Рішення № 90492305, 20.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2020 року м. Київ № 640/5313/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ»до треті особиМіністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Тетяна Василівна, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, проскасування наказу в частині, У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, МЮ України), в якому просить:

скасувати наказ №738/5 від 02 березня 2020 року в частині скасування реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 лютого 2020 року №1321070037001067 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, проведену приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком Володимиром Вікторовичем (далі по тексту - приватний нотаріус Колейчик В.В.) щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» (далі по тексту - третя особа, ТОВ «Регіональні ресурси»); скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 лютого 2020 року №№51153420, 51153433, від 15 лютого 2020 року №51153434 та від 19 лютого 2020 року №№51221677, 51222461, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем (далі по тексту - приватний нотаріус Золотих О.О.).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У письмовому відзиві на позов (вх. №03-14/40377/20 від 24.03.2020) відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказавши на те, що приймаючи спірний наказ Міністерство юстиції України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та не допускало жодних порушень щодо розгляду скарги ТОВ «Регіональні ресурси».

Третя особа на адресу суду надіслала письмові пояснення у справі (вх.№03-14/58640/20 від 29.04.2020), у яких зазначила, що згідно акту прийому-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Регіональні ресурси» 14.02.2020 така передана від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . Втім від імені ОСОБА_1 діяла невідома особа з підробленою довіреністю, звільнено директора підприємства та призначено нового. Того ж дня проведено реєстраційну дію №13271070037001067, якою внесено зміни до відомостей ЄДР про зміну складу учасників ТОВ «Регіональні ресурси» та керівника (директора). Вказані дії, на думку третьої особи, призвели до того, що у подальшому на підставі договору іпотеки, позивачу у власність протиправно передано нежитлові будівлі. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

ТОВ «Регіональні ресурси» звернулось до Міністерства юстиції України зі скаргою від 17.02.2020, зареєстровану в Мін`юсті 17.02.2020 за № 4830-33-20 (далі по тексту - скарга) на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.02.2020 № 51153420, 51153433, від 15.02.2020 № 51153434 та від 19.02.2020 №№ 51221677, 51222461, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О.

Також, 17.02.2020 були подані доповнення до скарги, в яких скаржник просив скасувати реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) від 14.02.2020 № 13271070037001067 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», проведену приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В. щодо ТОВ «Регіональні ресурси».

25.02.2020 за результатами розгляду скарги ТОВ «Регіональні ресурси» складено висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України про задоволення вимог.

Так, наказом Міністерства юстиції України від 02.03.2020 № 738/5 «Про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»:

1. Скаргу ТОВ «Регіональні ресурси» від 17.02.2020 з доповненням від 17.02.2020 задоволено повністю.

2. Скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.02.2020 № 13271070037001067 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», проведену приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В. щодо ТОВ «Регіональні ресурси».

3. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.02.2020 №№ 51153420, 51153433, від 15.02.2020 № 51153434 та від 19.02.2020 №№ 51221677, 51222461, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О.

4. Анульовано приватному нотаріусу Броварського районного нотаріального округу Колейчику В.В. доступ до ЄДР.

5. Анульовано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Не погоджуючись з зазначеним наказом МЮ України, вважаючи його таким, що порушує права та законні інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

При цьому, суд зазначає, що в рамках даної адміністративної справи судом підлягає дослідженню питання виключно щодо дотримання відповідачем при розгляді скарги ТОВ «Регіональні ресурси», а також прийняття за результатами її розгляду відповідного рішення, вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25 грудня 2015 року.

Водночас надання оцінки правомірності прийняттю рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. відносно нерухомого майна: Нежитлової будівлі, загальною площею 106 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 4В, РН OHM 1572003680391; Нежитлової будівлі - флігель (адмін. будинок) 2-пов. (літ. Б), загальною площею 409 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 25, РН OHM 1223808780000; Нежитлового приміщення, група приміщень № 27 (в літері А), загальною площею 91 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 25, приміщення № 27, РН OHM 1039432380000; Нежитлового будинку (літера А), загальною площею 3041,5 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 27, РН OHM 198472180000. не належить до юрисдикції адміністративного суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, повноваження Міністерства юстиції України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128).

