Рішення № 90500912, 06.07.2020, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 06.07.2020

ЄУ № 942/709/20

Провадження №2-а/942/18/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року, Новопсковський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Чалого А.В.,

за участю секретаря Войтенко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Луганській області в особі старшого інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Ідірісова Дмитра Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування вимог зазначив, що 10.06.2020 старшим інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Ідірісовим Дмитром Юрійовичемвинесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №670345, відповідно до якої на позивача було накладене адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1020 грн. За змістом вказаної постанови, позивач, будучи особою, відповідальною за експлуатаційний стан автомобільної дороги Т-13-07 км 83+500-84+350, а саме т.в.о. головного інженера філії «Новопсковський райавтодор», не вжив заходів щодо ліквідації ям та вибоїн на проїзній частині, чим порушив правила, норми та стандарти, п. 3.1.1 ДСТУ 3587-97 та п. 1.5 ПДР України.

Позивач не погоджується з накладеним відносно нього стягненням та вважає постанову необґрунтованою та незаконною, зазначає, що він не є суб`єктом вказаного адміністративного правопорушення. Філія «Новопсковський райавтодор», де він працює, є структурним підрозділом ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», не є власником автомобільних доріг, не несе відповідальність за їх належне утримання. Державне управління автомобільним дорогами загального користування здійснює Державна Служба автомобільних доріг України, органом управління якої є Служба автомобільних доріг у Луганській області, на яку покладено обов`язок з утримання автомобільних доріг загального користування у Луганській області. ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є підрядником відповідно до укладених з Службою автомобільних доріг у Луганській області договорів на виконання підрядних робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг та виконує види та обсяги робіт, що встановлені замовником, несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов договорів лише перед замовником.

Посилаючись на зазначене, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №670345 від 10.06.2020 про притягнення його до адміністративної відповідальності та закрити справу у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 26.06.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 06.07.2020.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі.

Відповідач відзив не надав, в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем винесено постанову серії ДП18 №670345 від 10.06.2020 відносно ОСОБА_1 , якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 140 КУпАП та накладено штраф в розмірі 1020 грн. Згідно з вказаною постановою, 04.06.2020 о 14 год. 55 хв. на автодорозі Т 13-07 км 83+500-84+350, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, відповідальною за експлуатаційний стан, а саме т.в.о. головного інженера філії «Новопсковський райавтодор», не вжив заходів щодо ліквідації ям та вибоїн на проїзній частині, чим порушив правила, норми та стандарти, п.3.1.1 ДСТУ 3587-97 та п. 1.5 ПДР України.

Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання відповідачем принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути притягнутий заходам адміністративного примусу у зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 140 Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.

Відповідно до п. 1.5 Правил дорожнього руху дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Об`єктом правопорушень, передбачених ст. 140 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху. Суб`єктивна сторона правопорушень, передбачених цією статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності. Суб`єктами правопорушень, передбачених, зокрема ч. 1ст. 140 КУпАП, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.

Таким чином, для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 140 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, та чи є особа, виходячи із норми зазначеної статті, суб`єктом даного правопорушення.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 12 Закону України «Про дорожній рух» посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов`язані забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до положень статті 24 Закону «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Розділом 3 Державного стандарту України 3587-97 «Безпека дорожнього руху, автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 31.07.1997 №441, (далі- ДСТУ 3587-97) передбачено, що автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 розділу 3 ДСТУ 3587-97 покриття проїзної частини не повинно мати осідань, вибоїн, напливів чи інших деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів. Стан покриття проїзної частини та інших елементів дороги повинні перевірятися організаціями, які їх експлуатують, - щодекадно.

Згідно стаття 49 Закону України «Про автомобільні дороги» відповідальність за порушення законодавства про автомобільні дороги несуть власники доріг, органи, що здійснюють управління автомобільними дорогами, та користувачі автомобільних доріг, винні у порушенні вимог цього Закону.

Як вбачається з постанови серії ДП18 №670345 від 10.06.2020 посадовою особою, відповідальною за експлуатаційний стан автомобільної дороги є т.в.о. головного інженера філії «Новопсковський райавтодор» ОСОБА_1, без зазначення в постанові відомостей про те, на підставі яких даних інспектором патрульної поліції встановлено, що ОСОБА_1 зобов`язаний вчиняти дії щодо забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки автодороги Т 13-07 «Сватове-Новопсков-Мілове» км 83+500-84+350 та нести відповідальність за ч. 1 ст. 140 КУпАП.

Відповідач не скористався своїм правом надати суду докази на підтвердження правомірності свого рішення, а в оскаржуваній постанові не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок посадової особи про встановлення факту вчинення правопорушення, що в цілому свідчить про відсутність належного обґрунтування наведених в оскаржуваній постанові обставин та їх доведеність допустимими доказами, що призвели до притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови, старшим інспектором патрульної поліції Ідірісовим Д.М.не встановлено коло повноважень ОСОБА_1 , обсяг його обов`язків щодо утримання ділянки дороги Т 13-07 км 83+500-84+350. Вказані обставини повинні були бути перевірені інспектором під час вирішення питання про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 для встановлення наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення.

Згідно наявної в матеріалах справи посадової інструкції головного інженера філії «Новопсковський райавтодор» ДП «Луганський облавтодор» ОСОБА_1, на останнього не покладені обов`язки із забезпечення правил, норм та стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху на автомобільних дорогах.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, відповідачем не надано заперечення, які б спростовували доводи позивача та підтверджували правомірність винесення постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, не надано жодного доказу на підтвердження того, що саме позивач є особою, відповідальною за забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки дороги Т 13-07 км 83+500-84+350.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.

В силу вимог п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»). Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справах «Нечипорчук і Йонкало проти України» (рішення від 21.04.2011 року) та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» (рішення від 06.12.1998 року) Європейський суд з прав людини наголосив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза розумним сумнівом і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (п. 150 та 253 рішень відповідно).

Таким чином, на думку суду, встановлені під час розгляду справи та викладені у постанові про адміністративне правопорушення обставини не є достатніми для кваліфікації дій позивача, як порушення ч. 1 ст. 140 КУпАП, що свідчить про те, що відповідачем порушено вимогу ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Враховуючи те, що відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій, відповідно до вимог ст. 77 КАС України, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем був сплачений судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп. за вимогу про скасування оскаржуваної постанови, що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» №0.0.1745077824.1 від 22.06.2020. Таким чином, враховуючи факт задоволення позовних вимог, вказану суму судового збору слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 72-77, 139, 241-246, 271, 272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Луганській області в особі старшого інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Ідірісова Дмитра Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову старшого інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Ідірісова Дмитра Юрійовича у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №670345 від 10.06.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 140 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України зазначений рішенням строк продовжується на строк дії карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями).

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Новопсков Луганської області, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 03.05.2019, орган, що видав 4452, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Управління патрульної поліції в Луганській області в особі старшого інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Ідірісова Дмитра Юрійовича, (адреса: вул. Штейгерська, 8, м. Лисичанськ Луганської області).

Головуючий суддя: А.В. Чалий