Рішення № 90499874, 15.07.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/484/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2020 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Береза П.Р.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Русенка Р.І. ,

представника третьої особи Кохан О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третіх осіб: Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради про відшкодування шкоди та приведення квартири до попереднього стану, -

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог.

23 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою (уточнена 28.01.2020) до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третіх осіб: Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради в якому просить стягнути з відповідачів на його користь 12 028, 00 гривень (5 000,00 грн. відновлювальний ремонт підвального приміщення, 7 028,00 грн. витрати на медикаменти) за завдану майнову шкоду та 1 500 000,00 гривень за завдану моральну шкоду та зобов`язати ОСОБА_2 , власника квартири АДРЕСА_1 привести квартиру у попередній стан шляхом встановлення несучої стіни між кімнатами.

В обґрунтування даного позову вказує на те, що будинок АДРЕСА_1 1897 року забудови, трьох-поверховий з дерев`яним перекриттям та розміщений в центральній частині міста. В результаті цілодобового курсування авто та електротранспорту, ваги реклами, її систематичних монтажів і демонтажів на фасадних стінах будинку утворилась тріщина, котра в подальшому призвела до відходження фасадної стіни, що спричинило утворення тріщини по всій довжині стелі його кімнати та до аварійного стану будинку. Дана обставина визнана Львівською міською радою згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва «Капітальний ремонт житлового будинку АДРЕСА_1» , в сумі 1 570 190,00 гривень, затвердженого наказом №655 від 29.09.2016 року. Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 , будучи обізнаним про аварійний стан будинку, демонтував несучу-капітальну стіну між кімнатами 15-2 та 15-3 (поверховий план) своєї квартири, чим збільшив торгівельну площу свого магазину. Після демонтажу відповідачем несучої-капітальної стіни, яка знаходиться на першому поверсі будинку, позивач зазначає, що фасадна стіна в осях «А» - «В» відстане від фасадної стіни в осях «1» - «5», що призведе до обвалу фасадних стін будинку, відповідно до руйнації його квартири. Вищевказані хвилювання-переживання призвели до розладів здоров`я, котрий змушений був неодноразово звертатися за медичною допомогою, зокрема: амбулаторною 03.07.2018, 17.07.2018, 03.07.2019. Крім того, зазначає, що у зв`язку із погіршенням стану здоров`я змушений був пройти курс лікування в денному неврологічному стаціонарі з 17.09.2019-23.09.2019, чим було заподіяно йому моральної та матеріальної шкоди. Просить позов задовольнити.

Рух справи в суді.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14 лютого 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08 травня 2018 року призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 09 липня 2018 року, ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 08 травня 2018 року залишено без змін.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 січня 2019 року визначено суддю Юрківа О.Р.

22 листопада 2019 року матеріали цивільної справи повернулися без виконання з Науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28 січня 2020 року відновлено провадження у справі.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Юрківа О.Р. задоволено та відведено суддю Юрківа О.Р.

Згідно з розпорядженням №62 від 24 квітня 2020 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв`язку із задоволеним відводом головуючого судді.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2020 року визначено суддю Волоско І.Р.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27 квітня 2020 року прийнято до провадження цивільну справу та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27 квітня 2020 року клопотання ОСОБА_1 задоволено та витребувано з Галицької районної адміністрації Львівської міської ради документи.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05 червня 2020 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Позиції сторін у справі.

15 липня 2020 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Русенко Р.І. в судовому засіданні подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ОСОБА_2 та іншим відповідачам на праві спільної сумісної власності належить приміщення АДРЕСА_1 площею 27 кв.м. Наказом Департаменту містобудування №А-85 від 07.06.2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 затверджено вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції приміщень квартири під офіс. Відповідно до п.2.2 Наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради №А-85 від 07.06.2016 року, комунальним підприємством «Архітектурно-будівельний нагляд» розроблено робочий проект на реконструкцію згаданого приміщення. Робочим проектом було передбачено реконструкцію квартири під офіс з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного отвору, з наступним виконанням робіт: пробивка дверного отвору на місці існуючого віконного прорізу; закладання цегляною кладкою існуючого входу в квартиру; влаштування цегляної перегородки між вбиральною та кімнатою персоналу; демонтаж пічок. В квартирі, яка підлягала реконструкції, запроектовано розміщення наступних приміщень: офісне приміщення, кімната персоналу, приймальня і вбиральня. Філією ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області виконано експертизу цього робочого проекту. Відповідно до експертного звіту №14-1902-16 від 04 серпня 2016 року, зазначена проектна документація визнана такою, що розроблена з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва і має такі технічні показники: Загальна площа до реконструкції - 25,62 кв.м; Загальна площа після реконструкції - 25,39 кв.м. Відповідальним за проведення технічного нагляду реконструкції приміщень призначено інженера технічного нагляду ОСОБА_8 , який має відповідний кваліфікаційний сертифікат серії НОМЕР_1 , виданий 26.03.2015 року атестаційною архітектурно-будівельною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Відповідно до наказу ЛКП «Архітектурно-будівельний нагляд» Департаменту містобудування Львівської міської ради №30/1-АН від 08 серпня 2016 року авторський нагляд за виконанням робіт по реконструкції приміщення покладено на провідного архітектора ОСОБА_9 31.08.2016 року відповідачами до Інспекції ДАБК у м. Львові подана Декларація про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована в Інспекції ДАБК у м. Львові 06.09.2016 року за №ЛВ 082162500618. 01.06.2017 року Інспекцією ДАБК у м.Львові зареєстровано декларацію відповідачів про готовність до експлуатації об`єкта - приміщень квартири АДРЕСА_1 . До реконструкції приміщення складалося з кухні та двох житлових кімнат площею 11.20, 9.77 та 4.65 кв.м. Відповідно до технічного паспорта на приміщення, виданого 23 травня 2017 року ЛКП «Архітектурно-будівельний нагляд» Департаменту містобудування Львівської міської ради, після реконструкції нежитлове приміщення складається з трьох приміщень (позначення: 1-площею 23,5, 2- площею 2.1 та 3 - площею 1,4 кв.м.). Під час реконструкції була розібрана цегляна перегородка між кімнатами, позначеними на плані 1-3 та 1-2, шириною 120 мм, що підтверджується планом першого поверху, існуючим до реконструкції (аркуш 3 робочого проекту), який виконаний у масштабі 1:100. Дана перегородка не є несучою стіною (конструкцією) будинку, як про це стверджується у позовній заяві. Таких доказів позивачем до позову не додано. Не надано також доказів, що знесення цієї перегородки призвело до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, до зниження несучої спроможності й стійкості конструкцій або будинку, обвалів, несучої спроможності несучих елементів перекриття (балок, прогонів) першого поверху. Позивачем також не надано доказів, що знесення перегородки призвело до погіршення умов експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку АДРЕСА_1 чи у якійсь окремій квартирі цього будинку. Крім того, зазначає, що у лютому 2019 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради (далі - Галицька РА ЛМР, позивач) звернулася в суд із позовом, в якому просила зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 співвласників приміщення квартири АДРЕСА 1 за власні кошти відновити капітальну стіну першого поверху в нежитлових приміщеннях (офісу) квартири АДРЕСА_1 . Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні позову Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівського комунального підприємства «Центральне» про зобов`язання до вчинення дій справа № 1.380.2019.000772. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року апеляційні скарги Галицької районної адміністрації Львівської міської ради та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року по справі № 1.380.2019.000772 - без змін. Восьмий апеляційний адміністративний суд встановив відсутність доказів, що перепланування у квартирі ОСОБА_4 , зокрема, розібрання стіни між житловими кімнатами площею 11,20 кв.м. та 9, 77 кв.м. є втручанням в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування. Адвокат вважає , що зазначеними рішеннями адміністративних судів, що набрали законної сили, встановлені обставини, які не підлягають доказуванню при розгляді справи № 461/484/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав аналогічні пояснення викладенні у позові.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник Русенко Р.І. у судовому засіданні позов заперечили та просили відмовити у його задоволенні з підстав викладених у відзиві.

Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Відтак, суд вважає причини неявки відповідачів неповажними. Є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачами відсутня, а відтак, суд вважає можливим проводити судове засідання та винести рішення по справі у відсутності зазначених відповідачів.

Представник третьої особи Львівської міської ради Кохан О.І. у судовому засіданні позов заперечив та просив відмовити у його задоволенні, оскільки спір в жодній мірі не стосується прав та інтересів Львівської міської ради.

Представник третьої особи Галицької районної адміністрації Львівської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Відтак, суд вважає причини неявки представника третьої особи неповажними. Є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень представником третьої особи відсутня, а відтак, суд вважає можливим проводити судове засідання та винести рішення по справі у відсутності зазначеного представника.

Представник третьої особи Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Відтак, суд вважає причини неявки представника третьої особи неповажними. Є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень представником третьої особи відсутня, а відтак, суд вважає можливим проводити судове засідання та винести рішення по справі у відсутності зазначеного представника.

Позиція суду.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову у задоволені позову, виходячи з наступних міркувань.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_4 , яка належить йому на праві власності, і до якої відноситься підвальне приміщення розміром 1,0м х 1,5м.

Відповідач ОСОБА_2 протягом 2017року здійснював переобладнання своєї квартири АДРЕСА_1 , демонтуючи несучу капітальну стіну між кімнатами своєї квартири, внаслідок чого через вентиляційну решітку підвального приміщення ОСОБА_1 попадали уламки цегли, побутове та будівельне сміття, що створювало незручності у користуванні підвалом.

Позивач неодноразово звертався до відповідача про необхідність відновлення приміщення до попереднього стану та відшкодування завданих матеріальних та моральних збитків.

Окрім того, позивач стверджує, що будинок по АДРЕСА_1 є аварійним, а здійснені відповідачем перепланування призводить до ще більшого його руйнування.

Як на доказ, ОСОБА_1 покликається на зроблені ним світлини підвального приміщення (а.с.17-19) та на зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва «Капітальний ремонт житлового будинку АДРЕСА_1 » в сумі 1 570 190,00 гривень, затверджений наказом №655 від 29 вересня 2016 року (а.с.95-96), з яких вбачається, що будинок дійсно потребує капітального ремонту.

Як вбачається із листа Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 20 квітня 2018 року, розпорядження щодо реконструкції квартири АДРЕСА_1 районною адміністраціє , не видавалось (а.с.42).

23 серпня 2018 року ЛКП «Центральне» складено протокол №123 про адміністративне правопорушення за ст.150 КУпАП, про те, що ОСОБА_2 , на АДРЕСА_1 без дозвільних документів здійснив демонтаж несучої стіни в квартирі №15 та зайняв частину коридору, який є у спільному користуванні під літ.VI - 1-ий поверх даного будинку, в серпні 2018 року (а.с.200).

05 жовтня 2018 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Івано-Франківської селищної ради винесено постанову №1-18, якою визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.150 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 гривні (а.с.201).

Відповідно до акту обстеження технічного стану квартири (нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ) від 26.10.2018р. комісією в складі : голови: головного інженера ОСОБА_12, членів: майстрів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 складено висновок про приведення квартири до попереднього стану (а.с.139).

Згідно розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 23 листопада 2018 року «Про відновлення капітальної стіни першого поверху в нежитлових приміщеннях (офісу) квартири будинку АДРЕСА_1» , затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району (протокол №39 від 13.11.2018) про зобов`язання співвласників приміщення квартири (офісу) на АДРЕСА_1 за власні кошти відновити капітальну стіну першого поверху в нежитлових приміщеннях (офісу) квартири будинку АДРЕСА_1 , термін виконання 10.12.2018 (а.с.137).

На підтвердження розміру майнової шкоди позивачем ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено: товарні чеки про купівлю засобів медичного вжитку (а.с.100-101).

На підтвердження завдання шкоди здоров`ю позивача ОСОБА_1 до матеріалів справи долучені медичні документи, а саме: звернення до медичного закладу за медичною допомогою від 03.07.2018, 03.07.2019 та 17.07.2019 (а.с.98-99); виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №313 від 23 вересня 2019 року (а.с.99); товарні чеки про купівлю засобів медичного вжитку (а.с.100-101).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Частиною першою статті 1166 ЦК України, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Залежно від об`єкта розрізняють деліктну відповідальність за завдання шкоди майну та деліктну відповідальність за завдання шкоди особі.

Для настання деліктної відповідальності відповідно до ст. 1166 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки необхідні для всіх випадків відшкодування шкоди. Шкода полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, а майнова шкода - у зменшенні майнової сфери потерпілого, що, своєю чергою, тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами), шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до правил ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність вищевказаних обставин.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, в даному випадку предметом доказування є вина відповідачів, причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідачів та спричинення моральної шкоди позивачу.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку із ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди предметом доказування є не тільки факт неправомірних дій (бездіяльності), а також виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) та заподіяння шкоди.

Отже, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач має довести, яких саме втрат майнового характеру (матеріальну шкоду) та немайнового характеру (моральну шкоду) він зазнав, та яке саме їх матеріальне вираження. Недоведеність позивачем зазначених обставин у справі є підставою для відмови у задоволенні позову.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує, зокрема, тим, що неправомірними діями відповідача щодо демонтажу несучої-капітальної стіни між кімнатами 15-2 та 15-3 своєї квартири, яка знаходиться на першому поверсі завдали йому моральної шкоди, внаслідок хвилювань, переживань та матеріальної шкоди щодо відновлювального ремонту підвального приміщення та витрат на медикаменти.

Суд зазначає, що позивач не надав достатніх і допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачами моральної шкоди, яка згідно з частиною другою статті 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи та матеріальної шкоди внаслідок дій відповідача.

Позивачем ОСОБА_1 подано медичні документи, зі змісту яких убачається, що він звертався із скаргами на періодичні головні болі, запаморочення, поганий сон, дратівливість, підвищення артеріального тиску. Однак, зі змісту виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Комунальної 5-тої міської клінічної лікарні м. Львова (а.с.99) та звернень за медичною допомогою (а.с.98), оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, не встановлено, що захворювання та лікування ОСОБА_1 перебуває у причиновому зв`язку та є наслідком подій, пов`язаних із обставинами, на котрі покликається позивач в позовній заяві; будь-які медичні висновки з цього приводу відсутні.

Окрім того, записи щодо стану здоров`я ОСОБА_1 , які ним долучені до справі в якості доказів, датовані 2019 роком, в той час, як за обставинами справи події мали місце в 2017 р.

Позивач ОСОБА_1 взагалі не надав суду жодного доказу щодо розміру заподіяння йому матеріальної шкоди ( відновлювального ремонту) . Доводи в цій частині зводяться до приблизних розрахунків - витрат , які на думку ОСОБА_1 , він міг би понести для прибирання свого підвального приміщення ( вказує на середню оплату робочого дня 2-3 робітників), однак, сума в 5000 грн. не підтверджуються жодними доказами.

Крім того, долучені позивачем товарні чеки купівлі засобів медичного вжитку (а.с.100-101) не є належними доказами матеріальної шкоди, оскільки товарні чеки є безіменними, датовані 2019р.

Долучені позивачем до матеріалів справи фотографії (а.с.17-18) не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.76-78 ЦПК України та не підтверджують факту і розміру заподіяння матеріальної шкоди.

Виходячи з вищезазначеного, правові підстави для застосування норм статей 1166, 1167 ЦК України та відшкодування майнової та моральної шкоди, враховуючи наявні у справі докази, відсутні.

Висновки за результатами розгляду справи.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та їх зміст, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, є необґрунтованими, та такими, що не підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку із відмовою позову судовий збір покладається на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 1166, 1167 ЦК України, ст.ст.189, 197, 200, 258-261 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третіх осіб: Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради про відшкодування шкоди та приведення квартири до попереднього стану - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20.07.2020 року.

Суддя Волоско І.Р.