Ухвала суду № 90491783, 21.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про зміну способу і порядку виконання судового рішення

21 липня 2020 р. Справа № 520/9912/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Котеньов О.Г., розглянувши заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Індустріального відділу обслуговування громадян м. Харкова (проспект Московський, буд. 198/3, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду 25.06.2020 звернувся ОСОБА_1 із заявою, в якій просить суд встановити спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у справі №520/9912/19 шляхом: зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 по момент відновлення, з урахуванням проведених платежів, однією сумою без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України (від 05.11.2014 № 637, від 22.08.2018 № 649 та інших), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства.

Позивач надав до суду клопотання, в якому просив здійснювати розгляд заяви за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Суд розглядає заяву у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та подану позивачем заяву, суд встановив таке.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Індустріального відділу обслуговування громадян м. Харкова (проспект Московський, буд. 198/3, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Індустріального відділу обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) щодо не нарахування та невиплати пенсії позивачу з листопада 2016 року по теперішній час.

Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Індустріальний відділ обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) нарахувати та виплатити позивачу пенсію за період з березня 2016 року по теперішній час.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 23.12.2019 Харківським окружним адміністративним судом по справі № 520/9912/19 видано виконавчий лист.

У матеріалах справи наявна копія постанови про закінчення виконавчого провадження №60937958, з якої судом встановлено, що 23.01.2020 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області державним виконавцем направлена копія постанови про відкриття виконавчого провадження. Від боржника не надійшло жодного документа на виконання постанови, тому, керуючись ч. 1 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за невиконання рішення суду у повному обсязі без поважних причин 02.03.2020 на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. та зобов`язано виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Станом на 30.03.2020 боржником повторно не надано доказів повного виконання рішення згідно з виконавчим документом, а також не поінформовано державного виконавця про вжиті організаційно-правові заходи, спрямовані на його фактичне та у повному обсязі виконання. Керуючись ч.2 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" за повторне невиконання рішення суду у повному обсязі без поважних причин 30.03.2020 на боржника накладено штраф у розмірі 10200,00 грн. Боржником не надано жодної інформації з приводу виконання рішення, державний виконавець дійшов до висновку, що на теперішній час рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області за зазначеним виконавчим документом не виконано у повному обсязі, а саме: не здійснено нарахування та виплату заборгованості з пенсійних виплат стягувачеві, відповідно до рішення суду. 30.03.2020 державним виконавцем направлено повідомлення до ГУНП у Харківській області про вчинення кримінального правопорушення.

Вказану постанову від 30.03.2020 державним виконавцем направлено на адресу суду (вх.№01/33796/2020 від 29.04.2020).

Позивачем до суду надавались листи від відповідача, а також лист Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 19.05.2020, відповідно до якого позивача вкотре повідомлено про те, що суми пенсії, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та будуть виплачуватись з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 788, на умовах окремого порядку. після прийняття цього порядку Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1-3 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Положеннями ч.ч.2 та 3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України (обов`язковість судових рішень).

Згідно зі ст. 2 Закону України від 05.06.2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до ч.1 ст. 7 вказаного Закону виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Так, положеннями Закону України "Про виконавче провадження" визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно із до ч.3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі « Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Також, засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), п. 95).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №0840/3112/18, яка враховується судом при розгляді даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Отже, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача).

Враховуючи, що в межах даної справи розглядається питання стосовно порушення прав позивача щодо перерахунку та виплати пенсії, слід враховувати, що згідно з п.6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Конституційне поняття "закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

При цьому, відповідно до положень Конституції України, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Разом з тим у даній справі суд не здійснює вихід за межі позовних вимог та не вирішує питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а саме стягнення заборгованості з відповідача, а лише конкретизує неможливість виконання рішення суду шляхом відстрочення виплат такої заборгованості.

Встановлення такого способу виконання направлено на своєчасне та повне виконання судового рішення, а також відповідає вимогам прямих норм ст. 124 Конституції України, які спростовують посилання відповідача на підзаконний нормативний документ як на підставу відкладення присуджених позивачу виплат на майбутнє в залежності від наявного цільового фінансування.

Судом також враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Аналізуючи встановлені судом обставини у поєднанні з наведеними нормативними положеннями, а також враховуючи відсутність доказів виконання ГУПФУ в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 в частині виплати позивачу заборгованості пенсії, суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення заяви представника позивача про встановлення способу виконання рішення відповідно до статті 378 КАС України.

Щодо звернення ухвали до негайного виконання, суд зазначає, що ухвали суду в силу приписів ст.256 КАС України набирають законної сили негайно з моменту їх проголошення або з моменту їх підписання суддею (під час розгляду справи в письмовому провадженні) та підлягають виконанню за конституційним принципом обов`язковості судових рішень, що також визначено у ст.370 КАС України.

Однак суд враховує приписи п.1 ч.1 ст.371 КАС України (негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць) у системному зв`язку з нормою ч.2 ст. 371 КАС України (суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті) та приходить до висновку про можливість звернення до негайного виконання рішення суду від 08.11.2019 у частині виплати позивачу заборгованості пенсії.

Керуючись положеннями ст. ст. 241-243, 248, 256, 294, 295, 371, 378 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Індустріального відділу обслуговування громадян м. Харкова (проспект Московський, буд. 198/3, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Встановити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від від 08.11.2019 у справі №520/9912/19 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) провести виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за період з 01.03.2016 по момент відновлення виплати пенсії, з урахуванням проведених платежів, однією сумою без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України (від 05.11.2014 № 637, від 22.08.2018 № 649), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.

Звернути рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у справі №520/9912/19 в цій частині до негайного виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу у повному обсязі виготовлено та підписано 21 липня 2020 року.

Суддя О.Г. Котеньов