Рішення № 90515735, 22.07.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/6801/20

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 8 рішення Міністерства оборони України оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 5 березня 2020 №35 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду І групи з 03.12.2019;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 як інваліду І групи у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв"язку з тим, що зміна групи інвалідності відбулося понад дворічний термін. Вважає таке рішення протиправним, оскільки на час встановлення інвалідності законодавством не було передбачено обмеження права на отримання доплати до одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням вищої групи інвалідності дворічним терміном.

Ухвалою від 12.05.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.

09.06.2020 відповідачем надіслано відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що так як зміна групи інвалідності позивача відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, у відповідача не було правових підстав для прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Позивач помилково ототожнює встановлення за результатами чергового огляду вищої групи інвалідності, із самостійним правом на отримання одноразової грошової допомоги.

Ухвалою від 14.07.2020 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням об`єднаної палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 240/10153/19.

Ухвалою від 22.07.2020 провадження у справі поновлено.

Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження у відповідності до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

У відповідності до довідки серії 10 ААБ № 652497 встановлена ІІІ група інвалідності з 14.11.2013 внаслідок загального захворювання.

У відповідності до експертного висновку № 12 від 27.02.2014 Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МЧС України на предмет встановлення причинного зв`язку хвороб, інвалідністю іонізуючого випромінювання. Встановлено: основний діагноз ІХС. Стабільна стенокардія напруги, ФКІІІ. Постінфарктний (19.06.2013р), кардіосклероз. СНІІА ст. КІІ. Есенциальна артеріальна гіпертензія III ст. Дисцикулярна енцефалопатія І ст. з вестибулоатактичними порушеннями. За даним експертним висновком дані захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при випробуванні ядерної зброї на полігоні "нова Земля 1962".

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААВ №818344 від 31.03.2014 позивачу з 20.03.2014 встановлено II групу інвалідності внаслідок захворювання, виконання обов`язків військової служби при випробуванні ядерної зброї на полігоні "нова Земля 1962" .

У зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, Міністерством оборони України позивачу виплачена одноразова грошова допомога відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей" в сумі 243600 грн.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ № 547205 від 28.12.2019 позивачу з 03.12.2019 встановлено І групу інвалідності внаслідок захворювання, виконання обов`язків військової служби при випробуванні ядерної зброї на полігоні "нова Земля 1962" .

Згідно з пунктом 8 рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеного у протоколі від 05.03.2020 № 35, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду І групи через відсутність правових підстав для виплати. Рішення обґрунтовано тим, що відповідно до норми абзацу 2 пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 зміна групи інвалідності у позивача відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

Позивач вважає, що він набув право на отримання одноразової грошової допомоги як інвалід І групи, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із зміною групи інвалідності.

Позивач вважає, що до спірних правовідносин не може бути застосована ч.4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ в редакції, що діє з 01.01.2017, а отже він має право на отримання одноразової грошової допомоги.

Суд вважає такі доводи помилковими, з огляду на таке.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 (далі - Порядок № 975), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Так, 31.03.2014 за наслідками первинного огляду, позивачу з 20.03.2014 встановлено II групу інвалідності внаслідок захворювання, виконання обов`язків військової служби при випробуванні ядерної зброї на полігоні "нова Земля 1962".

28.12.2019 під час повторного огляду позивача органами МСЕК позивачу з 03.12.2019 встановлено І групу інвалідності внаслідок захворювання, виконання обов`язків військової служби при випробуванні ядерної зброї на полігоні "нова Земля 1962"

Згідно із п. 4 ст. 16-3 Закону №2011-XII, який набрав чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) п. 4 ст. 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим, який передбачає, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Отже, обидві норми п. 4 ст. 16-3 Закону №2011-XII (абзаци 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком.

При цьому, норма ст.16-3 Закону №2011-XII чітко вказує на зміну групи інвалідності протягом двох років після саме первинного встановлення інвалідності.

Зазначені правові норми є нормами прямої дії поширюються на всіх військовослужбовців.

Отже, дворічний строк у межах спірних правовідносин обчислюється саме з часу первинного встановлення інвалідності позивачу.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі №240/10153/20.

Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення інвалідності позивачеві (2014) правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.

Правовідносини щодо первинного встановлення інвалідності виникли після набрання чинності Законом, тому п.4 ст. 16-3 Закону №2011-XII застосовується до позивача.

З аналізу наведених норм Закону №2011-XII та Порядку №975 вбачається, що законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності, проте при зміні групи інвалідності протягом двох років з моменту її первинного встановлення.

Оскільки дворічний строк позивачем з часу первинного встановлення інвалідності до встановлення І групи інвалідності, передбачений п. 4 ст. 16-3 Закону №2011-XII, не було додержано, тому суд дійшов висновку, що спірне рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду І групи, прийняте у відповідності до вимог Закону №2011-XII.

Зазначений висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №806/2187/18, від 20.02.2020 у справі №806/714/18, від 12.03.2020 у справі №280/148/19.

Посилання на рішення Верховного Суду у справах № 295/3091/17 та №825/1380/18 та ін. є безпідставними, оскільки Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 у справі №240/10153/20 відступив від правових висновків, викладених за результатами розгляду зазначених справ.

За таких обставин ці рішення не можуть мати прецедентного характеру у справі, що розглядається.

Суд також не бере до уваги посилання позивача на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2020 у справі №240/10153/19, так як ухвалою Верховного Суду від 25.05.2020 зупинено її виконання до закінчення перегляду у касаційному порядку.

Водночас, саме в постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №280/148/19 та від 21 серпня 2019 року у справі №806/2187/18 міститься висновок щодо застосування правових норм п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ.

У пункті 33 постанови у справі №806/2187/18, та пункті 26 постанови у справі №280/148/19 прямо зазначено, що встановлення другої групи інвалідності в строк понад два роки з дня первинного встановлення інвалідності не надає особі права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Також, суперечливим є твердження позивача, що в силу статті 58 Конституції України, норми Закону України № 1774-VIII не можуть розповсюджуватись на спірні правовідносини, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі, оскільки в частині визначення розміру одноразової грошової допомоги, що дорівнює 400-кратному прожитковому мінімуму, позивач керується нормами Закону, які набули чинності з 07.05.2017. Тому суд такі доводи оцінює критично.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів, приймаючи оскаржуване рішення, діяв відповідно до норм чинного законодавства та за наявності визначених законодавством підстав, а відтак позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 242, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат (вул.С.Параджанова,4, м.Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 07873079) про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос