Рішення № 90500375, 13.07.2020, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1024/20

пр.№ 2-о/464/39/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2020 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

суддя Тімченко О.В.

секретар судового засідання Мерза Д.С.

справа № 464/1024/20

учасники справи:

заявник ОСОБА_1

заінтересована особа товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МІСТ ЕКСПРЕС»

вимоги: встановлення факту недостовірної інформації та її спростування

представники учасників справи:

представник заявника - адвокат Дацко Ю.С.

Обставини справи

Заявник звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із заявою в порядку окремого провадження, в якій просить встановити факт недостовірності інформації та спростувати інформацію, поширену на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Ухвалою суду від 26 лютого 2020 року заяву залишено без руху для усунення недоліків такої.

Ухвалою суду від 16 березня 2020 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження із призначенням до судового розгляду.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, подавши заяви про розгляд справи у їх відсутності з проханням: представник заявника - заяву задоволити; заінтересована особа - не заперечує проти задоволення заяви.

Ухвалою суду від 10 червня 2020 року заяву залишено без руху для усунення недоліків такої, вимоги якої виконано.

Фіксування судового засідання технічними засобами відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється у зв`язку із неявкою осіб, які беруть участь у справі.

Мотиви та висновки суду

Судом встановлено, що в мережі Інтернет на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 18 червня 2018 року російською мовою опубліковано статтю під заголовком (в перекладі на українську мову): «ІНФОРМАЦІЯ_2».

У статті вказано наступне:

«Одним з головних гравців на логістичному ринку України стала канадська компанія Meest Express, заснована бізнесменом з українським корінням ОСОБА_1 ».

«Несплата податків виявилася найбільш нешкідливим порушенням законодавства. ОСОБА_1 використовує надані йому можливості організувати контрабандний міст з сусідньою Польщею. Ще на початку діяльності в Україні ОСОБА_1 відзначився в 2003 році ввезенням контрабандної свинини на суму 600 тис грн. Продовольчий підрозділ фірми працює під Львовом. Через рік перелік продуктів поповнився промисловими товарами. Митницю успішно оминула велика партія відеореєстраційного обладнання. З польських складів Meest Express забирав брендовий одяг і перевозив їх у магазини українських міст. Це приклади контрабанди товарів, що приносять ОСОБА_1 надприбутки»

«У структурі компанії Meest Express є спеціальний підрозділ, який займається супроводом контрабандних операцій. За іронією або задля жарту його називали Службою безпеки. Нею керує давній знайомий власника логістичної компанії ОСОБА_2 . Разом вони були у львівському злочинному угрупуванні ОСОБА_3 . Лідера на початку 90-х знищили конкуренти. ОСОБА_1 подався якнайдалі зі Львова та отримав заповітний канадський паспорт, а ОСОБА_2 перечекав тривожний час вдома. Повернувшись на батьківщину на коні, канадський українець знайшов випробуваного співробітника і призначив йому важливу справу. Зараз ОСОБА_2 особисто відстежує, як контрабанду перевозять через кордон, довозять на внутрішній пост і далі розподіляють між кінцевими споживачами і торговими точками. Найграндіозніша «сіра» операція, проведена під дахом Meest Express , виявилася контрабандою навпаки. Компанія нібито займалася експортом тютюнових виробів. За проведення фіктивної торгової операції держава відшкодувала йому ПДВ. Не варто припускати, що сигарет насправді не існувало. Вони просто залишалися в Україні і реалізовувалися на внутрішньому ринку, додаючи прибутку ОСОБА_1 ».

«У 2013 році бізнесмена намагалися викликати до відповіді за шахрайство».

«Ще небезпечніше мати справу з Meest Express як з роботодавцем. Ще одним джерелом прибутку для ОСОБА_1 є економія на персоналі. Мова йде не тільки про низьку заробітну плату, але і про недотримання необхідних умов праці».

Відповідно до матеріалів справи встановити автора відповідного інформаційного матеріалу та власника вебсайта - поширювачів інформації, які повинні були б відповідати за вимогами щодо спростування недостовірної інформації, неможливо, а тому в силу положень ч.4 ст.277 ЦПК України особа вправі звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Зокрема, згідно із ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Основним Законом гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст.34 Конституції України).

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (ст.297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (ст.299 ЦК України).

Водночас, відповідно до частин 1, 2 ст.30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені, як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд повинен визначити характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. При цьому, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року (заява № 72713/01) у справі «Українська Прес-Груп проти України» зазначено, що у своїй практиці суд розділяє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. Навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, для оспорюваного висловлювання, залежно від обставин конкретної справи висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь якого фактичного підґрунтя. Тобто, факти можна підтвердити, а підтвердження оціночних суджень є нездійсненим.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» (заява № 9815/82) суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода вираження поглядів).

Відповідно до ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

У частинах першій, другій та п`ятій ст.17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.

Таким чином заголовок статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» та цитати «ОСОБА_1 використовує надані йому можливості організувати контрабандний міст з сусідньою Польщею. Ще на початку діяльності в Україні ОСОБА_1 відзначився в 2003 році ввезенням контрабандної свинини на суму 600 тис грн. … Це приклади контрабанди товарів, що приносять ОСОБА_1 надприбуток» містять категоричні твердження про вчинення заявником кримінально-караних діянь, передбачених КК України - ст.149 «Торгівля людьми», ст.190 «Шайхрайство», ст.201 «Контрабанда», ст.257 «Бандитизм».

Натомість відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ України серії ІІА № 1799528 заявник станом на 14 лютого 2020 року до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

З урахуванням те, що заявник не має статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого у кримінальному провадженні, а тому такі висловлювання є поширенням проти нього очевидно недостовірної інформації, яка потребує судового захисту.

Натомість пункт 2 ст.10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи, як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15 липня 2010 року, заява № 16695/04).

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен враховувати положення Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації зазначається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість (постанова Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 334/11068/15) .

Як вбачається із тексту заяви сам заявник є громадським діячем, меценатом, представником української діаспори українців в Канаді, отже виступає публічною особою у згаданому контексті.

Наведене свідчить, що висловлені судження на кшталт «Разом вони були у львівському злочинному угрупуванні ОСОБА_3 . ОСОБА_1 подався якнайдалі зі Львова та отримав заповітний канадський паспорт, … Вони просто залишалися в Україні і реалізовувалися на внутрішньому ринку, додаючи прибутку ОСОБА_1 . У 2013 році бізнесмена намагалися викликати до відповіді за шахрайство. … Ще одним джерелом прибутку для ОСОБА_1 є економія на персоналі» містять оціночний характер та по своїй природі є критичною оцінкою заявника як публічної особи. Водночас межа допустимої критики стосовно заявника як публічної особи є значно ширшою, а його діяльність є об`єктом значного суспільного інтересу, який, зокрема, втамовується, з одного боку, - продукуванням інформації стосовно такої особи, а з іншого - її сприйняттям та поглинанням суспільством як результат реалізації інтересу. Такий висновок відповідає судовій практиці Європейского суду з прав людини.

Інформація у тексті про те, що «Одним з головних гравців на логістичному ринку України стала канадська компанія Meest Express, заснована бізнесменом з українським корінням ОСОБА_1 » з урахуванням даних про те, що заявник народився в с.Голешів Жидачівського району Львівської області, Україна, є громадянином Канади (довідка МВС України, паспортні документи) та згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є одним із засновником компанії, не відповідає критеріям недостовірності інформації.

Також за ч.ч.1,2 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Так, заявником у даній справі є ОСОБА_1. як фізична особа, а адвокат Дацко Ю.С. уповноважена діяти тільки в його інтересах.

Щодо спірної статті у наступній частині: «Несплата податків виявилася найбільш нешкідливим порушенням законодавства. Продовольчий підрозділ фірми працює під Львовом. Через рік перелік продуктів поповнився промисловими товарами. Митницю успішно оминула велика парті відеореєстраційного обладнання. З польських складів Meest Express забирав брендовий одяг і перевозив їх у магазини українських міст. У структурі компанії Meest Express є спеціальний підрозділ, який займається супроводом контрабандних операцій. За іронією або задля жарту його називали Службою безпеки. Нею керує давній знайомий власника логістичної компанії ОСОБА_2 . Лідера на початку 90-х знищили конкуренти. … а ОСОБА_2 перечекав тривожний час вдома. Повернувшись на батьківщину на коні, канадський українець знайшов випробуваного співробітника і призначив йому важливу справу. Зараз ОСОБА_2 особисто відстежує, як контрабанду перевозять через кордон, довозять на внутрішній пост і далі розподіляють між кінцевими споживачами і торговими точками. Найграндіозніша «сіра» операція, проведена під дахом Meest Express, виявилася контрабандою навпаки. Компанія нібито займалася експортом тютюнових виробів. За проведення фіктивної торгової операції держава відшкодувала йому ПДВ. Не варто припускати, що сигарет насправді не існувало. Ще небезпечніше мати справу з Meest Express як з роботодавцем. Мова йде не тільки про низьку заробітну плату, але і про недотримання необхідних умов праці», то суд ураховує наступне.

Наведені висловлювання стосуються компанії Meest Express як юридичної особи та ОСОБА_2 , однак ні заявник, ні адвокат не уповноважені діяти від їх мені та представляти їх інтереси в суді, у суді відсутні відповідні документи на таке представництво, визначені ст.62 ЦПК України.

При цьому, за ч.3 ст.58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. За наявними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань уповноваженими особами представляти юридичну особу Meest Express у правовідносинах з третіми особами та вчиняти дії від її імені без довіреності виступають ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (інші дані щодо самопредставництва у справі відсутні).

Отже, компанія Meest Express та ОСОБА_2 , якщо вважають свої права порушеними, вправі звернутися до суду із відповідними вимогами як самостійно, так і через повноважених представників.

У зв`язку із встановленими обставинами у цій частині вимог слід відмовити.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення даної заяви з урахуванням її обґрунтованості та доведеності.

Керуючись ст.ст.4, 258, 259, 263-265, 273, 293, 254 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

заяву задоволити частково.

Установити факт недостовірності інформації та спростувати інформацію, поширену російською мовою в мережі Інтернет на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 у статті під заголовком (в перекладі на українську мову): «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме:

« ОСОБА_1 використовує надані йому можливості організувати контрабандний міст з сусідньою Польщею. Ще на початку діяльності в Україні ОСОБА_1 відзначився в 2003 році ввезенням контрабандної свинини на суму 600 тис грн. … Це приклади контрабанди товарів, що приносять ОСОБА_1 надприбуток».

У решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, який продовжується на час дії карантину. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень ЦПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

заявник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

заінтересована особа товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «МІСТ ЕКСПРЕС», код ЄДРПОУ 36152228, м.Львів, вул.Зелена, 147

Повне судове рішення складено 13 липня 2020 року, що є датою його ухвалення, ухваленого а відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.В.Тімченко