
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
14 липня 2020 року №640/3011/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., при секретарі судового засідання Ігнатову І.Ю., за участі представників позивача Гогії Ю.С., Хоменка О.Є. та представника відповідача Білецької Ю.Ю., без участі представника третьої особи, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (Військова частина 1498) до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа - Головне управління ДФС у м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (Військова частина 1498) (далі - позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), третя особа - Головне управління ДФС у м. Києві (далі - третя особа), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення відповідача №0065563308 від 07.11.2019 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;
- зобов`язати відповідача скасувати рішення №0065563308 від 07.11.2019 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Ухвалою суду від 02.03.2020 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/3011/20 (далі - справа), розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, а ухвалами суду від 02.06.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні, а також відмовлено представнику відповідача у задоволенні заяви про заміну сторони.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем без врахування виправлення самостійно виявленої помилки.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване рішення прийняте ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Відповідачем 07.11.2019 р. прийнято оскаржуване рішення №0065563308 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування застосовано до позивача штраф у розмірі 4653362,10 грн. та пеню за період 21.06.2019 р. - 22.07.2019 року в сумі 727293,37 грн.
Рішенням Державної податкової служби України від 03.01.2020 р. №428/6/99-00-08-06-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення №0065563308 від 07.11.2019 р. - без змін.
Незгода позивача із рішенням від №0065563308 від 07.11.2019 р. зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Порядок сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VІ (далі - Закон №2464-VI).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VІ, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з ч. 7 ст. 9 Закону №2464-VІ, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
У відповідності до ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VІ, платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим періодом є календарний місяць, а для фізичних осіб - підприємців базовим звітним періодом є рік.
При цьому платники, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, платники, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї ч., або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VІ, базою для нарахування єдиного внеску є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до п. 1 розділу 4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. №435 (далі - Порядок №435), звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.
Частиною 1 ст. 13 Закону №2464-VІ передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VІ, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VІ, під недоїмкою необхідно розуміти суму єдиного внеску, своєчасно не нараховану та/або не сплачену у строки, встановлені цим Законом, обчислену органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що 05.06.2019 року позивачем подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування Форма Д4 (місячна) за травень 2019 року.
В подальшому, позивачем виявлено помилку у Звіті за травень 2019 року, яку виправлено у Звіті за червень 2019 року, а саме, в рядку 5.1 таблиці 4 "Загальна сума грошового забезпечення" зменшено єдиний внесок у зв`язку з виправленням помилки на суму 25674000,00 грн.
Правильність зазначення інформації в Звіті за червень 2019 року, в тому числі виправлення інформації за травень 2019 року не заперечується відповідачем.
Таким чином, позивачем у Звіті за травень 2019 року допущено механічну помилку, а саме помилково завищено єдиний внесок, який підлягає сплаті.
Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач виходив з того, що відомості зазначені позивачем у Звіті за травень 2019 року є достовірними, а тому сплаті підлягає сума єдиного внеску, яка в ньому зазначена у встановлені законом строки.
Суд зауважує, що в період, з якого у суб`єкта господарювання виникає обов`язок нарахувати єдиний внесок є не факт складання (подання) звіту, а факт нарахування заробітної плати (грошового забезпечення), і базою нарахування є нарахована заробітна плата, яка обчислюється на підставі бухгалтерських документів.
Таким чином, позивач належним чином виконав вимоги Закону №2464-VІ щодо своєчасного нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а допущена ним помилка при формуванні Звіту вчинена вже після нарахування та сплати єдиного внеску.
Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з`ясовані обставини, суд вважає, що оскаржуване рішення відповідачем прийняте протиправно, а тому, як наслідок, воно підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (Військова частина 1498) до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа - Головне управління ДФС у м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 21020,00 грн.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (Військова частина 1498) (місцезнаходження: 02121, м. Київ, вул. Світла, 6; код ЄДРПОУ 14321955) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 43141267), третя особа - Головне управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980), про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0065563308 від 07.11.2019 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
3. Стягнути на користь Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (Військова частина 1498) сплачений ним судовий збір у розмірі 21020,00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко
Рішення у повному обсязі складено 20 липня 2020 року.
Судове рішення № 90497455, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 14.07.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 640/3011/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: