Ухвала суду № 90515455, 22.07.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

22 липня 2020 р. Справа № 120/3458/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Дванадцятої кадрової комісії (відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (відповідач 2) та прокуратури Вінницької області (відповідач 3) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

20.07.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Дванадцятої кадрової комісії від 03.07.2020 № 3 "Про неуспішне проходження прокурором атестації".

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 03.07.2020 за результатами проходження атестації Дванадцята кадрова комісія прийняла рішення № 3, яким встановила, що позивач, будучи прокурором відділу нагляду за додержанням законів територіальними оргаами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області, неуспішно пройшов атестацію прокурорів регіональних прокуратур. При цьому комісія керувалася наявними у неї обґрунтованими сумнівами щодо відповідності позивача вимогам професійної етики та професійної компетенції, а саме в частині користування майном третіх осіб, походженням коштів, позичених іншим особам та обставин, за яких зазначені кошти позичалися, в частині пояснень позивача про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, приховування цього факту та його невідображення в анкеті доброчесності прокурора, а також у зв`язку з неповним та частково неправильним виконанням позивачем практичного завдання під час атестації.

Позивач з вказаним рішенням не погоджується, вважає його незаконним та несправделивим, а тому за захистом своїх прав звертається до суду.

Одночасно з поданням позовної заяви позивач заявив клопотання про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу 3 звільняти позивача з займаної посади до винесення рішення у цій справі. Необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення Дванадцятої кадрової комісії може бути застосоване як підстава для звільнення позивача з займаної посади.

Частиною першою статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу положень ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Встановлено, що предметом позову у цій справі є рішення Дванадцятої кадрової комісії від 03.07.2020 № 3 про неуспішне проходження позивачем атестації прокурорів регіональних прокуратур України.

Відповідно до пп. 2 п. 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-ІХ від 19 вересня 2019 року прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Отже, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади.

Водночас позивач просить забезпечити позов шляхом заборони відповідачу 3 звільняти позивача з займаної посади до ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог. Тобто у випадку вжиття судом заходів забезпечення позову службові відносини між сторонами (відносини публічної служби) будуть продовжені.

Втім, частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Забезпечення адміністративного позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде ухвалено на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Звідси, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18.

В той же час, вивчивши матеріали позовної заяви, суд доходить висновку, що з урахуванням обставин справи і характеру спірних правовідносин, встановлення заборони на звільнення позивача із займаної посади буде неспівмірним із заявленими позовними вимагами та виходитиме за межі предмета спору.

До того ж, згідно з роз`ясненнями, наведеними у пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України (як суду касаційної інстанціях) № 2 від 06.03.2008 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", в адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді. Забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про звільнення з посади, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб`єктом владних повноважень) з відповідними наслідками – виконанням службових обов`язків, виплатою заробітної плати тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Тому судам слід мати на увазі, що забезпеченням зазначеного адміністративного позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, застосувавши заходи забезпечення позову у спосіб, визначений заявником, суд фактично ухвалить рішення щодо ймовірних позовних вимог та вийде за межі підстав забезпечення позову, передбачених статтями 150-151 КАС України, що вказуватиме на порушення принципів адекватності заходу вимогам, на забезпечення яких він вживається, та співмірності заходів забезпечення позову із наслідками, до яких такі заходи призведуть.

Крім того, суд зважає на Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, згідно з якими рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Натомість заявник не навів переконливих обґрунтувань щодо очевидності небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам. Водночас посилання у клопотанні на те, що невжиття обраного заходу забезпечення позову ускладнить ефективний захист та поновлення прав позивача ще не свідчить про те, що відсутність заходів забезпечення позову в майбутньому може призвести до неможливості поновлення прав та інтересів позивача у визначеному законом порядку. Тим паче, що чинне національне законодавство визначає такі способи захисту порушених трудових прав як поновлення працівника на роботі з дня незаконного звільнення та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Щодо посилань заявника на те, що у випадку задоволення судом позовних вимог відновлення прав позивача потребуватиме значних зусиль, часу та витрат, то суд зауважує, що це не охоплюється визначеними законом підставами для забезпечення позову.

Також суд вважає передчасними і такими, що об`єктивно не підтверджуються посилання позивача на очевидну протиправність оспорюваного рішення. Водночас доводи, наведені у позовній заяві, належить перевірити під час розгляду справи по суті.

Крім того, як видно з позовної заяви, позивач визначив відповідачами Дванадцяту кадрову комісію, Офіс Генерального прокурора та прокуратуру Вінницької області. Але при цьому жодних позовних вимог до відповідача 3 не заявлено, що свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України і, що найголовніше, про фактичну відсутність у прокуратури Вінницької області статусу відповідача у цій справі.

Втім, за змістом положень ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Тобто в силу вимог закону суд може в порядку забезпечення позову заборонити вчиняти певні дії лише відповідачу.

Натомість позивач просить заборонити вчиняти дії прокуратурі Вінницької області, до якої не звернені обґрунтовані позовні вимоги, що є недопустимим та виходить за межі визначених законом повноважень суду.

Отже, судом не встановлено існування обставин для забезпечення позову, передбачених у частині другій статті 150 КАС України, а обраний позивачем вид забезпечення позову не відповідає приписам статті 151 КАС України.

Відтак у задоволенні заяви позивача необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 120/3458/20-а.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана суддею 22.07.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович