Вирок № 90508684, 20.07.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/31917/19

Провадження № 1-кп/947/588/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2020 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Войтова Г.В.,

за участю секретаря Кондрашевої К.С.

прокурорів Скородинської О.І., Соловьової А.В.,

захисника Козак Ф.І.,

представник потерпілого Денісов В.А.,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019161480002414 від 10.12.2019 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки село Лозуватка Криворізького району, Дніпропетровської області, громадянка України, українка, одружена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, незакінчена вища освіта, не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Так, 10 грудня 2019 року, о 14 годині 49 хвилин, обвинувачена ОСОБА_1 перебуваючи у торгівельному залі ПП «Таврія Плюс» (код ЕРДПОУ 31929492), який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Глушко, 29 «А», діючи з метою особистої наживи, маючи корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, підійшла до прилавку торгівельної зали вказаного магазину, з якого шляхом вільного доступу викрала належну ПП «Таврія Плюс», чоловічу спортивну куртку чорно-зеленого кольору фірми «MRZEXE» артикул 881811 И 483, розміром XXL, вартістю 541 гривень 07 копійок, та направилась до примірочної де заховала її у свій пакет.

Після того, обвинувачена ОСОБА_1 не розрахувавшись за вищевказаний товар на касі супермаркету намагалася війти з магазину з викраденим майном, однак злочинний умисел довести до кінця не змогла, з причин, які не залежали від її волі, оскільки була затримана біля виходу з магазину працівниками служби контролю.

Таким чином своїми умисними діями, обвинувачена ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України не визнала та пояснила, що вона перебуваючи в магазині «Таврія Плюс» розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Глушко, 29 «А», дійсно взяла з прилавку чоловічу куртку, але при виході з магазину забула за неї розрахуватися. Вона не мала наміру її красти. Коли її затримали працівники магазину, вона їм сказала, що викинула чек, вони його шукали, але не знайшли. Їй запропонували розрахуватися за вартість куртки в більшому розмірі ніж її вартість, але вона відмовилася, хоча гроші у неї були при собі, і охоронці викликали поліцію.

Вина обвинуваченої ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення при зазначених вище обставинах підтверджується показаннями допитаних в судовому засіданні, свідків та представника потерпілого:

- представник потерпілого Денісов В.А. в судовому засіданні пояснив, що в магазині «Таврія В» розташованого по проспекту Ак.Глушко, у вечірній час, невідома громадянка вибрала куртку, з якою зайшла до примірочної, потім взяла продукти, і на касі розрахувалася за продукти та пішла з магазину.

- показами свідка ОСОБА_2 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона була присутня в якості пойнятої при проведенні огляду місця події 10.12.2019 року в магазині «Таврія В», розташованого по пр.Ак.Глушко 29 А, а саме: вона бачила дівчину в руках якої була куртка, яка продавалася в магазині, вона підписала документи.

-показами свідка ОСОБА_3 , який в судовому засіданні пояснив, що він був присутнім в якості пойнятого при проведенні огляду місця події 10.12.2019 року в магазині «Таврія В», розташованого по пр.Ак.Глушко 29 А, а саме: завели дівчину з курткою у сумці, чека на куртку не було, дівчина пояснила, що хотіла зробити подарунок чоловіку.

Вина обвинуваченої ОСОБА_1 також підтверджується дослідженими в судовому засіданні документами, а саме:

-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019161480002414 від 10.12.2019 року;

-протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10.12.2019 року;

-актом інвентаризації № ИНН-МАR0177326 від 10.12.2019 року, з якого вбачається, що вартість спортивної куртки складає 541 гривень 07 копійок;

-протоколом огляду місця події від 10.12.2019 року з фото таблицею, з якого вбачається, що об`єктом огляду є службове приміщення розташоване в «Таврія В» по пр. Ак.Глушко 29 А. в якому знаходилася ОСОБА_1 яка пояснила, що вона взяла чоловічу спортивну куртку у відділі одягу, та поклала в паперовий пакет. Потім взяла йогурт, розрахувалася на касі за вартість йогурту, і пішла до виходу з магазину не розрахувавшись за вартість куртки. На виході з магазину її зупинили працівники магазину, тому що вона мала неоплачений товар- куртку.

