Рішення № 90495434, 08.07.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7156/18

Провадження № 2/204/78/20 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю позивачки ОСОБА_1

за участю представника позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила визнати за ОСОБА_1 право власності на 77/100 частині домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , за набувальною давністю. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що 02.10.2003 року ОСОБА_1 було здійснено купівлю об`єкта нерухомості, а саме 77/100 частини домоволодіння за адресою кв. АДРЕСА_1 в громадянина ОСОБА_3 . Інші 23/100 домоволодіння у вигляді кв. АДРЕСА_2 належать гр. ОСОБА_4 , яка живе в ній по теперішній час. Зазначені 77/100 частини домоволодіння в будинку АДРЕСА_3 належали продавцеві ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.1985 року. На час продажу 77/100 частини даного домоволодіння ОСОБА_3 мешкав у м. Москва Російської Федерації, був громадянином Росії й зареєстрований у АДРЕСА_4 . Оформлення купівлі-продажу даних 77/100 частини домоволодіння АДРЕСА_3 у вигляді квартири АДРЕСА_5 відбулося формальним чином за допомогою розписки, виданої 02.10.2003 року на ім`я ОСОБА_1 представником продавця ОСОБА_5 за дорученням ОСОБА_3 . Позивачка мешкає у кв. АДРЕСА_1 з моменту покупки 77/100 частини домоволодіння по теперішній час, а з 04.06.2004 року зареєстрована в цій квартирі. Таким чином, позивачка сумлінно й безперервно володіє й відкрито користується зазначеною квартирою з 02.10.2003 року, тобто понад 15 років, вчасно сплачуючи усі належні комунальні послуги і безпосередньо проживаючи там. Одержавши від покупця ОСОБА_1 гроші за 77/100 частини даного домоволодіння, ОСОБА_3 для оформлення документів на зазначену частину домоволодіння в Україну з Росії не з`явився. У зв`язку з відсутністю в ОСОБА_1 правовстановлюючого документа на зазначені 77/100 частині домоволодіння АДРЕСА_3 й можливості іншим шляхом визнати за позивачем право власності надані 77/100 частини домоволодіння у вигляді квартири АДРЕСА_5 , виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги і просили їх задовольнити в повному обсязі посилаючись на матеріали позовної заяви.

Представник Дніпровської міської ради Кишковар Н.А. в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, під час судового засідання на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, втім представник позивачки наполягав на розгляді справи без представника Дніпровської міської ради.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Крім цього, необхідно зазначити, що через Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області до Російської Федерації було направлено доручення про вручення документів ОСОБА_3 , втім до суду він не з`явився, а документи повернули як не вручені.

ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, раніше надала заяву, в якій позовні вимоги позивачки просила задовольнити, а справу розглянути без її участі.

Зі згоди позивачки та представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, допитавши свідків, суд вважає, що позовні вимоги позивачки задоволенню не підлягають в повному обсязі по наступним підставам.

Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою і стверджувала, що вона відкрито, безперервно з 2003 року володіє 77/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_6 , у зв`язку з чим вона просила визнати за нею право власності на вказане нерухоме майно за набувальною власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, викладені позивачкою, підтвердила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка підтвердила, що позивачка дійсно тривалий час проживає у спірному нерухомому майні, проводить поточні ремонти тощо.

Крім цього, в якості свідка була допитана сама позивачка ОСОБА_1 , яка крім обставин викладених в позовній та уточненій позовній заявах, вказала, що ОСОБА_3 на підписання договору стосовно продажу нерухомого майна не з`явився.

А також, на підтвердження своїх позовних вимог, позивачем було надано суду копію розписки (а.с. 15), з якої вбачається, що ОСОБА_5 від імені ОСОБА_3 було отримано від ОСОБА_1 кошти у розмірі 34450 грн., як оплату за будинок за адресою: АДРЕСА_7 та від його імені заявляє, що будинок переходить у власність ОСОБА_1 ; копію розписки (а.с. 16), з якої вже вбачається, що ОСОБА_5 отримала в борг від ОСОБА_1 34450 грн. під заставу будинку за адресою: АДРЕСА_6 , а у разі неповернення боргу до 01.11.2003 року даний будинок переходить у власність ОСОБА_1 ; копію акта підтвердження по факту проживання (або не проживання) осіб за адресою: АДРЕСА_6 від 30.05.2019 року (а.с. 101), з якого вбачається, що ОСОБА_3 з 31.08.1987 року не проживає, а з жовтня 2003 року проживає ОСОБА_1 ; копію договору завдатку від 26.09.2003 року, в якому мова йде про АДРЕСА_7 .

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Втім, з копії договору від 03.10.1985 року (а.с. 17) вбачається, що ОСОБА_3 придбав 3/5 частин жилого будинку АДРЕСА_3 , про що також йдеться у реєстраційному посвідченні (а.с. 18); з копії свідоцтва про право власності (а.с. 27), копії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 26), інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_3 є власником саме 77/100 будинку АДРЕСА_7 (про яку йдеться у вищевказаних розписках) або ж квартиру АДРЕСА_5 (на яку позивачка просить визнати за нею право власності за набувальною давністю) у даному будинку у правовстановлюючих документах не згадується.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд вважає необхідним зазначити, що нормами ч. 1 ст. 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Зокрема до таких висновків системно підходить й Верховний Суд при розгляді аналогічних справ про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, а саме: постанова від 05 грудня 2018 року у цивільній справі № 736/853/17; постанова від 07 листопада 2018 року у цивільній справі № 642/8823/2015-ц; постанова від 12 грудня 2018 року у цивільній справі № 609/451/18; постанова від 24 січня 2019 року у цивільній справі № 755/16913/16-ц. Вказані судові рішення є у відкритому доступі на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням - http://www.reyestr.court.gov.ua.

З урахуванням вищевказаного, суд прийшов до висновку, що позивачка не є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, а відкритість і безперервність користування майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.

Крім цього, позивачкою не надано жодного документа на підтвердження факту купівлі нею даного будинку, а надані копії розписок мають суперечності: стосовно частки майна та з якою метою вони були укладені (чи то були взяті гроші в борг чи за продаж будинку (квартири чи частки будинку).

За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням всього вищевказаного в сукупності, суд вважає необхідним відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 344 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 128, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_8 .

Дніпровська міська рада, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26510514, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 .

Суддя В.В. Самсонова