Ухвала суду № 90498791, 20.07.2020, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________

Справа № 299/2175/17

У Х В А Л А

20.07.2020 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого-судді Трагнюк В.Р., при секретарі Конар В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Виноградів скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

30.06.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця, у якій просить суд визнати незаконним повідомлення державного виконавця Виноградівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Олашин Н.В. від 21.05.2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, зобов`язавши державного виконавця відкрити виконавче провадження на підставі заяви ОСОБА_1 .

Скаргу мотивує тим, що рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.03.2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Вилоцької селищної ради Виноградівського району позов задоволено, зобов`язано відповідача на черговій сесії розглянути питання виділення ОСОБА_3 з житлового фонду комунальної квартири, приданої для проживання та такої, що відповідає державним санітарним та технічним умовам, та прийняти рішення про виділення ОСОБА_3 такої квартир. Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 04.09.2018 року вказане рішення залишено без змін, тому починаючи з дати 04.09.2018 підлягає виконанню. Проте на даний час рішення суду не виконано. У квітні 2020 року стягувач пред`явила виконавчий лист за вказаним рішенням суду до виконання, звернувшись до Виноградівського РВ ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження. 24.06.2020 року стягувач особисто у приміщенні Виноградівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) дізналася про те, що виконавчий лист було повернуто стягувачу без прийняття до виконання, їй було вручено Повідомлення про повернення виконавчого документу. Скаржниця вважає це повідомлення незаконним, оскільки законні підстави для повернення виконавчого листа у державного виконавця були відсутні.

В судове засідання скаржниця не з`явилася, у прохальній частині скарги просила суд розглядати скаргу за її відсутності, вимоги скарги підтримує.

Головний державний виконавець Олашин Н.В. в судове засідання на розгляд скарги не з`явилася, будучи належним чином своєчасно повідомленою про дату, час та місце проведення судового розгляду. Причин неявки суду не повідомила, клопотань від неї до суду не надходило. Її неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Представник Вилоцької селищної ради Виноградівського району – відповідач у цивільному спорі – боржник за виконавчим листом не з`явився в судове засідання, до суду подав клопотання про відкладення розгляду скарги через неможливість явки представника відповідача у зв`язку із карантином.

Вирішивши питання про можливість розгляду скарги без участі представника стягувача, суд керувався положенням ч.2 ст.450 ЦПК України, відповідно до якого неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Причини неявки, викладені у клопотанні, не визначені цивільним процесуальним законом як такі, внаслідок яких у суду виникає обов`язок відкласти судовий розгляд справи.

Відтак, скарга розглянута без участі учасників цивільної справи, на підставі змісту поданої скарги та доданих письмових документів.

Дослідивши зміст скарги, та зміст доданих письмових доказів, суд вирішив наступне.

Суд встановив, що рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.03.2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Вилоцької селищної ради Виноградівського району позовні вимоги задоволено, зобов`язано відповідача на черговій сесії розглянути питання виділення ОСОБА_3 з житлового фонду комунальної квартири, приданої для проживання та такої, що відповідає державним санітарним та технічним умовам, та прийняти рішення про виділення ОСОБА_3 такої квартири. Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 04.09.2018 року вказане рішення залишено без змін, тому починаючи з дати 04.09.2018 рішення суду підлягає виконанню. 26.09.2018 року за вказаним рішенням суду було видано Виконавчий лист №299/2175/17. На підтвердження, до скарги додано фотокопію дублікату виконавчого листа, вірність якої засвідчено скаржницею.

На час розгляду скарги рішення суду не виконано.

Зміст поданих скаржницею документів свідчить про те, що вперше стягувач за вказаним Виконавчим листом – ОСОБА_1 –пред`явила виконавчий лист до виконання у 2018 році і за її заявою 23.11.2018 року старшим державним виконавцем Виноградівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Вагнер Н.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП 57762937. За результатами проведення виконавчих дій 26.03.2019 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме у зв`язку із неможливістю виконати рішення суду без участі боржника. 13.03.2019 року направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

У квітні 2020 року стягувач повторно пред`явила Виконавчий лист (дублікат) до примусового виконання разом із заявою про відкриття виконавчого провадження.

24.06.2020 року їй у приміщенні Виноградівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було вручено Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 21.05.2020 року.