При цьому, відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Пунктом 2 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Процедура розгляду скарги визначена статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком № 1128.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами «а», «ґ» та «д» пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

Положеннями частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що вичерпний перелік підстав для відмови Міністерством юстиції України та його територіальними органами у задоволенні скарги, серед яких, зокрема: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Так, пунктом 5 Порядку № 1128 передбачено, що Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:

оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;

наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;

наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання;

здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;

подання скарги особою, яка не має на це повноважень;

закінчення встановленого законом строку подачі скарги;

розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Згідно з пунктом 9 Порядку №1128 під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Аналізуючи приписи зазначеної вище норми, слід дійти висновку, що при прийнятті висновку Комісія повинна перевірити всі обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі, обґрунтованість заперечень. За наслідками такої перевірки Комісія повинна об`єктивно встановити, чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження.

Відповідно до пункту 14 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Водночас, відповідно до пункту 7 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо скарга подана особою, яка не має на це повноважень.

Як вбачається зі змісту Скарги та доповнень до неї, остання підписана та подана від імені Кукареки Катерини Сергіївни 17.02.2020, яка діяла на підставі довіреності від 03.02.2020 в інтересах TOB «Регіональні ресурси».

Проте, TOB «Регіональні ресурси» 15.02.2020 відкликано довіреність на ім`я ОСОБА_3 , а також усіх інших довіреностей, виданих до 15.02.2020, що підтверджується копією Наказу № 1-в від 15.02.2020 та не уповноважувало ОСОБА_3 чи інших осіб на звернення до Міністерства юстиції України.

Крім того, як свідчать матеріали справи, TOB «Регіональні ресурси» 24.02.2020 подало заперечення на скаргу від 17.02.2020 №4830-33-20 з доповненнями, зареєстрованими в Мін`юсті 17.02.2020 №4831-33-20 згідно штампу Мін`юсту - прийнята 25.02.2020), в яких просило відмовити у задоволенні скарги та відкликало її як таку, що подана неповноважною особою.

Водночас відповідачем не надано таким запереченням оцінки під час розгляду скарги ТОВ «Регіональні ресурси», чим, на думку суду, порушено приписи пункту 7 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідач зазначає, що заперечення подані третьою особою 25.02.2019 об 11 год. 29 хв. за вх.№6096-33-20, тоді як розгляд скарги комісією було призначено на 25.02.2020 о 11 год. 25 хв.

При цьому, суд звертає увагу на те, що такий короткий термін розгляду скарги (з 11 год. 25 хв. до 11 год. 29 хв.), за який, за твердженням відповідача, прийнято рішення за результатами розгляду скарги, на думку суду, свідчить про необ`єктивність її розгляду та відсутність належного дослідження всіх наданих доказів та підтвердження доводів, викладених у ній.

Крім того, дата (час) реєстрації заяви не впливає на волевиявлення особи, оскільки в порядку пункту 2 частини 249 Цивільного кодексу України, вона в належний спосіб повідомила орган, для представництва в якому було видано довіреність, про її скасування. Також, на момент винесення спірного наказу 02.03.2020 зазначена обставина вже була відома відповідачу.

При цьому, суд зазначає про те, що при розгляді скарги відповідачем не було дотримано вимоги пункту 11 Порядку №1128, яким передбачено, що суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).

За приписами пункту 11 Порядку №1128 копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що приватним нотаріусом Золотих О.О. зареєстровано заяви в базі даних заяв Державного реєстру прав щодо реєстрації іпотеки на нежитлові будівлі.

Так, засновником/директором TOB «Регіональні ресурси» та представником TOB «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» було укладено усний двосторонній договір про задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом переходу права власності об`єктів нерухомого майна згідно статті 37 Закону України «Про іпотеку», який знайшов своє відображення в нотаріальній заяві від 14.02.2020, посвідченої приватним нотаріусом Золотих О.О.

При цьому, розглядаючи скаргу ТОВ «Регіональні ресурси» відповідачем не було ініційовано питання про витребування від скаржника та нотаріуса документів на підставі яких відбулося укладення договору іпотеки та подальший перехід права власності, а зроблено лише припущення про відсутність деяких документів.

Фактично скасовуючи спірним наказом рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, прийнятих приватним нотаріусом Золотих О.О., відповідач відмінив їх виконання, які в свою чергу містили закріплені нотаріально права та зобов`язання сторін, зокрема позивача.

При цьому, позивача, як заінтересовану особу, не було запрошено на розгляд скарги ТОВ «Регіональні ресурси» для надання пояснень.

Аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави для висновку, що Мін`юст повинен обрати і притримуватися такої процедури розгляду скарги, за якої не тільки скаржник, але й суб`єкт оскарження та зацікавлені особи повинні бути обізнаними про подання скарги та дату, час і місце її розгляду. Інакше кажучи, обрана Мін`юстом форма повідомлення зацікавленої особи про скаргу і порядок її розгляду з погляду стороннього зовнішнього спостерігача має свідчити про поінформованість суб`єкта оскарження чи зацікавленої особи, а також про об`єктивну спроможність суб`єктів реєстраційних відносин виразити і донести до Мін`юсту свою позицію щодо доводів скарги.

