Ухвала суду № 90495829, 16.07.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5779/18

1-кп/214/431/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

головуючого – судді Прасолова В.М.

суддів – Ткаченка А.В., Гриня Н.Г.

при секретарі – Шевченко Ю.С.

за участю прокурора – Чеботової Т.В.

за участю потерпілої – ОСОБА_1

за участю захисника – Максимова Р.І.

за участю обвинуваченого – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12018040750001308 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.115 ч.1, 125 ч.1 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Захисник подав до суд клопотання, в якому просить: змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 , поклавши на обвинуваченого наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не залишати без дозволу суду територію домоволодіння за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 , за виключенням наявності виклику до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; носити електронний засіб контролю.

В обгрунтування клопотання вказує наступне. На стадії досудового розслідування відносно ОСОБА_2 14.06.2018 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжено ухвалами від 03.08.2018, 10.09.2018, 30.10.2018, 06.12.2018, 04.03.2019, 09.04.2019, 27.05.2019, 15.07.2019, 03.09.2019, 09.10.2019, 26.11.2019, 16.01.2020, 26.02.2020, 21.04.2020, 10.06.2020 року. Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вказує, що останній раз 10.06.2020 судом продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_2 до 19 серпня 2020 року. Зазначає, що при цьому суд вказав, як на підставу прийняття такого рішення, що ОСОБА_2 , обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 115 КК України, останній з них у відповідності до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких. З урахуванням зазначених обставин, суд зазначив,, що існує ризик, передбачений ст. 177 ч. 1 КК України, а саме, що обвинувачений, побоюючись тяжкості покарання, яке йому може бути призначено, в разі визнання винним, може переховуватися від суду. Тому, суд вказав, що доцільним є продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою. Вважає, що є підстави для зміни найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а, також, наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини. Вказує, що на даний час відсутній будь-які ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема відсутній ризик, що обвинувачений ОСОБА_2 буде переховуватися від суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_2 має міцні соціальні зв`язки в місті Кривому Розі, зокрема, ОСОБА_2 одружений з ОСОБА_3 , до затримання утримував 3 її неповнолітніх дітей, ОСОБА_2 до затримання сплачував аліменти на утримання власної доньки ОСОБА_4 , в місті Кривий Ріг проживає мати підозрюваного - ОСОБА_5 , яка є пенсіонером, вдовою та виховує його неповнолітню сестру, підозрюваний має постійне місце роботи, яке не змінює на протязі більше ніж 8 років, у ОСОБА_2 відсутній паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Зазначає, що ОСОБА_2 має постійне зареєстроване місце проживання в будинку за адресою АДРЕСА_1 , та право на спадкування якого належить підозрюваному в порядку спадкової трансмісії. Відповідно до характеристик з ПАТ “Кривбасзалізрудком” та голови вуличного комітету, які містяться в матеріалах кримінального провадження, ОСОБА_2 характеризується позитивно. Відповідно до довідок лікаря-нарколога та лікаря-психіатра ОСОБА_2 на обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Наполягає, що вказане свідчить про міцність соціальних зв`язків ОСОБА_2 , що стримає його не покидати межі міста Кривий Ріг, отже, нівелює ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначає, що будь-яких доказів того, що обвинувачений ОСОБА_2 буде переховуватися від суду стороною обвинувачення не надано, а це лише припущення сторони обвинувачення. Вказує, що обвинувачений ОСОБА_2 після подій, які відбулися 12.06.2018 не почав переховуватися, хоча мав таку можливість, а пішов зустріти жінку з якою він проживав однією сім`єю та повернувся додому, будь-яких дій з метою переховування від органів досудового розслідування не вчиняв, тобто те, що обвинувачений ОСОБА_2 буде переховуватися від суду стороною лише припущення сторони обвинувачення, яке ніякими доказами та діями обвинуваченого не підтверджується. Наполґягає, що стороною обвинувачення не доведено ризик переховування ОСОБА_2 від суду. Частина. 1 ст. 181 КПК України передбачає заборону обвинуваченому залишати житло цілодобово, а у відповідності до п. 9 ч. 5 ст. 194 КПК України суд застосовуючи відповідний запобіжний захід, може покласти обов`язок носити електронний засіб контролю, що нівелює ризик переховування ОСОБА_2 від суду. Щодо ступеня тяжкості інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення та тяжкості покарання, яке йому може бути призначено, в разі визнання винним, то в п. 74 рішення Європейського суду з прав людини Мамедова проти Росії (Mamedova v. Russia) №7064/05 від 01.07.2006 року, суд зазначив, що продовження строку тримання під вартою не може застосовуватися через те, що вироком може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі. Такі ж висновки ЄСПЛ зробив у справах «Летельє проти Франції» (Letellier v. France) від 26 червня 1991 року, серія A, №207, п. 51, «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) від 8 лютого 2005 року, №45100/98, п. 102, «Гораль проти Польщі» (Goral v. Poland) від 30 жовтня 2003 року, №38654/97, п. 68, «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria) від 26 липня 2001 року, №33977/96, п. 81. Відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту “c” пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. В п. 136 рішенні ЄСПЛ від 31.05.2011 у справі Ходорковський проти Російської Федерації (Khodorkovskiy v. Russia) №5829/04 зазначено, що арешт буде прийнятним в світлі положень Конвенції тільки, якщо «обов`язок, передбачений законом» не може бути виконано більш м`якими засобами, а принцип пропорційності передбачає необхідність встановлення рівноваги між важливістю забезпечити негайне виконання зобов`язання та важливістю права на свободу в демократичному суспільстві (п. 70 рішенні ЄСПЛ від 29.01.2008 у справі Сааді проти Сполученого Королівства (Saadi v. the United Kingdom) №13229/03. ЕСПЛ прийшовши висновку про те, що мало місце порушення п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначивши в п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі “Харченко проти України” (Kharchenko v. Ukraine) №40107/02, що згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод після спливу певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи зобов`язані навести інші підстави для продовжуваного тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами. Крім того, національні органи жодного разу не розглядали можливість обрання іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою. Аналогічні твердження виклав Конституційний Суд України у своєму рішенні від 23.11.2017 у справі №1-28/2017 (1р-2017). Вказує, що ОСОБА_2 , перебуває під вартою з 12 червня 2018 року, тобто на день подання даного клопотання 2 роки 1 місяць та 3 дні, а на даний час не встановлено та прокурором не наведено інших підстав для продовження тримання ОСОБА_2 під вартою. Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, суд застосовуючи відповідний запобіжний захід, може зобов`язати обвинуваченого виконувати один або кілька обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 194 КПК України суд застосовуючи відповідний запобіжний захід, може покласти обов`язок носити електронний засіб контролю. Відповідно до ч. 1 ст. 195 КПК України застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі підозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження. Вважає, що виконання процесуальних обов`язків обвинуваченого може бути забезпечено шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, цілодобового домашнього арешту з покладенням обов`язку носити електронний засіб контролю. Наполягає, що застосування цілодобового домашнього арешту до ОСОБА_2 з покладанням обов`язків: прибувати до суду за першою вимогою; не залишати без дозволу суду територію домоволодіння за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 , за виключенням наявності виклику до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; носити електронний засіб контролю буде достатнім та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження, який забезпечить виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків. Зазначає, що ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання в будинку за адресою АДРЕСА_1 та право на спадкування якого належить підозрюваному в порядку спадкової трансмісії.

