суд звертає увагу, що даних трудової книжки у даному випадку недостатньо, оскільки пенсія відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону 1788-XІІ призначається працівникам за умови їх зайнятості на відповідних роботах повний робочий день, що необхідно встановити.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача, в ній відсутні відомості, які б свідчили про зайнятість позивача у період роботи на зазначених підприємствах повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. В трудовій книжці позивача також відсутні відомості щодо найменування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за спірний період його роботи.

Тобто, відомості про роботу позивача у період його роботи на відповідних підприємствах зазначені у його трудовій книжці не можуть підтвердити факт його роботи повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Окрім того, у трудовій книжці позивача відсутні записи щодо віднесення посад, на яких працював ОСОБА_1 до Списків посад, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах (не зазначено цех або відділ, в якому працював позивач) та позивачем не надано жодного доказу в підтвердження зазначеного.

Наявність у трудовій книжці періодів роботи та посад позивача на відповідних підприємствах не свідчить про наявність у позивача права на пільгову пенсію, оскільки не звільняє від врахування інших умов встановлених статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі відмови роботодавця надати його працівнику довідку, яка підтверджує пільгових характер роботи, така особа в має можливість скористатись своїм правом на судовий захист у іншому процесі (цивільному), пред`явивши позов до Товариства щодо видачі відповідної довідки.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.07.2019 у справі № 336/3067/17. Так, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у вищезазначеному рішенні зазначила, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 необхідно підтвердити пільговий характер умов праці, уточнюючою довідкою підприємства, саме про зайнятість в шкідливих та важких умовах праці повний робочий день.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, оскільки позивач не надано уточнюючих довідок про характер виконуваної роботи, доказів щодо віднесення посад, на яких працював ОСОБА_1 до Списків посад, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а відомості про роботу позивача у період його роботи на відповідних підприємствах, зазначені у його трудовій книжці, не підтверджують факт його роботи повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та на сам перед віднесення цих посад до Списків посад, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Однак, позивач не позбавлений права звернутись до відповідача, надавши такі документи.

При розгляді справи по суті, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати в загальний стаж позивача період навчання по спеціальності «Сільхозгосподарське будівництво» за кваліфікацією інженера-будівельника в Володимирському політехнічному інституті з 01.09.1982 по 16.06.1989 з врахуванням періоду військової служби з 13 листопада 1983 року по 13 грудня 1985 року, суд зазначає наступне.

Як було встановлено вище, період навчання з 01.09.1982-16.06.1989 не враховано відповідачем, оскільки термін навчання згідно диплому НОМЕР_3 від 16.06.1989 перевищує встановлену тривалість навчального процесу у зв`язку з призивом на військову службу.

З вказаним висновком суд не погоджується з огляду на наступне.

Стаття 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частина 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом.

Відповідно до п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з п. «е» ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

Так, згідно з дипломом НОМЕР_3 позивач у 1982 році поступив у Володимирський політехнічний інститут у 1989 закінчив повний курс інституту за спеціальністю «Сільхозгосподарське будівництво» за кваліфікацією інженера-будівельника (а.с.19).

На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій».

Відповідно до пп. «і» п. 109 цього Порядку крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також «навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.

Окрім того, відповідно до військового квитка НОМЕР_4 від 31.10.1983 позивача призвано Ленінським районним військовим комісаріатом Володимирської області до військової служби з 13.11.1983 по 13.12.1985.

Таким чином, позивач у період навчання проходив військову службу 13.11.1983 по 13.12.1985.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що період з 01.09.1982 по 16.06.1989 не враховується до страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки термін навчання згідно копії диплому НОМЕР_3 від 16.06.1989 перевищує встановлену тривалість навчального процесу у зв`язку з призивом на військову службу, оскільки законодавство про пенсійне забезпечення не містить жодних виключень та посилань на перевищення тривалості навчального процесу як на підставу, яка не дає право на зарахування періоду навчання до трудового стажу.

З огляду на викладене, період навчання позивача у Володимирському політехнічному інституті з 01.09.1982 по 16.06.1989 підлягає зарахуванню до трудового стажу та повинен враховуватись при призначенні пенсії.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України). Відповідно до приписів ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання у Володимирському політехнічному інституті з 01.09.1982 по 16.06.1989, з урахуванням періоду військової служби з 13.11.1983 по 13.12.1985.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати в страховий стаж ОСОБА_1 період навчання у Володимирському політехнічному інституті з 01.09.1982 по 16.06.1989, з врахуванням періоду військової служби з 13.11.1983 по 13.12.1985.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 20.07.2020.

Суддя Ю.В. Калашник