Рішення № 90509104, 16.07.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20186/19

Провадження № 2/522/3154/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , до запитання) до Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» (м.Одеса, Французький бульвар, 49/51) про зобов`язання видати трудову книжку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України», у якому просив суд зобов`язати відповідача видати йому трудову книжку серії НОМЕР_1 .

При цьому позивач посилається на те, що наказом ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» №174-л від 30.10.2018 року він прийнятий на посаду сторожа сторожової охорони з 01.11.2018 року.

02.01.2019 року позивач вийшов на роботу згідно графіку чергувань в 7 год. 30 хв., пропрацював повну зміну, здав її 03.01.2019 року вранці та захворів, лікувався амбулаторно та стаціонарно. Кілька разів, позивач намагався передати листки непрацездатності до відділу кадрів відповідача, які в нього не приймали. 13.03.2019 року після закінчення лікарняного, позивач вийшов на роботу, проте дізнався, що його звільнено ще 31.12.2018 згідно наказу №206-л від 14.12.2018 р.

При звільненні позивачу не була надана трудова книжка, у зв`язку з чим вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити у повному обсязі, посилаючись на безпідставність позовних вимог, надавши письмовий відзив на позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 29.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до начальника господарсько-технічної частини ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» про прийняття на посаду сторожа з 01.11.2018 року з терміном випробування три місяці. Вказана заява була погоджена та вирішено прийняти ОСОБА_1 тимчасово на два місяці сторожем сторожової охорони ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України».

На підставі вказаної заяви наказом №174-л від 30.10.2018 року ОСОБА_1 прийнято сторожем сторожової охорони ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» з 01.11.2018 року по 31.12.2018 року, тимчасово, на 1 ставку. Оклад відповідно тарифікації. Стажування 5 змін. Керівник стажування ОСОБА_2 .. Вступний інструктаж з охорони праці пройшов, що підтверджується витягом з наказу №174-л від 30.10.2018 р.

Відповідно до п. 1, 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР №311-09 від 24.09.74 «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» тимчасовими робітниками і службовцями вважаються робітники і службовці, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада),- до чотирьох місяців. Осіб, яких приймають на роботу тимчасовими робітниками і службовцями, має бути попереджено про це при укладенні трудового договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу зазначається, що даний працівник приймається на тимчасову роботу, або зазначається строк його роботи.

Вказаний наказ про прийняття на роботу позивачем не оскаржувався, скарг про неознайомлення з ним не подавав, приступив до роботи, що свідчить про його згоду працювати на вказаних умовах.

У зв`язку з закінченням строку тимчасової роботи, наказом ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова Національної академії медичних наук України» №206-л від 14.12.2018 року ОСОБА_1 31.12.2018 року звільнено на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

З журналу обліку трудових книжок тимчасових працівників за 2018 рік запис №130, вбачається, що 31.12.2018 року позивач ознайомився з наказом про його звільнення та отримав трудову книжку.

Вказані обставини встановлені постановою Одеського апеляційного суду від 19.03.2020 року, яким рішення Приморського районного суду м.Одеси від 03грудня 2019 року було скасовано, та у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім.В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» про поновлення на роботі, скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, було відмовлено.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску строку, що презюмує обґрунтованість вимог, то рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову з мотивів та підстав, викладених у постанові Одеського апеляційного суду від 19.03.2020 року.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного суду у своїй постанові від 11.09.2018 року по справі № 905/1926/16.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з того, що позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач не повернув йому трудову книжку серії НОМЕР_1 , а тому не доведено порушення прав позивача з боку відповідача.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. З, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , до запитання) до Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» (м.Одеса, Французький бульвар, 49/51) про зобов`язання видати трудову книжку.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення-питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя:

16.07.2020