Рішення № 90514555, 02.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2020Справа № 910/15274/19

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Hope Medical Co Ltd

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс"

про стягнення заборгованості в розмірі 26 135,01 доларів США

Представники учасників справи:

від позивача: Мазур М.В. (ордер серії ЧК № 80358 від 02.01.2020);

Расторгуєв О,В. (ордер серії АІ № 1011058 від 30.09.2019);

від відповідача: Спасов М.С. (ордер серії КВ № 781784 від 06.12.2019).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія Hope Medical Co Ltd (надалі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 26 135,01 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про співпрацю № 170 від 13.02.2012 в частині своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 відкрито провадження у справі № 910/15274/19, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.12.2019.

04.12.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 05.12.2019 не з`явився.

05.12.2019 розгляд підготовчого засідання було відкладено на 16.01.2020.

15.01.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 16.01.2020 не з`явився.

У судовому засіданні 16.01.2020 представник позивача заперечив проти клопотання про відкладення розгляду справи та не заперечив проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.02.2020.

Представник відповідача в судове засідання 20.02.2020 не з`явився, через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

20.02.2020 засідання по справі відкладено на 19.03.2020.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, судове засідання, призначене на 19.03.2020 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2020 справу № 910/15274/19 призначено до судового розгляду по суті на 04.06.2020.

Представник відповідача в судове засідання 04.06.2020 не з`явився, через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 04.06.2020 розгляд справи відкладено на 02.07.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 02.07.2020 підтримав заявлені позовні вимоги.

У судовому засіданні 02.07.2020 представник відповідача проти позову заперечив.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13.02.2012 між Hope Medical Co Ltd та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" був укладений Договір про співробітництво № 170 (далі - Договір), відповідно до статті 1 якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" приймає на себе зобов`язання з організації асистанських послуг для фізичних осіб, які застраховані в страхових компаніях (клієнти) на підставі договорів поруки із страховими компаніями (страховики).

Згідно з підпунктами 1-3 статті 2 Договору визначено, що Hope Medical Co Ltd зобов`язується: надавати клієнтам організаційну та медичну допомогу, пов`язану з врегулюванням страхових випадків; інформувати Товариство з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" про всі страхові випадки, обставини їх виникнення, діагнози та вартість лікування, а також про інші витрати; надсилати на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" інвойси разом із супровідною документацією (копіями страхових полісів, медичної документації, рахунками та іншими документами, які відносяться до страхового випадку) протягом 10 днів після закінчення звітного місяця. Оплата вказаних інвойсів буде здійснюватися з валютного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" в доларах США.

Відповідно до підпункту 4 статті 2 Договору Hope Medical Co Ltd зобов`язується надавати рахунки з врахуванням встановленої знижки у розмірі 5% від вартості послуг, на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" за обслуговування клієнтів страхових компаній, які вказані у Додатку 1 від 13.02.2012.

Згідно з статтею 3 Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" зобов`язується: приймати рішення та інформувати про них Hope Medical Co Ltd з питань надання клієнту послуг медичної чи іншої допомоги, а також щодо покриття відповідних витрат, пов`язаних з наданням асистанських послуг; оплачувати рахунки Hope Medical Co Ltd згідно реквізитів.

Підпунктами 1 та 2 статті 4 Договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з 13.02.2012 та діє до 13.02.2013 з автоматичним продовженням на наступні роки, якщо жодна із сторін письмово не повідомить про розірвання цього договору іншу сторону за три місяці до закінчення строку його дії.

Позивач зазначає, що станом на травень 2017 року, заборгованість відповідача перед позивачем становила 43 657,59 доларів США.

У результаті переговорів між сторонами була досягнута згода щодо дисконту у розмірі 15% від суми заборгованості, яка в результаті цього зменшилася до 37 108,95 доларів США.

За твердженням представника позивача, у 2017 році відповідачем були здійснені два платежі в рахунок погашення заборгованості, а саме: 16.08.2017 в сумі 4 468 євро (або 5 246,53 доларів США) та 01.09.2017 в сумі 4 630,04 доларів США.

Крім того, позивач зазначає, що 12.04.2018 та 10.05.2018 відповідачем на рахунок позивача були здійснені платежі в сумі 4 427,48 доларів США та 3 218,53 доларів США.

За твердженням позивача, після проведення платежів залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 19 586,37 доларів США, з урахуванням дисконту, 26 135,01 доларів США без врахування дисконту.

Представник позивача звертався до відповідача із письмовою претензією № б/н від 27.11.2018 з вимогою про сплату заборгованості, яка виникла згідно Договору в сумі 19 586,37 доларів США.

Вказана претензія була відправлена на адресу відповідача 28.11.2018, що підтверджується наданими копіями фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист.

Матеріали справи не містять результати розгляду відповідачем претензії.

З метою повернення вказаної позивачем заборгованості він звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 26 135,01 доларів США.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що право, яке підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Згідно з статтею 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно зі статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Частинами 1 та 2 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Згідно з статтею 6 Договору про сторони погодили, що усі спори, які виникають у зв`язку із цим Договором, вирішуються судом за місцем знаходження відповідача, тобто відповідним судом України, згідно норм процесуального та матеріального права України.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

На підтвердження наявної заборгованості позивачем надані копії актів виконаних робіт від 28.03.2013, від 23.09.2015 та від 27.01.2016.

Згідно акта від 28.03.2013, який викладений російською та англійською мовами вбачається, що сума відшкодування затрат компанії Hope Medical Co Ltd становить 6 912,60 доларів США.

Відповідно до акта від 23.09.2015, який викладений російською та англійською мовами вбачається, що сума відшкодування затрат компанії Hope Medical Co Ltd становить 3 004,30 доларів США.

Згідно наданого позивачем акта від 27.01.2016, який викладений російською та англійською мовами вбачається, що сума відшкодування затрат компанії Hope Medical Co Ltd становить 406,00 доларів США.

Оцінюючи вказані акти як докази існування заборгованості відповідача перед позивачем, суд зазначає, що дані акти не містять підпису та відбитку печатки відповідача.

Крім того, суд зазначає, що зобов`язання із відшкодування грошових коштів, згідно вказаних вище актів виникли у 2013, 2015 та 2016 році, в той час коли позивач у поданій ним позовній заяві стверджує про заборгованість, яка наявна станом на травень 2017 року. З огляду на значний проміжок часу, неможливо достовірно встановити чи відносяться вказані грошові суми (у загальному розмірі 10 322,90 доларів США) до заборгованості, яка, за твердженнями позивача, існувала станом на травень 2017 року.

Подані позивачем таблиці даних на 7 аркушах, не містять жодних назв сторін, їх підписів, посилань на Договір про співпрацю №170 від 13.02.2012 чи будь-якої іншої інформації, на підставі якої можна зробити обґрунтований висновок про належність цих таблиць та вказаної в них інформації до справи.

Слід зазначити, що позивачем не був наданий суду Додаток 1 від 13.02.2012, в якому, згідно підпункту 4 статті 2 Договору повинен міститися перелік клієнтів страхових компаній, а тому, суд не має можливості встановити належність осіб, чиї прізвища вказані у таблицях даних на 7 аркушах, до правовідносин, які виникли на підставі Договору про співпрацю №170 від 13.02.2012.

Крім того, згідно наявного в матеріалах справи листа відповідача від 10.01.2018 вих. № 10/01, останній лише повідомляє позивача про поновлення з лютого 2018 року виплат заборгованості щомісячними платежами у сумі 5 000,00 доларів США із врахуванням наданої знижки в розмірі 15%, без вказання загального розміру заборгованості та підстав виникнення такої заборгованості.

Оскільки на підставі поданих актів виконаних робіт від 28.03.2013, від 23.09.2015, від 27.01.2016, таблиць та листа відповідача від 10.01.2018 вих. № 10/01, суд не може встановити обставини, які входять в предмет доказування, відповідно до положень частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, суд не бере їх до розгляду.

Окрім цього, позивачем до суду, разом із позовною заявою подано 77 аркушів із текстом викладеним англійською та китайською мовами.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява N 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Статтею 10 Конституції України передбачено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Згідно з статтею 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

У разі, коли письмові докази подаються до господарського суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена.

Оскільки документи в кількості 77 аркушів складені на іноземній мові, якими є англійська та китайська мова, а позивачем не додано їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою, суд не приймає їх як належні докази. Наведені обставини зумовлюють неможливість дослідження судом вищезазначених доказів та, відповідно, неможливість визначення правомірності заявлених позовних вимог.

Будь-яких інших доказів, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування позивачем до суду подано не було.

За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами факт виникнення та існування у відповідача перед позивачем на час розгляду справи заборгованості у сумі 26 135,01 доларів США, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У позові Hope Medical Co Ltd до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" про стягнення заборгованості в розмірі 26 135,01 доларів США відмовити повністю.

2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст складено та підписано 20.07.2020

Суддя С. В. Стасюк