Використане у нормативному приписі пункту 9 Порядку №1128 слово «обов`язково» для вираження волі на те, що під час розгляду скарги по суті Мін`юст має запросити скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів вказує на істотність, безальтернативність та необхідність вчинення дій, спрямованих на прикликання скаржника та суб`єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.

Недотримання порядку розгляду скарги та мети, значення і призначення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень, за наслідками якої один із суб`єктів реєстраційних дій втрачає речове право, а інший набуває, і при цьому відбувається обмеження права першого на можливість щонайменше донести свою позицію про правильність дій державного реєстратора чи суб`єкта державної реєстрації прав, не може і не повинно визнаватися формальним порушенням.

Неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №826/9791/17, від 26.04.2019 у справі №821/669/17, від 24 грудня 2019 року у справі №826/13305/17.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем заінтересованої особи (позивача у даній справі) про наявність відповідної скарги.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що не повідомлення всіх учасників до розгляду скарги та не витребування (не перевірення) всіх доказів призвело до того, що відповідачем не було належним чином встановлено всі фактичні обставини та прийнято передчасне рішення.

З матеріалів справи вбачається, що скаржником при зверненні до Міністерства юстиції України зі скаргою не було надано жодних доказів недійсності укладених між сторонами та нотаріально посвідчених угод, тому припущення щодо підроблення довіреності та скасування на підставі цього реєстраційних дій не могли бути законними підставами для задоволення вимог скарги.

Крім того, ні відповідачем, ні третьою особою у справі не надано жодних вироків, прийнятих у межах кримінального провадження, або інших судових рішень, відносно зазначених обставин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наказ Міністерства юстиції України №738/5 від 02 березня 2020 року в частині скасування реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 лютого 2020 року №1321070037001067 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, проведену приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком Володимиром Вікторовичем щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси»; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 лютого 2020 року №№51153420, 51153433, від 15 лютого 2020 року №51153434 та від 19 лютого 2020 року №№51221677, 51222461, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем прийнято з порушенням вимог законодавства, тому він в цій частині є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

При цьому особа на власний розсуд визначає чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки саме цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Відповідно до рішення Верховного Суду від 19.03.2018 справа № 9901/414/18, провадження № П/9901/414/18 завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, причому, захист прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто, передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

При цьому, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.

Зокрема, згідно з пунктами 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття «належне урядування».

Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Також суд зазначає про необхідність дотримання таких принципів права як «законні очікування» та «юридична визначеність», які знайшли своє відображення в практиці Суду Європейського Союзу (European Court of Justice, ECJ), який виступає останньою інстанцією у справах про застосування acquis communautaire - права Європейського Союзу (ЄС) - та забезпечує єдність застосування права ЄС в державах-членах.

Виходячи з системного аналізу адміністративно-правових принципів суд приходить до висновку, що у випадку, коли законодавством передбачена певна процедура (порядок) прийняття рішень, розгляду питань і вчинення дій суб`єктом владних повноважень, то така процедура повинна будь що бути дотримана цим суб`єктом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про порушення прав позивача, як заінтересованої особи, яка неповідомлена про розгляд скарги третьої особи, за результатом розгляду якої, прийнято рішення, яке потягнуло за собою юридичні наслідки у вигляді набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків позивача.

Стосовно інших посилань позивачів, відповідачів та третьої особи, суд зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись положеннями статей 2, 72-77, 90 139, 241-246, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від №738/5 від 02 березня 2020 року в частині скасування реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 лютого 2020 року №1321070037001067 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, проведену приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком Володимиром Вікторовичем щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси»; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 лютого 2020 року №№51153420, 51153433, від 15 лютого 2020 року №51153434 та від 19 лютого 2020 року №№51221677, 51222461, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем.

3. Відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України понесені судові витрати у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ» (03039, Київ, проспект Голосіївський, 17, код ЄДРПОУ 32920218)

Відповідач: Міністерство юстиції України (01001, Київ, вул.Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622)

Треті особи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» (07500, Київська область, смт.Баришівка, вул.Софіївська, 34, б.1, код ЄДРПОУ 33960377),

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Тетяна Василівна ( АДРЕСА_1 ),

приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович (07401, Київська область, м.Бровари, вул.Грушевського, 15, оф.6),

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович (01025, м.Київ, вул.Велика Житомирська, 16, кв.3).