-протоколом огляду предмета від 11.12.2019 року;

-постановою про визнання речових доказів та їх передачу на зберігання від 11.12.2019 року.

-розпискою представника потерпілого ОСОБА_4 про отримання на відповідальне зберігання спортивої куртки чорно-зеленого кольору фірми «MRZEXE»;

-протоколом огляду предмета від 12.12.2019 року.

-постановою про визнання речових дроказів та їх передачу на зберігання від 12.12.2019 року.

В судовому засіданні за допомогою персонального комп`ютера було проведено перегляд відео записів з камер спостереження ПП «Таврія В» , розташованого за адресою: м. Одеса, пр. Ак.Глушко, 29 А, вбачається, що 10.12.2019 року о 14 годині 49 хвилин до торгівельного залу супермаркету зайшла ОСОБА_1 одягнена в куртку світло-блакитного кольору та в чорні штани, в руках тримала два пакети та жіночу сумку. Потім ОСОБА_1 триваючі в руках пакети, жіночу сумку та чоловічу спортивну куртку чорно-зеленого кольору та заходить у роздягальню, але потім виходить з роздягальні без куртки. Через деякий час ОСОБА_5 виходить з відділу одягу з наповненим пакетом, та взявши пляшку з йогуртом, розрахувалася за його вартість на касі самообслуговування, та пішла до виходу з супермаркету. При виході з магазину, спрацювали контрольні рами, але ОСОБА_5 вийшла з магазину де її зупинили співробітник супермаркету ОСОБА_6 .

При цьому суд враховує і те, що Законом України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності з 1 липня 2020 року (крім пункту 2 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень цього Закону) внесено зміни до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України.

Зокрема відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини, де кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

З 01.07.2020 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України, перестало бути злочином та відноситься до категорії кримінальних проступків (виходячи з санкції ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України).

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Покази обвинуваченої ОСОБА_1 , що вона забула розрахуватися за вартість куртки і не мала умислу на крадіжку, спростовуються дослідженим в судовому засіданні доказами, та поясненням наданими ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Крім того, у відеозапису який було переглянуто в судовому засіданні зафіксовано, як ОСОБА_1 намагалася не розрахувавшись на вартість куртки покинути магазин, її зупинили при виході з магазину робітники, тому суд вважає її пояснення надуманими, з метою уникнути кримінального покарання за скоєні правопорушення.

Таким чином, оцінюючі всі зібрані у судовому засіданні по справі докази, суд приходить до висновку, що всі вони належні, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що думка захисника Козак Ф.І. щодо недоведеності вини обвинуваченої ОСОБА_1 у скоєні інкримінованого їй злочину, безпідставна та необгрунтована.

Враховуючі зазначене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження і кваліфікує її дії за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України за кваліфікуючими ознаками - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Статтею 5 КК України встановлено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_7 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , згідно ст. 66 КК України, судом не встановлені.

З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченої ОСОБА_7 , яка одружена, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, раніше не судима, але вчинила умисний злочин, та враховуючі відсутність вимог матеріального характеру у потерпілого, наявність на утриманні двох малолітніх дітей та відсутність обставин які пом`якшують та обтяжують покарання,враховуючи вищезазначені обставини, та керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд вважає доцільним і можливимпризначити ОСОБА_7 покарання у вигляді штрафу в дохід держави, з врахуванням вимог ст. 5 КПК України - в межах санкції ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України в редакції КК України, яка була чинною на час вчинення кримінального правопорушення,бо вважає це покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження скоєння нею кримінальних правопорушень у майбутньому.

Крім того, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_7 у вигляді штрафу, суд керується позиціями Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Питання щодо вирішення речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у відповідності до ст. 124 КПК України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.. 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (тисяча сімсот) гривень в дохід держави.

Речові докази: вважати повернутими за належністю потерпілому.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Суддя Войтов Г. В.