Рішення № 90508615, 16.07.2020, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/445/20

Провадження № 2/499/206/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 липня 2020 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю помічника судді Березовської І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Іванівського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (позивач) звернувся до суду з вище вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 (відповідача) на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №6221670362 від 13.12.2017 року в розмірі 24512,28 грн. та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Представник позивача мотивував свої вимоги тим, що 13.02.2017 року відповідач стала клієнтом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», підписавши Заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» та Заяву №6221670362 від 13.02.2017 року на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР», та підтвердивши свою згоду на те, що дані заяви та умови отримання кредитів та інших послуг складають укладений між ними Кредитний договір, згідно якого відповідачу було надано кредит у розмірі 13651 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі та на умовах визначених укладеним кредитним договором, строком на 48 місяців, а відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі повернути кредитні кошти та сплачувати відсотки. Свої зобов`язання позивач виконав, однак відповідач покладені на нього обов`язки не виконує належним чином, у результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 24512,28 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 13481,97 грн.; заборгованість по відсотках - 678,02 грн., заборгованість за платою за управління кредитом - 3526,79 грн., заборгованість за пенею - 6825,20 грн., яку представник позивача просить суд стягнути з відповідача в примусовому порядку. Разом з тим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати в розмірі 2102,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягав, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, відзиву до суду не надіслала, однак надала до суду заяву, відповідно до якої просила суд не стягувати з неї суму заборгованості за щомісячними процентами (плату за управляння кредитом) у розмірі 3526,79 грн. та суму заборгованості за пенею у розмірі 6825,50 грн. В обґрунтування своєї заяви, вказала, що дійсно 13.02.2017 року вона підписала заяву на приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР». Сума заборгованості складала 13481,97 грн. Спочатку відповідач частково сплачувала кредит, однак у 2017 році захворіла та не мала змоги віддавати кредитні кошти, оскільки є пенсіонеркою. Тому керуючись ч.3 ст.551 ЦК України просила її заяву задовольнити.

Від представника позивача надійшли додаткові пояснення до позову, відповідно до яких, останній просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі, оскільки стягнення з відповідача заборгованості по щомісячним платежам за кредитним договором не суперечить затвердженому сторонами графіку платежів та є фіксованими та повністю відповідають умовам Кредитного договору, зобов`язання за яким взяла на себе відповідач.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 13.02.2017 року відповідач стала клієнтом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», підписавши Заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» та Заяву №6221670362 від 13.02.2017 року на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР», та підтвердивши свою згоду на те, що дані заяви та умови отримання кредитів та інших послуг складають укладений між ними Кредитний договір, згідно якого відповідачу було надано кредит у розмірі 13651 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі та на умовах визначених укладеним кредитним договором, строком на 48 місяці, а відповідач зобов`язалася своєчасно та в повному обсязі повернути кредитні кошти та сплачувати відсотки, що підтверджується копією заяви №6221670362 від 13.02.2017 року.

Факт укладання даного договору повністю визнано відповідачем.

Договір між сторонами був укладений відповідно до вимог статті 634 ЦК України.

Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з вимогами статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, 26.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», було укладено договір відступлення прав вимоги №20190626, згідно якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», набуло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, що підтверджується копією даного договору.

Згідно з пункту 1.2 договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля заборгованості за цим договором, ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заміняє ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» у кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №20190626 від 26.06.2019 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №6221670362 від 13.02.2017 року на суму 24512,38 грн., що підтверджується витягом з реєстру боржників.

09.07.2019 року позичальнику було повідомлено про зміну кредитора та рахунки нового кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст.526, 527, 530, 610 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Зобов`язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У порушення своїх зобов`язань за вказаним Кредитним договором №6221670362 від 13.02.2017 року, відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань не виконує, в результаті чого утворилась заборгованість, яка в загальному розмірі складає 24512,28 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 13481,97 грн.; заборгованість по відсотках - 678,02 грн., заборгованість за платою за управління кредитом - 3526,79 грн., заборгованість за пенею - 6825,20 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та відповідачем не оспорювалося.

У відповідності до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по платі за управління кредитом в розмірі 3526,79 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував відповідачу плату за послуги за управління кредитом, не вказавши при цьому які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику, разом з цим, у кредитному договорі взагалі не зазначено вимог щодо такої умови.

Так, Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (чинних на час укладення договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Також, як вбачається з даної постанови суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

Враховуючи, що стягнення плати за послуги, що супроводжують кредит, у даному випадку за управління кредитом, є незаконним, суд приходить до висновку, що в даній частині позову позивачу слід відмовити, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших підстав, які мають істотне значення.

Відповідач надавала до суду довідки, які свідчать про її майновий стан, а саме копію пенсійного посвідчення та копії медичних довідок, які підтверджують її важкий стан здоров`я, а також надала до суду посвідчення матері-героїні.

Суд враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення пені, оскільки дійсно відповідачкою по справі було отримано кредит в розмірі 13651,00 гривень, а пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання становить 6825,50 грн., що є значною сумою для відповідача, тому суд вважає за можливе зменшити розмір пені за несвоєчасність виконання зобов`язання до суми до розміру 1000,00 грн.

Таким чином, у іншій частині (стягнення заборгованості на суму 15160,02 грн.) вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так, як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається пропорційно розміру задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 1300,00 грн. (2102,00 грн. * 15160,02 грн. / 24512,28 грн.).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 551, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса - вул. Симона Петлюри 30, м. Київ, фактична адреса - вул. Лісова 2, поверх 4, м. Бровари Київської області, код ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за Кредитним договором №6221670362 від 13.02.2017 року в розмірі 15160,02 грн. (п`ятнадцять тисяча сто шістдесят гривень 02 коп.), з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 13481,97 грн.; заборгованість по відсотках - 678,02 грн., заборгованість за пенею - 1000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму сплаченого судового збору у розмірі 1300,00 грн.(одна тисяча триста гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Якщо апеляційну скаргу не було подано, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяІ. В. Погорєлов