Вирок № 90502271, 21.07.2020, Вовчанський районний суд Харківської області

Справа № 617/967/20

Провадження № 1-кп/617/195/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року року Вовчанський районний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Уханьової І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Чмаль Т.Ю.,

прокурора - Шестакової К.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вовчанськ Харківської області кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , уродженець села Лозова Вовчанського району Харківської області, громадянина України, розлученого, освіта повна загальна середня, офіційно не працюючого, раніше неодноразово судимий: 20.01.2003 року засуджений Вовчанський районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; 25.12.2003 року засуджений Вовчанський районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 71, ст. 71 КК України до покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі. 24.07.2006 року звільнений умовно-достроково за постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.07.2006 року на не відбуту частину покарання 1 рік 4 місяці 26 днів; 27.02.2008 року засуджений Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2, 3 ст. 358. ст. 70 КК України до обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців, 16.04.2009 року звільнений 16.04.2009 року у зв`язку з відбуттям строку покарання; 15.07.2011 року засуджений Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, 23.04.2014 року звільнений умовно-достроково за постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.04.2014 року на невідбуту частину покарання 1 місяць 10 днів; 11.06.2015 року засуджений Великобурлуцьким районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробуванням на іспитовий строк 2 роки; 08.07.2015 року засуджений Дергачівським районним судом Харківської області за ст. 395 КК України до покарання у вигляді арешту строком на 2 місяці, 04.11.2015 року звільнений з Диканівської виправної колонії №12, після відбуття строку покарання; 23.06.2016 року засуджений Великобурлуцьким районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 роки 3 місяці позбавлення волі; 06.02.2017 року засуджений Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України до покарання у виді 4 роки 6 місяців позбавлення волі з відбуванням у кримінально-виправній установі; 18.07.2017 року ухвалою Апеляційного суду Харківської області вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 06.02.2017 залишено без змін, апеляцію обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, 24.04.2020 року звільнений за відбуттям строку покарання, має не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

04.05.2020. близько 10:00 год., ОСОБА_1 , прийшов до господарського домоволодіння свого знайомого ОСОБА_2 , що розташовується за адресою: АДРЕСА_2 , аби забрати свої речі, які він залишив на зберіганні в останнього, однак двері у двір вказаного домоволодіння були закриті на замок і ОСОБА_1 зрозумів, що ОСОБА_2 немає на території вищевказаного домоволодіння. Після чого у ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з приміщення прибудови (підсобного приміщення), що розташовується на території двору домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . оскільки останній вже знав про те, що ОСОБА_2 немає на території вищевказаного домоволодіння. Далі, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, обійшов територію вищевказаного домоволодіння із тильної сторони, підійшов до вхідних дверей у двір вказаного домоволодіння, які не були зачинені на замок та відкрив їх, та зайшов на територію двору, тим незаконно потрапив на територію двору вказаного домоволодіння. Після чого, ОСОБА_1 підійшов до приміщення прибудови (підсобного приміщення), яке не було зачинене та зайшов до вищевказаного приміщення прибудови (підсобного приміщення), що розташовується на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , тим самим незаконно проник до іншого приміщення, де, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, переконавшись у тому, що його злочинні дії залишаться не поміченими сторонніми особами, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, таємно, керуючись корисливим мотивом наживи, знайшов у приміщенні вищевказаної прибудови колун для рубки дров, вартістю 256,00 гривень, що належить потерпілому ОСОБА_2 та виніс його із приміщення прибудови, тим самим скоїв крадіжку вищевказаного колуна. Після чого ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, продавши викрадене майно мешканцю АДРЕСА_2 - ОСОБА_3 .

Своїми умисними, незаконними та протиправними діями ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 256,00 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, пояснивши про обставини вчиненого, як визначено в обвинувальному акті.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 уповному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши їм положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченого ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які нікім не оспорюються та розглянути акт у спрощеному провадженні.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у вчиненні встановлених судом злочинів повністю доведена доказами, що містяться в обвинувальному акті та матеріалах, які ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними і допустимими.

Обвинувачений ОСОБА_1 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позицій.

Приймаючи до уваги пояснення обвинуваченого, оцінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане із проникненням у інше приміщення.

Вирішуючи питання про призначення покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння, вчиненого обвинуваченим, всі обставини по справі в їх сукупності, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, вину визнав повністю, активно сприяв розкриттю злочину - суд визнає ці обставини пом`якшуючими покарання.

Обставина, що обтяжує покарання ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України рецидив злочинів

Крім цього, при обранні обвинуваченому ОСОБА_1 міри покарання судом враховується його відношення до вчиненого, матеріали, що його характеризують, а саме він раніше неоднаразово судимий, має не зняті та не погашені судимості, не працює, не має постійного місця проживання, характеризується негативно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Із врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі з відбуванням у кримінально-виправній установі, що буде достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним нових злочинів.

Цивільний позов не заявлений, процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 обрати у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (Три ) роки , з відбуванням у кримінально-виправній установі.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід до набрання вироком законної сили у виді - тримання під вартою в ДУ " Харківський слідчий ізолятор "

Строк відбування покарання рахувати з - 21.07.2020 року , з моменту фактичного затримання .

Речовий доказ: колун (металева сокира для рубки дров (чурок)) із дерев`яною рукояткою (топорищем), білого кольору, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_2 - вважати повернутими законному власнику.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вовчанський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий -