Рішення № 90491745, 21.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2020 р. № 520/7323/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо ненадання відповіді по суті інформаційних запитів ОСОБА_1 від 29.04.2020 та від 12.05.2020;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України розглянути інформаційні запити ОСОБА_1 від 29.04.2020 та від 12.05.2020 до Міністерства освіти і науки України та надати мені обґрунтовані письмові відповіді;

- стягнути з Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 850 гривень (вісімсот п`ятдесят гривень).

В обґрунтування позову позивачем вказано, що він 29.04.2020 направив до Міністерства освіти і науки України інформаційний запит щодо надання інформації та копій документів. Запит від 29.04.2020 отримано відповідачем 04.05.2020. Не отримавши відповіді у п`ятиденний строк, позивач повторно 12.05.2020 звернувся до відповідача із запитом щодо надання інформації, який отримано Міністерством 21.05.2020. Однак, станом на 09.06.2020 від Міністерства освіти і науки України на адресу позивача не надходило жодних повідомлень щодо розгляду його звернень. На думку позивача, така бездіяльність з боку відповідача є протиправною та, як наслідок, порушує права позивача щодо доступу до інформації.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що на адресу Міністерства надійшли листи гр. ОСОБА_1 від 29.04.2020 (вх. від 05.05.2020 № 2726/2-20) та від 12.05.2020 (вх. від 20.05.2020 № Д-2726/5-20), в яких просив надати копію листа ХМАПО про усунення порушень дотримання ліцензійних умов провадження освітньої діяльність у сфері вищої освіти та післядипломної освіти зазначених в акті комісії МОН України від 21.09.2018 № 6/7-1-21 та копію акту комісії МОН України про перевірку усунення ХМАПО порушень дотримання ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у вищої освіти та післядипломної освіти зазначених в акті комісії МОН України 21.09.2018 № 6/7-1-21. Відповідно до вимог статті 20 Закону України "Про звернення громадян", то звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Враховуючи зазначене, термін надання відповіді на лист гр. ОСОБА_1 від 29.04.2020, що надійшов та був зареєстрований в МОН 05.05.2020 № 2726/2-20, припадав на 03.06.2020. Міністерством враховано вимоги законодавства і те, що листи гр. ОСОБА_1 були однаковими за своїм змістом, то відповідь було надано одним листом з додатками (вихідний МОН від 01.06.2020 № 1/11-3604) та 02.06.2020 надіслано звичайним листом на вказану гр. ОСОБА_1 адресу: АДРЕСА_1 (відповідний запис зроблено ОСОБА_3 в Журналі реєстрації вихідної кореспонденції). Отже, Міністерство відповідно до Закону України "Про звернення громадян" виконало вимоги вище зазначеного закону, а тому не допускало бездіяльності щодо надання позивачу відповіді на його запити.

Позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив на позов, у якій останній вказав, що не отримував відповіді на свої запити від 29.04.2020 та від 12.05.2020, а наданий як додаток до відзиву журнал реєстрації вихідної кореспонденції не є належним та допустимим доказом в підтвердження факту отримання позивачем зазначеної відповіді Міністерства освіти і науки України від 01.06.2020.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач 29 квітня 2020 року звернувся до Міністерства освіти і науки України з інформаційним запитом, у якому просив надати копію листа ХМАПО про усунення порушень дотримання ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти та після дипломної освіти зазначених в акті комісії МОН України від 21.09.2018 р. №6/7-1-21; копію акту комісії МОН України про перевірку усунення ХМАПО порушень дотримання ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері витої освіти та післядипломної освіти зазначених в акті комісії МОН України від 21.09.2018 р. №6/7-1-21.

Вищевказаний запит отриманий відповідачем 05.05.2020, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Міністерства освіти і науки України.

Не отримавши відповіді на інформаційний запит від 29.04.2020, позивач повторно 12.05.2020 звернувся до Міністерства освіти і науки України, у якому просив надати копію листа ХМАПО про усунення порушень дотримання ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти та після дипломної освіти зазначених в акті комісії МОН України від 21.09.2018 р. №6/7-1-21; копію акту комісії МОН України про перевірку усунення ХМАПО порушень дотримання ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері витої освіти та післядипломної освіти зазначених в акті комісії МОН України від 21.09.2018 р. №6/7-1-21.

Вищевказаний інформаційний запит позивача від 12.05.2020 отримано відповідачем 20.05.2020, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Міністерства освіти і науки України.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо ненадання відповіді на інформаційні запити від 29.04.2020 та від 12.05.2020, позивач звернувся до суду із даним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України, кожен має право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений положеннями Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Так, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації визначених цим Законом.

Разом з тим, відповідно до статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Так, судом з інформаційних запитів вбачається, що позивач просив надати копію листа ХМАПО про усунення порушень дотримання ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти та після дипломної освіти зазначених в акті комісії МОН України від 21.09.2018 р. №6/7-1-21 та копію акту комісії МОН України про перевірку усунення ХМАПО порушень дотримання ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері витої освіти та післядипломної освіти зазначених в акті комісії МОН України від 21.09.2018 р. №6/7-1-21.

Системно аналізуючи вищевказані норми права, суд приходить до висновку, що інформаційні запити позивача не є зверненнями в розумінні Закону України "Про звернення громадян".

А отже, суд, дослідивши зміст інформаційних запитів позивача від 29.04.2020 та від 12.05.2020, адресованих Міністерству освіти і науки України встановив, що дані запити подані позивачем в межах Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки в даних запитах заявник просив надати документи, які отримані в процесі виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків, та які знаходиться у його володінні.

Таким чином, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів відповідача при наданні позивачу відповіді на його інформаційні запити, суд вважає за необхідне керуватися приписами Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Положеннями статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" врегульовано строк розгляду запитів на інформацію.

Так, частиною 1 вищевказаної статті Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як зазначалось вище, інформаційний запит позивача від 29.04.2020 отриманий відповідачем 05.05.2020, відтак відповідь повинна бути відправлена не пізніше 12.05.2020 (п`ятий день припадає на вихідний).

Тоді відповідь на запит позивача від 12.05.2020, отриманий Міністерством 20.05.2020, повинна бути надіслана не пізніше 21.05.2020.

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідачем 01.06.2020 складено лист - відповідь (вихідний МОН від 01.06.2020 № 1/11-3604) на інформаційні запити позивача від 29.04.2020 та від 12.05.2020, та 02.06.2020 надіслано простим поштовим відправленням.

Суд зауважує, що ні Законом України "Про звернення громадян", ні Законом України "Про доступ до публічної інформації" не визначено засобів зв`язку, за допомогою яких здійснюється повідомлення заявника про результати розгляду звернення, а також виду поштового відправлення, яким скеровується відповідь заявнику.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, затверджено Правила надання послуг поштового зв`язку.

Згідно пункту 11 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

При цьому, відповідно до пункту 2 цих Правил, просте поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляється оператором поштового зв`язку адресату на поштову адресу або видається в об`єкті поштового зв`язку без вручення розписки.

Відповідно до пункту 32 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55, датою документа є дата його реєстрації.

Відповідно до пунктів 192-195 цієї ж Інструкції, вихідні документи у паперовій формі, створені в установі у разі наявності підстав, які визнаються обґрунтованими для створення документів у паперовій формі, надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв`язку, електрозв`язку, а також доставляються кур`єрською, фельд`єгерською службою. Опрацювання документів для відправлення засобами поштового зв`язку здійснюється службою діловодства установи відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку. Вихідні документи опрацьовуються і надсилаються централізовано в день їх надходження від структурних підрозділів - виконавців або не пізніше наступного робочого дня. Не допускається, зокрема, надсилання або передача документів без їх реєстрації у службі діловодства.

Згідно з вимогами п.196 вказаної Інструкції, під час приймання від виконавців вихідних документів працівники служби діловодства зобов`язані перевірити: правильність оформлення документа (склад і розміщення в ньому всіх реквізитів); наявність і правильність зазначення адреси; наявність на документі відмітки про додатки; наявність усіх необхідних підписів (печаток) на документі та додатках до нього; наявність додатків та їх відповідність заявленому складу; відповідність кількості примірників кількості адресатів; наявність віз на паперовому примірнику вихідного документа (у разі необхідності його створення), що залишається у справах установи.

Суд дослідивши зміст копії журналу реєстрації вихідної кореспонденції Міністерства освіти і науки України зазначає, що даний журнал не містить інформації про правильність оформлення документа, а саме: наявність і правильність зазначення адреси особи, що звернулась та доказів щодо фактичної здачі такої кореспонденції на пошту.

Таким чином, посилання відповідача на запис у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, як доказ отримання позивачем листа - відповіді від 01.06.2020 №1/11-3604 на його інформаційні запити є безпідставними, оскільки такий запис не може свідчити про виконання відповідачем зобов`язання про повідомлення громадянина стосовно результату розгляду його звернення, та як наслідок отримання адресатом даної поштової кореспонденції.

Суд зазначає, що приписами частин 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Так, суд не може взяти до уваги, як доказ копію журналу вихідної кореспонденції, оскільки він не містить жодної відмітки "Укрпошти", що свідчило б про фактичне відправлення позивачу листа-відповіді Міністерства освіти і науки України від 01.06.2020 №1/11-3604.

При цьому, інших належних та допустимих доказів на підтвердження отримання позивачем листа - відповіді від 01.06.2020 №1/11-3604, відповідачем суду не надано.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №759/5773/17, від 05.02.2020 у справі №826/6662/15.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що зі змісту листа Міністерства освіти і науки України від 01.06.2020 № 1/11-3604, судом встановлено, що відповідач надсилає позивачу лист з інформацією про усунення порушень та недоліків, виявлених у ході позапланової перевірки щодо дотримання ліцензійних умов провадження освітньої діяльності в Харківській медичній академії післядипломної освіти, що також вказано у додатку до листа.

Разом із тим, суд зауважує, що як додаток до листа відсутня запитувана позивачем копія акту комісії МОН України про перевірку усунення ХМАПО порушень дотримання ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері витої освіти та післядипломної освіти зазначених в акті комісії МОН України від 21.09.2018 р. №6/7-1-21.

Приймаючи до уваги вище наведене, враховуючи відсутність належних доказів отримання позивачем листа-відповіді Міністерства освіти і науки України від 01.06.2020 №1/11-3604, та ненадання запитуваних позивачем документів, суд приходить до висновку про протиправність бездіяльності Міністерства освіти і науки України щодо ненадання відповіді по суті інформаційних запитів ОСОБА_1 від 29.04.2020 та від 12.05.2020, відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про зобов`язання Міністерства освіти і науки України розглянути інформаційні запити ОСОБА_1 від 29.04.2020 та від 12.05.2020 до Міністерства освіти і науки України та надати обґрунтовані письмові відповіді, суд виходить з наступного.

Положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання Міністерства освіти і науки України надати обґрунтовані письмові відповіді на інформаційні запити ОСОБА_1 від 29.04.2020 та від 12.05.2020, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (просп. Перемоги, буд. 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо ненадання відповіді по суті інформаційних запитів ОСОБА_1 від 29.04.2020 та від 12.05.2020.

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України надати обґрунтовані письмові відповіді на інформаційні запити ОСОБА_1 від 29.04.2020 та від 12.05.2020, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840.80 (вісімсот сорок гривень 80 коп.) грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (просп. Перемоги, буд. 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя С.О.Чудних