Ухвала суду № 90511026, 20.07.2020, Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1416/20

Провадження № 2/273/249/20

У х в а л а

20 липня 2020 року суддя Баранівського районного суду Житомирської області Васильчук О. В. , розглянувши заяву позивачки ОСОБА_1 про відвід судді Васильчук Олени Василівни,-

В С Т А Н О В И Л А :

02.07.2020 року автоматизованою системою документообігу суду мені на розгляд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Спільного українсько-італійського підприємства ТОВ "РІФ-1" про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі.

Ухвалою від 06.07.2020 року даний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме:

В порушення вимог ст. 175 ЦПК України позовна вимога ОСОБА_1 в частині поновлення її на роботі на посаді складальника верху взуття №1 Баранівської філії СП ТОВ “РІФ-1” не містить дати, з якої позивачка просить поновити її на роботі.

Зі змісту позовної заяви встановлено, що позивачем заявлено клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду з поважних причин, проте не вказано і не додано жодного належного та допустимого доказу в підтвердження поважності причин пропуску строку для подання позову про поновлення на роботі.

В прохальній частині позову однією із вимог позивачки є визнання її невинною у нещасному випадку, але позивачка не вказує чи були вжиті заходи досудового врегулювання спору, а саме звернення з приводу спірного питання до територіальних органів Держпраці у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Адже відповідно до абз. 3 ст. 22 ЗУ «Про охорону праці», у разі незгоди потерпілого зі змістом актів форми Н-1 та Н-5, питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці (посадові особи територіальних органів Держпраці), рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Вказаною статтею не передбачено звільнення позивача від сплати судового збору за вимогами щодо інших виплат, які не стосуються заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Заявивши вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач повинен сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( 840,80 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (правова позиція Верховного суду України від 30.11.2016 року у справі № 6-1121цс16).

Позивачем в позовній заяві, окрім вимоги про стягнення середнього заробітку, заявлено вимоги про визнання невинною у нещасному випадку ( вимогу немайнового характеру) та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що є вимогами майнового характеру.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 6 ЗУ “Про судовий збір” , за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Згідно п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ “Про судовий збір” , ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, за подання позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з 1 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 грн. Отже, розмір судового збору за подання позовної заяви, яка містить немайнову вимогу становить 840,80 грн.

За таких обставин, позивачці по даній справі необхідно надати до суду: оригінали квитанцій про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. за вимогу немайнового характеру, та відповідно оригінали квитанцій за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, матеріальної та моральної шкоди , який необхідно перерахувати або внести на слідуючий рахунок суду: код класифікації доходів бюджету: 22030101 Рахунок: UA068999980313171206000006037 Назва рахунку: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) Назва отримувача: УК у Баранівському районі/Баранівський район 22030101 Код отримувача : 37573026 МФО 899998.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати за надання правової допомоги, проте не вказує розмір таких витрат, а також на підтвердження цих обставин не надає договір про надання правової допомоги, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

На виконання ухвали судді про залишення позову без руху, 16.07.2020 року на адресу суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 , в якій вона зазначає, що на усунення недоліків позову подає нову позовну заяву із залучення до розгляду третьої особи на стороні позивача - упраління Держпраці у Житомирській області. Крім того до даної заяви подала заяву про відвід судді Васильчук О.В.

В обгрунтування заяви про відвід зазначає, що ухвала судді від 06.07.2020 року про усунення недоліків в більшості своїй є незаконною упередженою та такою, що не підлягає виконанню та дає підстави для відводу судді.

Достовірних даних, які б вказували на обґрунтованість сумнівів позивача в об`єктивності та неупередженості судді по даній справі не наведено та суду не надано.

Проте, позивачка в заяві про відвід судді посилається на те, що ухвалою про залишення позову без руху суддя чинить щодо неї незаконно та несправедливо і тому вона не бажає, щоб така суддя розглядала її справу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.40 ЦПК України питання про відвід(самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обгрунтованість. Враховуючи те, що провадження по даній справі не відкрито, суддя на розгляд якого надійшла позовна заява розглядає заяву про відвід.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (п.43 рішення Європейського суду «Веттштайн проти Швейцарії»).

Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд. Проте право на відвід не є абсолютним. В іншому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у ст.ст. 36, 37 ЦПК України.

За приписами ч. 3ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Позивач ОСОБА_1 , заявляючи відвід, не погоджуючись з процесуальними діями судді щодо винесеної ухвали про залишення позрву без руху.

Тобто, доводи заявника зводяться до суб`єктивної оцінки процесуальних дій судді.

Разом з тим, слід звернути увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява є необґрунтованою, а викладені стороною обставини не можуть бути підставою для відводу судді.

Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Враховуючи те, що мені як судді стало відомо, що даний позов позивачу готувала колишня суддя у відставці ОСОБА_2 з якою я маю неприязні відносини, у зв`язку з ухваленими під моїм головуванням рішеннями не на користь сторони, представником якої була ОСОБА_2 , тому відповідно остання юридично і психологічно налаштовує заявницю проти судді Васильчук О.В.

З метою запобігання можливих звинувачень у необ`єктивному розгляді справи та виходячи з етичних міркувань, вважаю неможливим подальший розгляд даної справи під моїм головуванням та заявляю самовідвід.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 36, 39, 40, 261 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И Л А :

Відмовити в задоволенні заяви про відвід судді Васильчук Олени Василівни по цивільній справі № 273/1416/20 за позовом ОСОБА_1 до Спільного українсько-італійського підприємства ТОВ "РІФ-1" про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі.

Задовольнити самовідвід судді Васильчук Олени Василівни.

Передати дану справу для повторного розподілу між суддями Баранівського районного суду Житомирської області в порядку передбаченому ст.33 ЦПК України.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя : О.В. Васильчук