У судовому засіданні захисник та обвинувачений, кожний окремо підтримали клопотання та підтвердили його зміст.

Прокурор у судовому засідання заперечує проти зміни запобіжного заходу та пояснив, що в день події ОСОБА_2 заперечував поліцейським свою обізнаність щодо цих подій. Вважає, що обвинувачений в разі зміни запобіжного заходу зможе переховуватися від суду. Такж звертає увагу, що потерпілий ОСОБА_6 побоювався в день події, що обвинувачений може позбавити його життя а тому втік з місця події.

Вислухавши учасників судового засідання суд дослідивши матеріали справи, суд вважає, що підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.

При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.201 КПК України, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_2 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 125 ч.2, 115 ч.1 КК України, останній з них у відповідності до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких. З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що існує ризик, передбачений ст. 177 ч.1 КК України, а саме, що обвинувачений, побоюючись тяжкості покарання, яке йому може бути призначено, в разі визнання винним, може переховуватися від суду. При цьому суд бере до уваги, що у судовому засіданні були допитані потерпіла ОСОБА_1 , потерпілий ОСОБА_6 , свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , сукупність показань яких містить вагомі докази на підтвердження пред`явленого ОСОБА_2 обвинувачення. На переконання суду перебування обвинуваченого в шлюбі, участь в утриманні дітей, наявність матері пенсіонерки, наявність в нього постійного місця роботи, місця проживання та позитивні характеристики не зменшують даного ризику, а отже інший, більш м`який запобіжний захід, на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначеним ризикам.

Тому клопотання захисника про зміну запобіжного заходу суд вважає необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 369-372, 177, 201 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов

судді: А.В. Ткаченко

Н.Г. Гринь