Зі змісту оскаржуваного Повідомлення встановлено, що підставою для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання стала та обставина, що виконавчий документ вже перебував на виконанні, державний виконавець керувався п.2 частини третьої статті 5 ЗУ «Про виконавче провадження».

Проаналізувавши встановлені обставини та норми закону, що регулюють дані правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Правовідносини, що склалися у процесі виконання рішення суду від 13.03.2018 року, врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року (далі – Закон).

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

З аналізу вказаної норми вбачається, що Повідомлення визначено Законом як процесуальний документ, шляхом подання чи надання якого державний виконавець може оформляти прийняття рішень під час здійснення виконавчого провадження.

Відтак оскарження Повідомлення суд визнає належним способом захисту права стягувача у виконавчому провадженні.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід`ємною частиною правосуддя, а у ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Сукупність встановлених у справі обставин вказує на те, що стягувач повторно пред`явила Виконавчий лист до примусового виконання у межах встановленого законом строку.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Зі змісту оскаржуваного Повідомлення вбачається, що державним виконавцем не було виявлено невідповідність Виконавчого листа вимогам, передбаченим Законом, чи закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, а також порушення територіальної юрисдикції виконавчого органу.

Разом із тим, державний виконавець прийняв рішення про повернення виконавчого документу стягувачу «без прийняття до виконання» на підставі п.2 частини третьої статті 5 Закону через те, що виконавчий документ «перебував на виконанні».

Частина третя статті 5 Закону, якою керувався державний виконавець при прийнятті оскаржуваного рішення, визначає обсяг прав та обов`язків приватного виконавця у процесі примусового виконання виконавчих документів та не може бути застосована у даних правовідносинах, а державний виконавець у зв`язку із цим діяв не у межах своїх повноважень.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваного рішення державний виконавець застосував процесуальну норму ЗУ «Про виконавче провадження», яка не підлягала застосуванню у даних конкретних обставинах.

Стаття 37 Закону містить вичерпний перелік підстав для прийняття державним виконавцем рішення про повернення стягувачу виконавчого документа та встановлює обов`язкову вимогу до форми прийнятого рішення.

Проте, жодної з передбачених цією статтею Закону підстав державний виконавець не встановив, та й не керувався цією нормою при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.4 ст.37 Закону, про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Таким чином, при оформленні прийнятого рішення державний виконавець не дотримався імперативної вимоги Закону про процесуальну форму рішення, а отже діяв не у спосіб, визначений законом.

Суд дійшов висновку, що головний державний виконавець Виноградівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Олашин Н.В. прийнявши рішення у виді Повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання на підставі п.2 ч.3 ст.5 Закону, діяла поза визначеними Законом підставами, не у межах повноважень та не у спосіб, визначених цим Законом.

А отже, оскаржуване рішення є неправомірним, а вимога скарги в цій частині підлягає задоволенню.

Разом із тим, суд зауважує, що прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження віднесено до повноважень державних та приватних виконавців. Підставою для його прийняття є цілий ряд умов, визначених статтею 26 та іншими нормами Закону, якими врегульовано процедури пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання та початок примусового виконання рішення. Зважаючи на це, процедура судового розгляду скарги не дозволяє суду розглядати питання про відкриття виконавчого провадження на підставі заяви стягувача.

Відтак, вимога скарги в цій частині задоволенню не підлягає.

Проте, відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відтак, суд з метою поновлення порушеного права стягувача зобов`язати державного виконавця розглянути заяву стягувача ОСОБА_1 про примусове виконання рішення на підставі Виконавчого листа №299/2175/17 від 26.09.2018 року, та прийняти вмотивоване рішення на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів.

Керуючись ст..ст.450-452, 258-260 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати Повідомлення головного державного виконавця Виноградівського районного відділу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Олашин Наталії Василівни від 21.05.2020 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання – неправомірним.

Зобов`язати головного державного виконавця Виноградівського районного відділу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Олашин Наталію Василівну прийняти до розгляду заяву стягувача ОСОБА_1 про примусове виконання рішення на підставі Виконавчого листа №299/2175/17 від 26.09.2018 року, та прийняти вмотивоване рішення на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Виноградівський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання його копії.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. Р. Трагнюк