Рішення № 90509064, 20.07.2020, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/772/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до ОСОБА_1 , за участю 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору : Овідіопольського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиціє (м. Одеса) про припинення (зняття) арешту (заборони) з нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ :

18 лютого 2020 року, представник позивачів ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», звернувся до суду з позовом, в якому просив суд, припинити (зняти) обтяження за номером № 3023069 від 24.11.2012р., зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна, а саме щодо виробничого цеху, загальною площею 283,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на праві власності, внесеного в Реєстр на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер : 35345704, виданого 22.11.2012р., видавник : відділ державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області, Колечко Д.М. (код ЄДРПОУ 34944246), з посиланням на те, що зареєстрована іпотека на вказане арештоване майно виникла раніше накладення арешту, яким порушується право іпотекодержателя (позивачів) на задоволення вимог щодо погашення кредитного боргу ОСОБА_1 , беручи до уваги постанову ВДВС Овідіопольського РУЮ Одеської області про закінчення виконавчого провадження № 35345704 на підставі ч. 5 ст. 20, п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», яке на сьогодні фактично закінчене.

В судове засідання представник позивачів не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, зворотним поштовим повідомленням з відміткою про вручення судової повістки, причини неявки суду не повідомив, надіславши до суду письмову заяву, в якій повністю підтримав позов, який просив задовольнити і слухати справу без його участі (а.с. 42,46,47,48).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зворотними поштовими повідомленнями з відмітками листоноші «за закінченням встановленого строку зберігання», причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності, відзиву або письмових пояснень суду не надав (а.с. 37,38,40,41).

Згідно зі ст. 280 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного про дату, час та місце судового засідання належним чином і не з`явився в судове засідання без поважних і без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку в підготовчому судовому засіданні, ухвалити рішення при заочному розгляді справи, за наявними матеріалами справи, що відповідає положенням ст.ст. 191,281 ЦПК України.

Ухвалою суду від 23.06.2020 р., на підставі письмового клопотання 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору Чорноморського МВДВС Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було замінено на належну 3-тю особу без самостійних вимог на предмет спору Овідіопольський районний відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиціє (м. Одеса), до якого були передані матеріали ВП № № 35345704 (а.с. 44,52-53).

Представниця 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору : Овідіопольського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиціє (м. Одеса) в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, особисто під розписку, причини неявки суду не повідомила, надіславши до суду письмовий відзив, в якому просила суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві та проханням про слухання справи за її відсутності (а.с. 56-58).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статями 386-393 ЦК України передбачено - держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна - арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки №199053564 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - ТОВ «Фінансова компанія» Інвестохіллс Веста» (код ЄДРПОУ 41264766) є Іпотекодержателем нерухомого майна - виробничого цеху, загальною площею 283,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності (а.с. 10-11).

Однак, відповідно до зазначеної довідки, станом 05.02.2020 р. міститься запис про обтяження на вищевказане майно за № 3023069 від 24.11.2012 р., внесеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 35345704, виданий 22.11.2012р., видавник: відділ державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області, Колечко Д.М. (код ЄДРПОУ 34944246).

Так, 04.08.2011р. рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області по справі № 2-556/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16.11.2011 р. - стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «АЛ МОТ - Україна» на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором та процентами, що згідно курсу НБУ еквівалентно 971298,60 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту та процентів 172668,69 грн., штраф за неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором 5000 грн. у солідарному порядку (а.с. 25-27).

В подальшому, постановою головного державного виконавця ВДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області Колечком Д.М. від 22.11.2012 р. при відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа виданого Овідіопольським районним судом Одеської області 02.02.2012р. по справі №2-556/11 про стягнення було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , в тому числі і на виробничий цех, загальною площею 283,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 28).

30.05.2013р. виконавчий лист по справі № 2-556/11 від 02.02.2012р. виданий Овідіопольським районним судом Одеської області 02.02.2012р. був направлений для виконання за належністю до ВДВС Овідіопольского районного управління юстиції Одеської області та постановою державного виконавця ВДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області Колечком Д.М. від 30.05.2013 р. було закінчено ВП № 35345704 згідно ч. 5, ст. 20, п.10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження») (а.с. 29).

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що виконавче провадження №35345704 на сьогоднішній день фактично завершено.

26 березня 2019 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «Веста» відповідно до чинного законодавства України був укладений договір відступлення права вимоги №0002/19/5 (а.с. 15-18).

Згідно даного Договору відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 0112/07/08-N від 08.11.2007р. що був укладений між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 (а.с. 12-14).

26 березня 2019 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «Веста» на підставі договору про відступлення права вимоги посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого за № 254, право іпотеки за договором, який зареєстровано приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Горбань М.В. за реєстровим № 770 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Веста», код ЄДРПОУ 41264766 (а.с. 19-24).

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Веста» № 06/08-2019 від 06.08.2019 р. було прийнято рішення про перейменування ТОВ «ФК «Веста» - на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» (а.с. 30).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» - за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» № 898-ІУ від 05.06.2003 (в редакції, що діяла на момент укладення Іпотечного договору іпотека виникає, зокрема, на підставі договору, взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином, в даному випадку іпотека, що діє на підставі іпотечного договору, виникла з моменту його нотаріального посвідчення, тобто з 08.07.2008 року.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання - іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

При чому, порядок зняття арешту визначений ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої арешт з майна боржника може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», так як належним чином зареєстрована іпотека - виникла раніше накладення арешту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зареєстрована іпотека від 08.11.2007 року - виникла раніше накладення спірного арешту, а накладення арешту має своїм наслідком заборону на відчуження арештованого майна, чим у даному випадку порушується право іпотекодержателя ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», у зв`язку із невиконанням боржником зобов`язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно зі ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно иеред іншими кредиторами.

У статті 19 Закону України «Про заставу» передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

За правилом ч. 1 ст. 575 ЦК України - іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону: у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, відповідно до приписів ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI).

Отже, зареєстрована іпотека (від 08.11.2007р.) виникла раніше накладення арешту. Тому, на думку суду, оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Зі змісту наведених приписів Закону України «Про іпотеку» випливає, що в разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно.

Таким чином, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судом не приймаються до уваги письмовий відзив представниці 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору : Овідіопольського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиціє (м. Одеса), в якому вона просила суд відмовити у задоволенні позову про скасування (зняття) арешту (обтяження) з підстав несплаченого виконавчого збору, так як вказаний борг щодо несплати виконавчого збору стосується не позивачів (стягувачів) ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», а відповідача (боржника) ОСОБА_1 , з якого він повинен бути стягнутий на підставі ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», а існування оспорюваного арешту ніяким чином не може вплинути на сплату боржником виконавчого збору.

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,141,174,200, 213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273,280-283 ЦПК України, ст.ст. 316-320,321,328,386-393,722 ЦК України, ст.ст. 7,23 Закону України «Про іпотеку», Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до ОСОБА_1 , за участю 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору : Овідіопольського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиціє (м. Одеса) про припинення (зняття) арешту (заборони) з нерухомого майна - задовольнити ;

2. Припинити (зняти) обтяження за номером № 3023069 від 24.11.2012р. зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна, а саме: виробничий цех, загальною площею 283,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на праві власності, внесеного в Реєстр на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 35345704, виданий 22.11.2012р., видавник : відділ державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області, Колечко Д.М. (код ЄДРПОУ 34944246).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 20.07.2020 р.

Суддя Гандзій Д.М.