Рішення № 9049544, 24.12.2008, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа №2-59 2008 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2008 року. м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області В складі: головуючого - судді Стефурака Є.М. Секретаря Козаченко Л.Д.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування завданої шкоди.

ВСТАНОВИВ:

В заявленому позові позивачка просить стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 2616 грн. майнової шкоди та 5000 грн. моральної (немайнової) шкоди.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що 25.05.2004 року комісією з представників міської ради, районної архітектури та районного відділу земельних ресурсів була встановлена в натурі раніше існуюча межа земельної ділянки, що знаходиться в користуванні позивачки з земельною ділянкою, межа встановлена шляхом встановлення дерев»яних кілків. 27.05.2004 року на місці дерев»яних кілків, було встановлено металічні стовпчики позивачкою, однак побачивши це відповідачі умисно знищили позивачки дерев»яну огорожу - 12, 2 м. , огорожа із строганих досок до 2-х метрів висотою, покрита масляною фарбою, металічні стовпчики 50 мм. цементовані у землю, шифер. Про що був складений АКТ представниками міської ради, земельного відділу. Крім того були викликані працівники міліції, так як відповідачі продовжували ламати огорожу. Своїми діями відповідачі заподіяли позивачці моральну шкоду, яка полягає у нервовому потрясінні, приниженні честі та гідності, душевному стражданні, яку вона оцінює у 5000 грн. Так як відповідачами було пошкоджено огорожу позивачки, то матеріальну шкоду позивачка оцінює виходячи із локального кошторису, а у зв'язку з зміною вартості будівельних матеріалів та послуг дана сума становить 2616 грн.

08.06.2004 року по даному питанню позивачка зверталася з скаргою в порядку ст. 27 КПК України до Снятинського райсуду, по якій була порушена кримінальна справа, але 30.11.2004 року кримінальна справа була закрита за примиренням, а позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди залишилися не задоволені. Тому позивачка звернулася із позовом до суду і просить її позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 - позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що 27.07.2000 року позивачка викликала комісію, яка встановила в натурі нові межові знаки по розмежуванню земельних ділянок між господарствами. Комісія вимагала його підпису , однак від підпису він відмовився. Позивачка вказує, що її огорожа була довжиною 12 метрів, однак її стара щитова дощата огорожа була довжиною всього 8 метрів.

25.05.2004 року ОСОБА_1 знову визвала комісію, яка складалася з представників міської ради, районної архітектури та районного відділу земельних ресурсів. В той час його не було, рішення комісії вважає неправомірним, так як порушено вимоги земельного кодексу, тобто за відсутності власника земельної ділянки. Тоді було проведено нове розмежування між господарствами, та забрано в неї половину прибудови яка зареєстрована і частину земельної ділянки. 27.05.2004 року, позивачка почала пересувати 8 метрову стару щитову дощату огорожу, при цьому викопуючи металеві стовпчики з бетоном. Це все бачила ще ОСОБА_3 , однак ніякої шкоди вони того дня позивачці не чинили. Вони розібрали цю огорожу, однак не пошкодили її.

Відповідачка ОСОБА_3 , позовні вимоги не визнала, заперечила, що нею було пошкоджено огорожу позивачки, та нанесено їй тілесні ушкодження позивачці.

Суд, вислухавши позивача, відповідачів, свідка ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, із слідуючих підстав.

ст. 22 ЦК України передбачено, що особа якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, ст. 23, цього ж кодексу передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Позивачка довела факт користування земельною ділянкою на протязі тривалого часу що також стверджено рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12.06.2007 року, та встановлено, що 30.01.1960 року рішенням Кулачинської сільської ради №37 надано ОСОБА_1 під будівництво будинку земельну ділянку площею 0, 29 га та відведено її в натурі актом від 01.02.1960 року. 01.12.1995 року чоловіком позивачки ОСОБА_6 приватизовано дану земельну ділянку, і видано державний акт на право приватної власності, у межах згідно з планом.

Факт користування ОСОБА_2 стверджено рішенням Снятинської міської ради №7 від 12.09.1996 року, яким передано у приватну власність земельну ділянку площею 0, 32 га ОСОБА_7, яку згодом купив ОСОБА_4 Державний акт на яку було видано з порушенням інструкції про порядок складання, видачі реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю..., цей акт виготовлений без визначення меж земельної ділянки в натурі, без розробки технічної документації та врахування меж ділянки позивачки, яка мала в той час право власності на свою земельну ділянку, що привело між сторонами земельного спору. 02.07.1999 року ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_7 будинок з порушеннями. До будинку ОСОБА_4, попередній власник, самовільно добудував господарську споруду, порушивши при цьому межу між господарствами сторін. Показами свідка ОСОБА_5 підтверджено, факт пошкодження відповідачами огорожі. Стан огорожі після демонтажу відображений представленими в матеріалах справи фотографій від 2005 року. Пошкодження огорожі позивачки також підтверджено актом обстеження господарства позивачки, від 27.05.2004 року та встановлено, що ОСОБА_3 порушено межові знаки між господарствами ОСОБА_1 та господарством ОСОБА_4, встановлені цією ж комісією 25.05.2004 року при винесенні межі в натуру, ОСОБА_3 знищена огорожа -штахетник, лати, шифер, стовпчики металеві між вказаними господарствами, що належить ОСОБА_1 Факт демонтажу огорожі відповідачами а також обставини вчиненого, відображено в матеріалах кримінальної справи порушеної відносно сторін, оглянутих в судовому засіданні. Копії документів із даної справи долучені до матеріалів цивільної справи.

Згідно локального кошторису з розрахунком договірної ціни №15, влаштування огорожі становить 2616, 00 грн. В судовому засіданні відповідачі не заперечили факт демонтажу огорожі, який мав місце 27.05.2004 року. Відповідно до ст. 60 ЦПК України, відповідачі не довели обставин на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень. В процесі розгляду справи встановлено, що позивачці спричинено моральну шкоду, яка полягає у нервовому потрясінні, приниженні честі та гідності, душевному стражданні, яку вона оцінює у 5000 грн.

Враховуючи матеріальний стан відповідачів, ОСОБА_2 являється пенсіонером, у ОСОБА_3 є дочка яка потребує додаткових коштів на лікування, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки про стягнення матеріальної шкоди задовольнити повному обсязі - 2616 розмірі, моральної шкоди частково - в розмірі 2000 грн., спричинену шкоду з відповідачів слід стягнути в солідарному порядку. Отже, при вище наведених обставинах, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково. На підставі ст. 22, 23, 1167 ЦК України, керуючись ст. ст. 60, 61, 209, 214-215 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в солідарному порядку на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 - 2616 ( дві тисячі шістнадцять) грн. матеріальної шкоди, 2000 (дві тисячі) грн. моральної (немайнової) шкоди. Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку - 51 грн. державного мита в доход держави та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення в користь спеціального фонду державного бюджету по КЕКД 22050000, р/р 31216259700121, Код ЗКПО 20568978, МФО 836014, банк ГУДК в Івано-Франківській області. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Городенківський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.