Ухвала суду № 90496857, 20.07.2020, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/8896/19

провадження № 2-др/361/11/20

20.07.2020

У Х В А Л А

20 липня 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарі - Мищенко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари заяву представника позивача – адвоката Прокоф`єва Богдана Івановича про ухвалення додаткового рішення у справі №361/8896/19 за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

установив:

У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебувала наголошена вище цивільна справа.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

У червні 2020 року представник позивача – адвокат Прокоф`єв Б.І. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 6500,00 грн.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача адвокат Прокоф`єв Б.І. направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача, заявлені вимоги підтримав.

Дослідивши заяву та письмові матеріали справи, суд дійшов наступного.

За змістом ч.ч. 1,4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: стягнуто з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», код ЄДРПОУ 33096517, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , матеріальну шкоду в розмірі 154206 (сто п`ятдесят чотири тисячі двісті шість) грн. 59 коп., у рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2310 (дві тисячі триста десять) грн. 47 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

В заяві про ухвалення додаткового рішення заявник зазначав, що разом із позовною заявою було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідне прохання щодо компенсації витрат на правову допомогу було зазначено і безпосередньо в позовній заяві. На підтвердження вказаних витрат, надав суду договір №64/19 про надання правової допомоги від 12 грудня 2019 року, акт виконаних робіт від 05 червня 2020 року, квитанцію №291209 від 05 червня 2020 року на суму 6500 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000152 від 19 травня 2017 року та рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що в рішенні Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2020 року судом зазначено, що в судове засідання учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Прокоф`єв Б.І. направили до суду заяви про розгляд справи в їхню відсутність, позовні вимоги підтримали, просили про їх задоволення в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечували.

В позовній заяві позивач просила про стягнення з відповідача понесених судових витрат, до заяви долучено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в розмірі 7310,47 грн. та ордер на надання правової допомоги серії ЧН №068792 (а.с.29,30).

Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-4 с. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом із заявою про ухвалення додаткового рішення представником позивача надано договір №64/19 про надання правової допомоги від 12 грудня 2019 року, акт виконаних робіт від 05 червня 2020 року, квитанцію №291209 від 05 червня 2020 року на суму 6500 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000152 від 19 травня 2017 року та рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару.

Проте, стороною позивача не було зроблено заяву про надання додаткових доказів на підтвердження понесених витрат після ухвалення судового рішення, а тому вимога про розподіл судових витрат була розглянута судом при ухваленні відповідного рішення в справі на підставі поданих документів.

Разом з тим, судом також враховано, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - Конвенція, ЄСПЛ відповідно) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючі докази, мають обов`язок обґрунтовувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

ЄСПЛ у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, суд вважає, що при розгляді та ухваленні відповідного заочного рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, судом об`єктивно розглянуто аргументи сторін та детально описано висновки, до яких він дійшов.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що рішення суду є повним, судом належним чином розглянуті всі позовні вимоги позивача, а тому заява про ухвалення додаткового рішення є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 260, 270 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні заяви представника позивача – адвоката Прокоф`єва Богдана Івановича про ухвалення додаткового рішення у справі №361/8896/19 за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи у разі постановлення ухвали за його відсутності має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.С.Сердинський