Рішення № 90491741, 20.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

20 липня 2020 р. справа № 520/5233/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 22.04.2020 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Харківській області, вул. Космічна, буд. 21, 8- 9 поверх, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ:39792822), в якому просить:

- визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Харківській області, оформлену листом від 02.10.2019 №П-12556/0-6118/0/95-19 «Про розгляд заяви», у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03);

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської областіза межами населених пунктів.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно відмовлено у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, оскільки ним надано необхідні матеріали та документи, передбачені Земельним кодексом України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі №520/5233/20.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня закінчення карантину встановленого постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211.

Відповідачем 15.06.2020 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на те, що землі, за рахунок яких планується відведення спірної земельної ділянки у власність, перебувають у постійному користуванні у інших осіб. Щодо вимоги зобов`язати надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою зазначив, що це є дискреційним повноваженням ГУ Держгеокадастру у Харківській області, а тому є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Водночас, відповідачем надано суду клопотання про залучення у справі №520/5233/2020 третьої особи - Медведівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Кегичівської районної ради Харківської області.

Розглянувши документи надані сторонами, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач 05.09.2019 звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів, та з усіма необхідними копіями документів, зокрема: графічні матеріали щодо бажаного місця розташування земельної ділянки; копія ідентифікаційного номеру облікової картки платника податків; копія документа, що посвідчує особу (паспорт); копія посвідчення учасника бойових дій.

Відповідач листом від 02.10.2019 №П-12556/-6118/0/95-19 повідомив позивача, про те що відповідно до інформації відділу у Кегичівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки, які зазначені на доданих до клопотань громадян графічних матеріалах, перебувають у постійному користуванні третіх осіб згідно з державними актами на право постійного користування землею, а тому відповідач не має можливості прийняти відповідне рішення.

Не погодившись із таким рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України).

Частиною першою статті 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною четвертою статті 122 ЗК України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Приписами пункту «в» частини третьої статті 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У силу пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із системного аналізу норм земельного законодавства, суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 ЗК України повинен перевірити: відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 ЗК України); чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 ЗК України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 ЗК України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Таким чином, підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпними.

Як встановлено судом, відповідач у листі від 02.10.2019 №П-12556/0-6118/0/95-19 вказав, що відповідно до інформації відділу у Кегичівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки, які зазначені на доданих до клопотань громадян графічних матеріалах, перебувають у постійному користуванні третіх осіб згідно з державними актами на право постійного користування землею.

Водночас, у відповідності до вимог пункту 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521, Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Суд зазначає, що за приписами Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 №34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за №381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі по тексту - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Отже, відсутність належним чином оформленого наказу відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, що свідчить про протиправну бездіяльність.

При вказаних обставинах, лист відповідача від 02.10.2019 №П-12556/0/95-19 у відповідь на клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за змістом та формою не може вважатись «відмовою» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України, а тому позовна вимога про визнання протиправною відмову відповідача, оформлену листом від 02.10.2019 №П-12556/0-6118/0/95-19 «Про розгляд заяви» у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині сьомій статті 118 ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття, у встановлений законом строк, наказу про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, для передачі у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів та зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 05.09.2019 та вирішити питання про надання або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, для передачі у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів.

Щодо клопотання представника відповідача про залучення у справі №520/5233/2020 третьої особи - Медведівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Кегичівської районної ради Харківської області, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.

Зважаючи на те, що судом не вирішувалося питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та зобов`язано відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05.09.2019, суд зазначає, що рішення у даній справі жодним чином не впливає на права, свободи та інтереси та обов`язки третьої особи, у зв`язку з чим у клопотанні представника відповідача слід відмовити.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

У зв`язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат по даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У клопотанні представника позивача про залучення у справі №520/5233/2020 третьої особи - відмовити повністю.

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8 - 9 поверх, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ: 39792822) - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо неприйняття, у встановлений законом строк, наказу про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, для передачі у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05.09.2019 та вирішити питання про надання або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, для передачі у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 20.07.2020.

Суддя О.В. Ніколаєва